Державна регіональна політика в контексті забезпечення економічної безпеки держави

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

Кафедра економічної та соціальної географії

 

 

На правах рукопису

УДК 911.3

Державна регіональна  політика

в контексті забезпечення економічної безпеки держави

Напрям: 0705 – географія

Спеціальність: 7.0705.02 –

економічна та соціальна географія

Спеціалізація: розміщення продуктивних

сил та регіональна економіка

 

 

Курсова робота

студента третього курсу

Тимошенка Олександра Миколайовича

 

Науковий керівник

доктор економічних наук

Хвесик Юлія Михайлівна

 

Київ – 2012

 

 

 

 

Вступ

1. Теоретичні засади забезпечення безпеки національної економіки
1.   Чинники формування рівня економічної безпеки держави.
2.   Класифікація загрози та індикаторів економічної безпеки держави.
2. Основні складові економічної безпеки.
1.   Інвестиційно-іноваційна безпека
2.   Бюджетно-податкова безпека.
3.   Енергетична безпека.
4.   Продовольча безпека.
3. Підтримання економічної безпеки в регіонах України.
1.   Характеристика загроз економічної безпеки.
2.   Регіональні кластери як засіб зміцнення економічної безпеки.
3.   Державна стратегія підвищення рівня економічної безпеки України.

Висновок

Додатки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

Вступ

Глобальна конкуренція, з одного боку, змушує держави підтримувати конкурентоспроможність економіки й таким чином сприяти  економічному поступу, а з другого - посилює нерівномірність, асинхронність і диспропорційність розвитку, провокує диференціацію країн за рівнем життя і нееквівалентний товарообмін між ними та може бути джерелом нестабільності, пов’язаної з кон’юнктурною поведінкою транснаціональних корпорацій (ТНК). Тому серед проблем національної безпеки дедалі більшого значення набувають проблеми економічної безпеки держави.

Найважливішим чинником підтримки національної безпеки  України, зокрема їх економічної  складової, є відродження економіки після тривалої кризи і налагодження її стабільного розвитку. Здобуття незалежності об’єктивно спричинило вихід нашої країни з рубльової зони те руйнування попередніх економічних зв’язків, регламентованих центральною владою СРСР. Спад в економіці України тривалий час супроводжувався повним банкрутством або скороченням та знеціненням доходів підприэмств, зубожінням більшості населення, зменшенням інвестиційних ресурсів, стагнацією інноваційного розвитку, звуженням бази оподаткування.

Проблеми, що виникли після економічної  кризи 1998- 1999 рр. та в період нинішньої  світової фінансової кризи, загострили міжнародні аспекти економічної  безпеки, поставивши їх у центр запеклих дискусій про перспективи економічного розвитку світу й окремих країн.

 Виходячи із цього, проблеми  економічної безпеки України  набувають особливої уваги погляду  авторів безпека національної  економіки - це підвалини забезпечення  національної безпеки та добробуту  держави. З одного боку, економічна  безпека - це сукупність умов, за яких зберігається спроможність країни ефективно захищати свої економічні інтереси, задовольняти у довготривалому режимі потреби суспільства і держави, генерувати інноваційні зрушення в економіці задля підтримання її конкурентоспроможності, протистояти зовнішнім економічним загрозам та якнайповніше використовувати національні конкурентні переваги у міжнародному поділі праці. А з другого боку, як наукова категорія вона є частиною сучасної економічної теорії, має свій предмет і специфічні методи дослідження.

 

 

 

Теоретичні засади забезпечення безпеки національної економіки

 

1.  Чинники формування рівня економічної безпеки держави.

 

Економічна безпека є умовою економічного зростання на кожному етапі розвитку суспільства і залежить від багатьох чинників. Рівень економічної безпеки має відповідати вимогам часу і бути адекватним завданням конкретного етапу економічного розвитку. Особливості сучасної соціально-економічної ситуації в Україні обумовлюють специфічний зміст проблем економічної безпеки та відповідний перелік внутрішніх чинників. До того ж в умовах глобалізації суттєво підвищується вплив зовнішніх факторів.

Чинники формування економічної безпеки слід розглядати  з урахуванням прогнозу внутрішніх і зовнішніх загроз, моніторингу показників економічної безпеки, можливостей розробки ' запобіжних заходів. Останнім часом на стан економічної безпеки країн найбільше впливали уповільнення економічного зростання, світові фінансові кризи, вичерпання традиційних ресурсів, загострення конкуренції на ринках високотехнологічної продукції та наукоємних послуг.

За цих умов розвинені країни проводять активну антикризову політику, зокрема через трансфер криз, який унеможливлює надмірне падіння макроекономічних показників за рахунок перенесення кризових ситуацій з розвинених країн у залежні від них держави. На рис. 1.3.1 подано картину циклів у різних країнах, що підтверджує гіпотезу трансферу криз.

 

Отже, механізмами антикризової політики розвинених країн є такі :

• трансфер криз;
• спекуляції на фондових ринках;
• економічний і політичний тиск через міжнародні організації;
• переміщення екологічно небезпечних виробництв за кордон;
• подовження життєвого циклу морально застарілих продуктів і технологій на ринках інших країн;
• нерівномірний розподіл прямих іноземних інвестицій;
• викачування сировини і напівфабрикатів з інших країн;
• поглинання незахищених інтелектуальних продуктів;
• монополізація торгівлі високотехнологічними товарами й послугами;

 залучення продуктивних трудових ресурсів

 

 

 В сучасному глобалізованому світі власна безпека становить визначальну складову політики кожної держави. Я вважаю, що доцільним для вирішення проблем національної економічної безпеки необхідно проаналізувати внутрішні та зовнішні чинники впливу на економіку.

Щодо внутрішніх чинників вирішального значення для забезпечення економічної безпеки України  набуває державна структурна політика та її інституційне забезпечення. Насамперед це означає оптимізацію форм власності, проведення науково обґрунтованої і досконалої податкової реформи та формування прошарку ефективних власників і стратегічних власників. Світовий економічний досвід доводить, що організаційно-інвестиційною базою цих процесів є макротехнології і міжгалузеві виробничі комплекси. Саме вони є передумовою конкурентоспроможної структурно-промислової політики.

Зовнішні чинники мають значний вплив на економічну безпеку країни, що стосуються всіх сфер зовнішньо-економічної діяльності України – торгівлі, інвестування, кредитування, а також трудової міграції. На сьогодні ¾ експорту України становлять товари, які є або сировиною, або напівфабрикатами з невисокою доданою вартістю. Тому на реалізацію таких товарів не впливає технологічний рівень виробництва та якісні  характеристики конкурентоспроможності.

 

2.   Класифікація загрози  та індикаторів економічної безпеки держави.

 

В економічній літературі пропонуються різні варіанти переліку економічних загроз. При цьому спостерігається тенденція до його безпідставного розширення, включаючи звичайні недоліки, які характеризують стан економіки. За такого підходу проблема економічної безпеки розпорошується в загальних характеристиках економічного розвитку країни, коли практично неможливо виокремити ключові загрози.

Тому досі немає і однозначного тлумачення поняття «загрози економічній безпеці». Російські науковці зазначають, що загрози економічній безпеці - це неспроможність до самозбереження і саморозвитку, слабкість інноваційної складової в розвитку, недооцінка в системі людського капіталу, неефективність державного регулювання економіки.

Найпоширеніше визначення терміна «економічні загрози» запропоновано експертами Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України: загрози економічній безпеці - це чинники, що ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію економічних інтересів, спричиняють вихід економічних показників за межі нормативних або граничних значень. Іншими словами: це сукупність реальних чи потенційно можливих явищ і дестабілізуючих чинників, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфері.

Одним із засобів усунення зовнішніх загроз є налагодження взаємовигідних зовнішньоекономічних відносин з тими країнами, звідки такі загрози походять. В інших випадках для-забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки держави необхідно створювати резерви і цілеспрямовано застосовувати митні, бюджетні, податкові, грошово-кредитні та інші механізми державного регулювання, що відповідають ринковим умовам.

Причиною виникнення загроз в інвестиційній сфері є несприятливі інвестиційний клімат, який зумовлює недосконалість нормативно-правової бази та високим рівнем корупції і  тінізації економіки.

Завданням у сфері енергетики має стати посилення енергетичної безпеки. Основними загрозами можуть бути: нераціональна структура паливно-енергетичного балансу країни; надмірна енергоємність економіки держави, неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів; надмірна залежність від зовнішніх монопольних джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів, відсутність істотних позитивних зрушень у диверсифікації джерел енернго-постачання; невідповідність цінової та тарифної політики умовам постійного зростання світових цін на енергоносії.

Багато загроз  існує і в сфері соціальної та демографічної безпеки. Скорочення обсягів суспільного виробництва зумовило вивільнення з економіки значної частини працездатного населення. Зубожіння українців істотно вплинуло на демографічну ситуа<span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439_0020_0442_0435_043a_0441_0442_0020_00282_0029__Char" style=" font-family: 'Times New Roman'