Інновації в дошкільної освіті

Захист           педагогічних              освітніх             інновацій                                                                                                                                                                                                                                 січень 2008                                          Інновації в дошкільної освіті   В останнє десятиріччя ключовою ідеєю освіти була і залишається ідея її розвитку та упровадження інновацій в дошкільну освіту. Ця ідея віднайшла своє втілення в низці документів, спеціальних програм державного, обласних та інших рівнів. За задумом авторів, у них визначена модель переходу системи до інноваційного режиму розвитку.   Інновації - це зміни всередині системи. У педагогічній інтерпретації і в найзагальнішому сенсі  інновації означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати освітнього процесу. Проте нововведення можуть і погіршити систему. Отож суть не в самих нововведеннях, а втім, що вони дають. Так, науковці (І.Підласий, А.Підласий) доводять, що запозичивши термін, ми не спромоглися збагнути його істинний сенс. Справа не в тім, що для  позначення новацій, заміни чого-небудь новим існує  нормативне англійське слово “novation“. Інновація ж означає таке нововведення, що здійснюється в системі за рахунок її власних (in - всередині) ресурсів (резервів).

 
Цілеспрямування інноваційної діяльності обумовлюється: об`єктивними потребами суспільства в оновленні роботи закладу; соціальним замовленням, виявленим органами управління освіти в результаті наукового прогнозу; реальними умовами і можливостями в даний період її розвитку; інтересами керівників, педагогів - тих, хто буде організовувати і проводити інноваційну діяльність.  
Інноваційна діяльність в дошкільному навчальному закладі здійснюється за такими основними напрямами:

• Розробка нового змісту освіти.
• Упровадження нових систем, методик, технологій, методів, прийомів, засобів навчання і виховання дітей.
• Створення дошкільних закладів із пріоритетними напрямами розвитку.
• Застосування оптимальних механізмів управління закладами тощо.

 
У чому ж сутність інноваційної діяльності в ДНЗ? Які сфери діяльності вони зачіпають? Передусім, це - управлінська діяльність, методична робота, зміст і методи освіти, розвивальне середовище. Так, в управлінській діяльності: зміна алгоритму проведення внутрішнього контролю за якістю освіти; створення єдиної програми управління; розробка Концепції розвитку ДНЗ, Програми розвитку, освітніх програм; упровадження нових форм контролю; делегування функцій контролю; перехід на новий механізм господарювання тощо. У методичній роботі: індивідуалізація форм і методів методичної роботи залежно від рівня професійної майстерності педагогів; творення системи безперервної освіти педагогів; розробка індивідуальних програм творчого розвитку педагога тощо. У змісті освіти: упровадження нових програм; розробка індивідуальних освітніх програм для дітей; додаткові освітні послуги тощо. У методах роботи з дітьми: найпростіше експериментування й досліди; моделювання ситуацій; самостійний пошук дітьми способів рішення проблеми тощо. У розвивальному середовищі: створення кімнати психологічного розвантаження; дитячих театральних студій тощо.  
Зауважимо, що інноваційні процеси можуть пронизувати різні сфери діяльності ДНЗ, мати продовження, як за горизонталлю, так і за вертикаллю, але все повинно бути спрямовано на благо дитини.  
Інноваційна діяльність завжди пов’язана із ризиком, це діяльність зі заздалегідь невідомим результатом. Це може статись тому, що: а) частина задумів не здійснюється через несприятливі умови (кадрові, матеріальні, морально-психологічні тощо); б) деякі передбачення виявляються помилковими. Оскільки негативних наслідків під час інноваційної діяльності не завжди можна уникнути, то виникає питання: як їх подолати? Окреслимо шляхи.  
Це можливо в разі ретельної підготовки і доброго науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності. Окрім того, у програмі роботи слід передбачати резервний час, щоб у випадку невдачі виправити ситуацію традиційними методами. Практично це означає, що вивчення наслідків інноваційної діяльності доцільно здійснювати не наприкінці навчального року, а до його завершення, щоб мати можливість компенсувати недоліки у межах поточного навчального року.  
Список використаної літератури

1. Організаційно-педагогічні аспекти діяльності нових типів дошкільних закладів /Укл. О.Я.Лобас, Т.П.Лаврентьєва, А.П.Бурова. - К.: Віпол, 1997. -С.35-37.
2. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації //Рідна школа. - 1998. -№2. -С.3-4.
3. Селектор С. Когда формируется команда. Об инновационном поведении и мотивации// Директор школы. – 1995. - № 5. - С.9-18.
4. Школи нового типу в Україні. /Паламарчук В.Ф. та інш. -К.: ВІПОЛ, 1996. -153с.

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорія розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) – сучасна освітня технологія.

 

План:

1. Розвиток творчості дошкільників.
2. Методи ТРВЗ.
3. Ігрові тренінги з розвитку творчого мислення, уяви.
4. Розвиток творчих здібностей дітей через образотворчу діяльність.
5. Нетрадиційні техніки малювання.
6. Конспекти занять .

       

   Як правило, під впливом нетворчого виховання і освіти мислення дитини обтяжується стереотипами, поступово втрачає гнучкість і системність сприйняття світу. Тому нині назріла проблема планомірного виховання і розвитку творчих здібностей на всіх етапах формування особистості дитини.

   Формування творчої особистості дитини потребує застосування у навчально-виховному процесі активних форм і методів навчання, які забезпечують розвиток творчого мислення, проблемного бачення, творчої уяви та фантазії. У період розвитку дитини посилюється взаємовплив мислення та уяви, цих необхідних компонентів творчості.

   Значною мірою  розв’язанню цієї проблеми може сприяти наукова технологія творчості – ТРВЗ ( теорія розв’язання винахідницьких завдань). За допомогою ТРВЗ можна розв’язувати найскладніші завдання.

   Використання методології ТРВЗ з метою оновлення змісту освітньо- виховної роботи в дитячому садку орієнтоване на розвиток творчої особистості дошкільника, його інтелектуальної активності через формування культури мислення. В молодшому та середньому віці розвивається творча активність, заохочення дітей до самовираження в творчій діяльності. У старшому дошкільному віці – навчання через проблемну ситуацію, встановлення причинно-наслідкових зв’язків , уміння робити висновки, вміння передбачати наслідки, використання альтернативних шляхів пошуку. Вміння винаходити щось нове, багата уява.  

   Тому в своїй роботі я   розпочала використовувати теорію розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) для розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.

   Під час ігор та занять, художній творчості використовуються на практиці різні методи та прийоми ТРВЗ .

   Використання на практиці таких методів та прийомів ТРВЗ як метод фокальних об’єктів, “синтетика”, морфологічний аналіз, метод моделювання маленькими чоловічками, мозковий штурм, метод контрольних питань, метод ідеального кінцевого результату тощо допомагають розробити та впровадити такі цікаві форми роботи з дітьми, нетрадиційні прогулянки, нетрадиційний живопис, заняття з фантазування та складання казок.    Використання даних форм роботи дозволяє змінити умови розвитку та виховання дітей у трьох напрямках:

• створення розвиваючого середовища;
• організація спілкування дітей з Прекрасним;
• зміна принципів спілкування дітей з дорослими.

  Діти вчаться сприймати світ у його різноманітності, бачити та знаходити рішення протиріч, мислити варіантно, фантазувати.

        Наведу кілька прикладів методів активізації творчого мислення за

    системою ТРВЗ.

 

І. Метод спроб і помилок.

   Суть цього методу полягає у розв’язанні проблемного завдання через добір різноманітних варіантів розв’язань. У дошкільнят це, можна    сказати, перший крок до творчості. Тут важливий принцип самостійного мислення.

Гра « А що, коли б…?

Мета: вчити дітей висловлювати будь-які, навіть найнесподіваніші припущення, щоб знайти компромісний варіант  розв’язання проблеми; розвивати  уяву, кмітливість, пам'ять, мовлення.

Діти,  спонукувані  викладати найрізноманітніші пропозиції, вельми охоче фантазують.           

Придумати до казки «Колобок»  кілька варіантів щасливого закінчення, щоб Колобка не з’їла хитра  Лисиця. Аналогічно поміркувати над тим, як могли б урятуватися й інші казкові герої: Півник, звірі з Рукавички, козенята, Царівна тощо.

 

ІІ. Метод фокальних об’єктів.

   Один з методів активізації творчої думки, який допомагає зняти психологічну інерцію й знайти оригінальні розв’язання.

Визначається будь - який реальний об’єкт з метою його вдосконалення. Довільно обирають кілька інших об’єктів (явищ). До них добираються прикметні характеристики – ознаки (властивості) й переносяться на визначений об’єкт. Так утворюється зовсім нова, цілком своєрідна фантастична модель.

Наприклад: дітям пропонують вигадати зовсім нову породу собаки. Називають  кілька слів, і до них добираються  означення прикметники:

                                 Корова – рогата, молочна, плямиста.

 Папуга – крилатий, окатий, з чубчиком.

       Велосипед – залізний, швидкий , двоколісний.

   Усі зазначені якості переносяться на винайдену породу собаки й виходить якась чудернацька неіснуюча тварина з дивною назвою. Подібні винаходи можна малювати, ліпити, конструювати, подавати як аплікацію. Можна також вигадати, де така істота живе, чим харчується, корисна вона чи шкідлива тощо.

 

ІІІ. Метод синтетики.

     Синтетика  – у перекладі з грецької  мови означає поєднання різнорідних     несумісних елементів. 

Зазначений метод передбачає застосування чотирьох прийомів, які ґрунтуються на аналогіях: прямій, особистій, символічній, фантастичній.

1. Пряма аналогія – зробити так, як це зроблено стосовно іншого:

• За формою ( тарілка – диск, повний місяць, покришка від каструлі);

• За структурою (пух – сніг, вата, поролон, піна, хутро);
• За функціями ( машина – кінь, мурашка, потяг, віслюк ; вітер – пилосмок,  вентилятор, подих, );
• За кольором ( сонце, кульбаба, лампочка, лимон, лисиця, листок);
• За властивостями ( повітряна кулька – соска, шина, гумові чоботи, м’ячі);
• За ситуацією або за різним положенням (станом) різних предметів та явищ ( переповнений автобус – іграшки в коробці, огірки в банці пісок у відрі, насіння в кавуні);

2. Особиста аналогія (емпатія) – це перевтілення, усвідомлення через образ свободи дій; вміння побачити себе очима інших людей.

Дитині пропонують: 

• Поставити себе на місце горобця ( «Навіщо ти живеш? З ким товаришуєш?»)
• Уявити себе квіткою («Про що мрієш? Кого боїшся?»)
• Зобразити об’єкт пантомімою ( зайчик боїться, цуценя грається, телятко їсть травичку)

  3. Фантастична аналогія – завдання виконуються за допомогою фантастичних засобів, фантастичних персонажів ( казкових героїв, чарівника, чарівної палички)

• Дітям пропонують ситуацію: вони прийшли до дитсадка а там немає дорослих. Усі вихователі пішли у відпустку, а замість себе залишили казкових героїв, схожих на них. Хто з персонажів буде замість Олени Володимирівни й чому? Чим він її нагадує
• Загадують описати, яким уявляється дитячий садок (заняття, прогулянка, обід, екскурсія тощо).
• Використовується фантастична аналогія у повсякденному побуті дитячого садка: «Сьогодні на сніданок каша-стрибунець. Той, хто швидше з’їсть її,  дуже добре стрибатиме»; «У спальню заскочив сонячний зайчик – він сяде на ліжко, яке найохайніше заслане».

4. Функціонально – вартісний аналіз.

   У техніці –  це метод зменшення робочих  витрат за рахунок непотрібних  функцій. Мовою дошкільнят  - знаходження  відповідей на запитання: «Що  й навіщо? Що можна робити ним?  Чим може служити? Для кого  буде чим?»