Об’єкти інвестиційної діяльності

План

 

Вступ………………………………………………………………………………

1. Об’єкти інвестиційної  діяльності……………………………………………..

2. Етапи інвестиційного процесу………………………………………………….

Висновки…………………………………………………………………………..

Список використаних джерел………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Здійснення витрат у поточний період передбачає набуття суб'єктом інвестування певних інвестиційних об'єктів, використання яких дозволяє отримати вигоди у майбутньому. Цей процес відображається поняттям "інвестиційна діяльність", особливості якого значною мірою зумовлені характером діяльності суб'єктів господарювання.

Інвестиційна діяльність (інвестування) - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

• інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;
• державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
• спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктивною основою інвестиційної діяльності є інвестиційні цикли. Інвестиційний цикл - це процес, який реалізується протягом часу здійснення інвестицій. Він визначається часом між моментом формування інвестиційних намірів до моменту виходу зданих у експлуатацію об'єктів на проектні техніко-економічні показники.

Інвестиційні цикли тісно пов'язані із життєвим циклом підприємства, бо жодне підприємство не може існувати без інвестиційних вкладень.

Є такі типові етапи інвестиційної діяльності підприємств:

1) формування початкового капіталу;

2) просте відтворення  капіталу підприємства;

3) розширене відтворення  капіталу підприємства;

4) залучення підприємством  зовнішніх інвестицій;

5) ведення підприємством  зовнішньої інвестиційної діяльності;

6) скорочене відтворення;

7) погреба в виробничому  переоснащенні підприємства, значних зовнішніх інвестиціях.

 

 

 

 

 

 

 

1. Об’єкти інвестиційної  діяльності

 

Визначені в ЗУ "Про інвестиційну діяльність" об'єкти інвестування можуть бути поділені на такі групи: матеріальні цінності, цінні папери та майнові права, інтелектуальні цінності. Визначені види об'єктів інвестування можуть бути як об'єктами, в які вкладаються кошти, так і формами, в яких здійснюються вкладення.

Залежно від характеру інвестицій інвестор може вкладати кошти у споживчі, фінансові чи підприємницькі об'єкти.

Споживчі об'єкти — це об'єкти особистого або сімейного довгострокового використання (нерухомість, різні види транспортних засобів особистого використання, предмети розкоші тощо). До споживчих можуть бути віднесені також вкладення, що пов'язані з підвищенням якості виробничого та офісного побуту.

Підприємницькі об'єкти — це вкладення у будь-які види виробничої чи комерційної діяльності.

Фінансові об'єкти — вкладення у заснування або розвиток фінансових структур (банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки тощо), а також придбання активів у вигляді цінних паперів чи майнових прав.

Реальні та фондові (фінансові) інвестиції можуть здійснюватись у підприємницькі об'єкти та їх розвиток (через розробку та реалізацію інвестиційних проектів) або у впровадження наукомістких та високотехнологічних виробництв (венчурне інвестування).

Будь-які інвестиції пов'язані з певним рівнем ризику. Для зниження ризику вкладення здійснюються не в один, а у велику кількість інвестиційних об'єктів. Метод генерування об'єктів інвестування у певну сукупність називається формуванням інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель — цілеспрямовано сформована сукупність активів (різного виду інвестицій) інвестора.

Теорія інвестиційного портфеля передбачає вкладення у різні, часто альтернативні, види активів. В умовах сучасної економічної практики портфель, як правило, формується як сукупність певної кількості об'єктів реального або фінансового інвестування.

Портфель реальних інвестицій формується з вкладень різно-термінових (коротко-, середньо-, довгострокових). Прикладом короткострокових інвестицій може бути: придбання підприємств і виробництв, обладнання, що не потребує монтажу, незавершених об'єктів та іншої нерухомості.

До середньострокових належать проекти реконструкції та технічного переозброєння підприємств.

Розрізняють два основних види портфелів цінних паперів: індивідуальний портфель, портфель підприємства. Підприємство може залучати грошові кошти за рахунок випуску цінних паперів (пасивні операції) і вкладати залучені кошти у цінні папери інших емітентів (активні операції) з метою одержання прибутку. Крім вказаного, в інвестора можуть бути також інші цілі.

Так, через придбання певних пакетів цінних паперів інвестор може одержати доступ до дефіцитної чи необхідної продукції, сировини чи матеріалів. Придбавши певні майнові права чи паї, — розширити сферу впливу, здійснити перерозподіл власності.

Індивідуальний портфель повинен включати три основні елементи: ліквідні цінні папери, коротко- та середньострокові інвестиції та інвестиції, скеровані на приріст капіталу.

Інвестиційний портфель формується на основі певних принципів:

— частина портфеля повинна формуватись як аварійний резерв і складатись з ліквідних цінних паперів та інвестицій вільних засобів, що можуть бути одержані або оплачені терміново (депозити, ощадні сертифікати тощо);

— інша частина портфеля повинна включати інвестиції в цінні папери з перспективою достатніх доходів та приросту капіталу в поєднанні з можливістю їх реалізації з незначними втратами (акції дохідних підприємств);

— інвестор повинен уникати ситуації вимушеної реалізації цінних паперів в умовах їх спаду на ринку;

— остання частина портфеля складається з реальних інвестицій та інвестицій у цінні папери, які повинні забезпечити вагомий приріст капіталу та захист інвестора від інфляції (акції венчурних підприємств).

Співвідношення розмірів частин портфеля та видів інвестицій у кожній з них формується під впливом ряду факторів:

— власних фінансових можливостей інвестора;

— можливостей залучення додаткових коштів з метою інвестування;

— необхідності диверсифікації вкладень як способу зниження ризику;

— вибору між доходом та приростом капіталу, який залежить від інвестиційного середовища;

— довгостроковості планованих інвестицій;

— стану фінансових ринків.

Залежно від змін інвестиційного середовища та ринкових умов співвідношення об'ємів трьох частин портфеля постійно змінюється і регулюється інвестором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Етапи інвестиційного процесу

 

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і міс­тить комплекс різноманітних дій, які називаються інвестицій­ним циклом. Під цим терміном слід розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення щодо інвестування до заверша­льної стадії — досягнення окупності вкладень і отримання за­планованого результату - прибутку або соціального ефекту. На думку О.М. Вінник, інвестиційний цикл складається з таких основних етапів:

- передінвестиційний етап - етап прийняття рішення про  ін­вестування, визначення джерел  інвестування та затверджен­ня  й експертизи інвестиційного проекту;

- етап інвестицій —  передбачає вкладення коштів  в об'єкт інвес­тування та здійснення  необхідних для цього практичних дій;

- експлуатаційний період - відшкодування інвестором витра­чених  коштів, отримання прибутку чи  досягнення певного соціального  ефекту в результаті експлуатації об'єкта інвес­тування1 .

На думку A.A. Пересади, у більш вузькому розумінні інвес­тиційна діяльність може розглядатися як інвестиційний про­цес. Автор виділяє такі стадії (етапи):

- мотивація інвестиційної діяльності;

- прогнозування та програмування інвестицій;

- обґрунтування доцільності інвестицій;

- страхування інвестицій;

- державне регулювання інвестиційного процесу;

- планування інвестицій;

- фінансування інвестиційного процесу;

- проектування та ціноутворення;

- забезпечення інвестицій  матеріально-технічними ресурсами;

- освоєння інвестицій;

- підготовка до виробництва продукції;

- попередня передача та прийом до експлуатації;

- кінцева передача об'єкта  до експлуатації.

По кожному напрямку інвестиційної діяльності повинен бути розроблений комплекс заходів щодо їх раціонального та ефективного використання. Цей комплекс заходів приймає форму інвестиційного проекту, що реалізується за такими етапами: формування інвестиційного задуму (ідеї); дослідження умов реалізації інвестиційного проекту; техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) проекту; придбання, оренда або відведення земельної ділянки; підготовка контрактної документації; здійснення будівельно- монтажних робіт, включаючи пуско-налагоджувальні; експлуатація об'єкта, моніторинг економічних показників.

Формування інвестиційного задуму (ідеї) включає:

- Народження і попереднє обгрунтування задуму;

- Інноваційний, патентний  та екологічний аналіз технічного  рішення (об'єкта техніки, ресурсу, послуги);

- Перевірку необхідності  виконання сертифікаційних вимог;

- Попереднє узгодження  при необхідності з муніципальними  та галузевими органами управління;

- Підготовку інформаційного забезпечення.

Дослідження умов реалізації інвестиційного проекту включає:

- Встановлення величини  попиту на продукцію, намічену до випуску;

- Оцінку рівня базисних, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги);

- Підготовку пропозицій  щодо організаційно-правову форму  реалізації проекту і складом учасників;

- Оцінку передбачуваного обсягу інвестицій;

- Підготовку попередніх  оцінок по розділам ТЕО проекту, зокрема оцінку його ефективності;

- Підготовку контрактної  документації на виконання проекту;

- Підготовку інвестиційної  пропозиції для потенційного  інвестора.

Техніко-економічне обгрунтування проекту передбачає:

- Проведення маркетингового  дослідження (попиту і пропозиції, сегментації ринку, ціни), вироблення  маркетингової стратегії і т.д.;

- Підготовку програми випуску продукції;

- Розробку початково-дозвільної документації;

- Розробку технічних рішень (в тому числі генерального  плану, складу обладнання та технологічних  рішень на основі аналізу існуючої  і пропонованої технології складу  обладнання, завантаження діючих  виробничих потужностей і площ, пропозицій по закупівлі зарубіжних  технологій та обладнання, використання  сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та енергоресурсів );

- Інженерне забезпечення;

- Складання плану заходів  з охорони навколишнього середовища та дотримання безпеки;

- Опис системи управління підприємством;

- Опис організації будівництва;

- Кошторисно-фінансову документацію (у тому числі оцінку витрат  виробництва, розрахунок капітальних  витрат, річних надходжень від  діяльності підприємства, потреби  в оборотних коштах, оцінку проектованих  і рекомендованих джерел фінансування  проекту, розрахунок передбачуваних  потреб в іноземній валюті, вибір кредитів, оформлення угод);