Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2013 в 19:34, реферат
Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.
Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв’язку.
Вступ
1. Визначення комерційної таємниці
2. Охорона інформації, що становить комерційну таємницю
Перелік посилань
Розглядаючи
інформацію з точки зору суспільного
обігу, необхідно виділити, що інформація
повинна бути розглянута в двох аспектах.
Як зазначалось вище, загально недоступна
інформація має свою комерційну цінність
завдяки невідомості третім особам.
Відповідно, повинна будуватися і
правова охорона такої
Водночас, є загальнодоступна та загальновідома інформація, яка може мати комерційну цінність, що виникає в результаті її представлення в необхідній для споживача формі та не є результатом творчої праці. Для обробки такої інформації, тим не менш, потрібні певні витрати. Ця інформація теж повинна захищатися. Таким чином, під час правової охорони інформації можливий захист її змісту, а можливо і форми.
2. Охорона інформації, що становить комерційну таємницю
Умовно виділяють два види охорони інформації, що використовуються в підприємницькій діяльності, тобто два види інформаційної безпеки: пасивну й активну.
Пасивна охорона характеризується тим, що власник інформації надає їй режим відкритості, доступності для всіх зацікавлених осіб, але ці особи не можуть використовувати її в комерційних цілях. Саме власникові належить виключне право дозволяти кому-небудь використовувати цю інформацію. Таку охорону інформації встановлюють патентне та авторське право. Захист інтересів власника інформації у випадку її несанкціонованого використання реалізується в судовому порядку на підставі законодавства України.
Прикладів інформаційних об’єктів, на які їхні власники поширюють пасивну охорону, досить багато: винаходи, корисні моделі, промислові зразки (дизайн), товарні знаки, фірмові найменування, музичні, драматичні, аудіовізуальні, літературні, письмові здобутки різного характеру, комп’ютерні програми, лекції тощо.
Активна охорона інформації, що більше підходить для охорони комерційної таємниці від несанкціонованого власником використання, пов’язана з тим, що власник встановлює певний режим доступу, наприклад, обмежує доступ до інформації вузьким колом фахівців з числа персоналу, організує режимні зони на підприємстві, використовує носії інформації, що роблять неможливим несанкціоноване копіювання тощо.
Прикладом інформації, що може підпадати під активну охорону, та становити комерційну таємницю можуть служити відомості типу “ноу-хау”, тобто відомості технічного характеру – режими, методики, технологічні карти тощо, результати різних досліджень, методи управління, а також інформаційні об’єкти, що мають настільки значну комерційну цінність, що власник – з міркувань доцільності або безпеки – надає цій інформації режим обмеження доступу.
На сьогоднішній
день втратам комерційної таємниці
в Україні сприяє безсистемність
її захисту. Спостерігається роз’єднаність
зусиль держави і приватних
При застосуванні
організаційно-правового
Що стосується визначення органу державної виконавчої влади, який буде формувати й реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, Законом України “Про Службу безпеки України” в статті 25 визначено, що до обов’язків СБУ віднесено “сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України”. Як бачимо, формулювання даної норми не дозволяє чітко визначити, чи є СБУ саме тим органом державної виконавчої влади, який буде формувати і реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, чи ні. Крім того, законодавець не визначає, що розуміється під поняттям “сприяти”, а також механізм реалізації цього “сприяння”.
Необхідно зважати на досить невеликий досвід України щодо захисту комерційної таємниці. В умовах планової соціалістичної економіки СРСР для комерційної таємниці – атрибута ринкових відносин – не існувало ані економічної, ані юридичної основи. Комерційна таємниця в колишньому СРСР замінювалась системою відомчої секретності. Тому важливим є вивчення досвіду компаній провідних країн світу, адаптація іноземного законодавства, що стосується захисту комерційної таємниці до українських реалій.
Підсумовуючи викладене, необхідно зауважити, що коли інформація стає об’єктом власності, виникають певні питання щодо правомірності її використання. Це пов’язують з тим, що власність звичайна або інформаційна – це певного роду монополія особи на об’єкт права. Монополія дозволяє отримувати прибутки за дозвіл використовувати об’єкт. А ця можливість – мрія будь-якої структури, як приватної так і державної. Як підкреслюють деякі науковці [1], інформація – це об’єкт який не споживається, який можливо продати безліч разів. Небезпека цього очевидна, адже монополія – це не тільки право дозволяти за гроші, але й забороняти з примхи.
Перелік посилань
1. Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. – Монография. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 400 с.
2. Господарський Кодекс України
3. Закон України “Про авторське право і суміжні права”
4. Закон України “Про господарські товариства”
5. Закон України “Про інформацію”
6. Закон України “Про захист економічної конкуренції”
7. Закон України “Про науково-технічну інформацію”
8. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”
9. Закон України Про підприємництво”
10. Закон України “Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право”
11. Закон України “Про Службу безпеки України”
12. Кирдяшова Е. “Информация как объект интеллектуальной собственности” // “Законодательство и практика средств массовой информации” № 11 (39). – М.,1997. – с. 34-39
13. Клименко П.М. Інформація як об’єкт інтелектуальної власності, що потребує охорони // Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України: Зб. Матеріалів наук.-практ. конф., Київ, 16 – 17 травня 2001 року. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – с. 283-289
14. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року
15. Сафаралиев Г.К., Бердашкевич А.П. Анализ правовой концепции режима коммерческой тайны / "АКДИ Экономика и жизнь". – М., 2004
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»
17. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 року № 121 Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні
18. Ткачук И.Б. Коммерческая тайна: организация защиты, расследование посягательств. – М.: Изд-во «Щит-М», 2000. – 168 с.
19. Чернявський А.А. Безпека підприємницької діяльності: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1998. – 124 с.