Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Декабря 2010 в 18:18, реферат
1.Біржові індекси. Індекси, що розраховуються на фондовому ринку України.
2. Рейтингова оцінка акцій і облігацій. Незалежні рейтингові агентства.
3. Поняття та типи інвестиційного портфелю. Сучасна портфельна теорія.
4. Методики оцінки вартості фінансових інструментів. Сучасні методики оцінки ефективності портфелю цінних паперів.
Ор — ринкова вартість облігації.
Модель оцінки капітальних активів визначає капітальних взаємозв'язок між ступенем ризику та рівнем дохідності цінних паперів. Вона виходить з того, що більшому ризику відповідає більший рівень дохідності й описує залежність, згідно з якою рівень дохідності конкретного цінного паперу дорівнює безризиковій (безпечній) ставці, що коригується на премії за ризики для конкретного фондового інструмента:
де g — рівень дохідності конкретного виду цінних паперів;
r — без-ризикова (безпечна) ставка дохідності;
B— бета-коефіцієнт;
Кm — рівень дохідності фондового ринку.
Бета-коефіцієнт визначає: по-перше, вплив загальної ситуації на фондовому ринку на конкретний цінний папір — коли бета-коефіцієнт є позитивним, то ефективність цінного паперу буде аналогічною ефективності ринку; за від'ємного значення коефіцієнта ефективність цінного паперу буде знижуватися за підвищення ефективності ринку. По-друге, цей коефіцієнт є мірилом ризику інвестицій у конкретні цінні папери: якщо його значення перевищує одиницю — ризик інвестицій вищий за середній на ринку; за меншого значення — навпаки.
Порівняльна оцінка акцій.
Порівняльний метод оцінки вартості акцій виходить з того, що такі самі інтереси в підприємствах продаються (купуються) за таку саму ціну. Особливістю методу є орієнтація його на використання ринкових цін на аналогічні цінні папери схожих підприємств і на фактично досягнуті результати діяльності підприємства, акції якого оцінюються.
Такий підхід забезпечує істотні переваги у порівнянні з фінансовою оцінкою. Вони полягають у тому, що оцінка орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу, що склалися на ринку, тобто ціна визначається ринком, а не коректністю виконаних розрахунків; основою оцінки є поточна інформація, що відбиває фактично досягнуті результати — вона є вірогіднішою за прогнози; ураховуються фактичні співвідношення між попитом і пропозицією стосовно аналогічних об'єктів, що підвищує обгрунтованість вартості, оскільки вона відбиває поточну ринкову ситуацію.
Поряд з названими безперечними перевагами порівняльний метод має і кілька недоліків. Насамперед для його використання необхідний активно функціонуючий ринок підприємств — тільки в цьому разі можливий вибір досить представницьких аналогів. Крім того, ринок має бути прозорим, тобто з доступною необхідною інформацією. Поки не виконуються ці дві умови, оцінка порівняльним методом матиме обмежене застосування.
Порівняльний метод використовується у вигляді методу ринку капіталів та методу угод.
Метод ринку капіталів грунтується на цінах, що склалися на фондовому ринку на акції аналогічних підприємств. Оскільки базою оцінки є вартість однієї акції, остільки в «чистому» вигляді метод використовується для оцінки мінотарних пакетів акцій, тобто тих, що не забезпечують контролю. Проте існують способи, що уможливлюють перехід від оцінки мінотарного пакета до контрольного або вартості всього підприємства.
Метод угод передбачає використання цін придбання контрольних пакетів акцій або підприємств у цілому. Він також дає можливість переходу від вартості всього підприємства (контрольного пакета акцій) до вартості мінотарного пакета.