Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Мая 2013 в 03:32, курсовая работа
У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Вступ ………………………………………………………………………. 3
1. Безробіття: основні визначення та вимірювання……..………….. 4
1.1.Сутність та причини безробіття …………………..………………. 8
1.2.Закон Оукена…………………………………………………............. 10
1.3 Державне регулювання зайнятості………………………………... 12
2. Види безробіття....................................................................................... 15
2.1.Фрикційне безробіття……………………………………….………. 16
2.2.Структурне безробіття………………………………………………. 17
2.3.Циклічне безробіття……………………………………………..…. . 20
3.Безробіття в Україні.…………………………………….…………….. 22
Висновок………………………………………………………………….. 30
Додаток А…………………………………………………………………. 33
Додаток Б…………………………………………………………………. 34
Використана література……………………………
ЗМІСТ:
Вступ ……………………………………………………………………….
1. Безробіття: основні визначення та вимірювання……..………….. 4
1.1.Сутність та
причини безробіття …………………..……
1.2.Закон Оукена……………………………………
1.3 Державне регулювання
зайнятості………………………………...
2. Види безробіття....................
2.1.Фрикційне безробіття………………
2.2.Структурне
безробіття……………………………………………….
2.3.Циклічне безробіття…………………
3.Безробіття в Україні.…………………………………….……………..
Висновок…………………………………………………………
Додаток А………………………………………………………………….
Додаток Б………………………………………………………………….
Використана література…………………………………….……...
ВСТУП
Хоч як бездоганно не працювали б ринкові механізми, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно невід’ємним атрибутом ринкової економіки.
Безробіття –
це соціально-економічне явище, за якого
частина працездатного
Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
Безробітними за
класифікацією Міжнародної
До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи.
У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Якщо розглядати
безробіття в контексті об’єктно-суб’
1. Безробіття: основні визначення та вимірювання
Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття.
Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатногонаселення не може знайти роботу. Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війна, епідемія та ін.
Поняття «повна зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100 % робочої сили мають роботу. Але певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим .
Зареєстровані безробітні відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (стаття 2) – це працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Рівень зареєстрованого
безробіття визначається як відношення
(у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих
у державній службі зайнятості (на кінець
звітного періоду), до середньорічної
кількості населення працездатного віку.
З метою здійснення порівнянь з даними
вибіркового обстеження населення (домогосподарств)
з питань економічної активності проводиться
розрахунок середньої за період (за місяць,
квартал, півріччя, 9 місяців, рік) чисельності
зареєстрованих безробітних. Відповідний
показник рівня безробіття визначається
по відношенню до економічно активного
населення працездатного віку за відповідний
період.
Зареєстрований рівень безробіття
– це відношення кількості офіційно
зареєстрованих повністю безробітних
до кількості працездатного
Рб = (Кб : Кn) х 100 , (1.1)
де: Рб – рівень безробіття;
Кб – кількість безробітних;
Кп – кількість працездатного населення.
Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.
Безробітні (за методологією
Міжнародної Організації Праці (МОП) –
особи (зареєстровані та незареєстровані
в державній службі зайнятості), які одночасно
задовольняють трьом умовам: не мали роботи
(прибуткового заняття); впродовж останніх
чотирьох тижнів активно шукали роботу
або намагались організувати власну справу;
впродовж найближчих двох тижнів були
готові приступити до роботи, тобто почати
працювати за наймом або на власному підприємстві
з метою отримання оплати або доходу. До
категорії безробітних також відносяться
особи, які приступають до роботи протягом
найближчих двох тижнів; знайшли роботу,
чекають відповіді; зареєстровані у державній
службі зайнятості як такі, що шукають
роботу; навчаються за направленням служби
зайнятості. Рівень безробіття (за методологією
МОП) визначається як відношення (у відсотках)
кількості безробітних віком 15–70 років
до економічно активного населення (робочої
сили) зазначеного віку або відповідної
соціально-демографічної ознаки.
У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на (рис. 1.):
1) зайняті – це
ті люди, які виконують будь-яку оплачувану
роботу, а також ті, що мають роботу, але
тимчасово не працюють через хворобу,
страйк чи відпустку. До цієї категорії
належать і ті, хто зайнятий неповний робочий
день;
2) безробітні
– ті, хто не має роботи, але активно її
шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє
місце роботи.
Особи поза робочою силою,
або економічно неактивне населення
— це перш за все люди у віці до
16 років, а також ті, хто перебуває
в спеціалізованих установах (наприклад,
психіатричних диспансерах, виправних
закладах тощо); до цієї категорії належать
і особи, що вибули зі складу робочої
сили – дорослі, які потенційно мають
можливість працювати, але не працюють
і не шукають роботу (навчаються,
перебувають на пенсії, надто хворі,
щоб працювати, або просто не шукають
роботу).
Таким чином: населення = робоча сила +
особи поза робочою силою, робоча сила=зайняті+безробітні.
Всього |
У тому числі за віковими групами, років |
Працездатного віку1 | ||||||
15–24 |
25–29 |
30–39 |
40–49 |
50–59 |
60–70 | |||
Все населення |
7,9 |
18,6 |
9,2 |
7,3 |
6,4 |
5,1 |
0,1 |
8,6 |
жінки |
6,8 |
18,7 |
8,2 |
6,1 |
5,7 |
4,2 |
0,1 |
7,8 |
чоловіки |
8,8 |
18,6 |
9,9 |
8,4 |
7,0 |
6,0 |
0,0 |
9,2 |
міське населення |
8,0 |
20,2 |
9,2 |
7,3 |
6,2 |
5,2 |
0,1 |
8,6 |
сільське населення |
7,5 |
16,1 |
9,1 |
7,3 |
6,7 |
5,0 |
0,0 |
8,5 |
Таблиця
РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ
. Статистика зайнятості та безробіття населення | ||||
1 |
Розрахунок чисельності найманих працівників підприємств, установ, організацій за 2009 рік |
річна |
по Україні, АР Крим, областях, мм.Києву та Севастополю, за видами економічної діяльності |
30.06 |
2 |
Здійснення оцінки показників зайнятості та безробіття населення віком 15-70 років |
місячна |
в цілому по Україні, міській та сільській місцевостях, за статтю |
на 80 день |
3 |
Здійснення оцінки основних показників економічної активності населення віком 15-70 років: |
квартальна |
по Україні, АР Крим, областях, мм.Києву та Севастополю, міській та сільській місцевостях, за статтю, окремими віковими групами |
|
- 2009 рік |
22.03 | |||
- І квартал 2010р. |
22.06 | |||
- І півріччя 2010р. |
21.09 | |||
- 9 місяців 2010р. |
21.12 | |||
4 |
Cклад та характеристики
економічно активного |
річна |
по Україні, АР Крим, областях, мм.Києву та Севастополю, міській та сільській місцевостях, за статтю, віковими групами, статусами зайнятості |
30.06 |
5 |
Оцінка показників зайнятості населення у неформальному секторі економіки України, обсяги та характеристики за сферами прикладання праці за: |
квартальна |
по Україні, міській та сільській місцевостях, за статтю, окремими віковими групами, видами економічної діяльності, статусами зайнятості |
|
- 2009 рік |
29.03 | |||
- І квартал 2010р. |
29.06 | |||
- І півріччя 2010р. |
29.09 | |||
- 9 місяців 2010р. |
29.12 |
Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше: