«Економічна система» Михайла Балудянського

Реферат

Тема: « «Економічна система» Михайла Балудянського»

Вступ

Серед економістів класичного напряму в політичній економії чільне місце посідає син греко-католицького священика з українського Закарпаття Михайло Балудянський (1769-1847).членом комісії Михайла Сперанського зі складання Зводу законів Російської імперії, 1825, після перетворення комісії на 2-ге віділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії - її начальником. За активної участі Балудянського підготовлено й видано 15 томів Повного зібрання законів і Зводу законів Російської імперії та 12 томів Зводу військових постанов. Балудянський - автор значної кількості проектів, записок з адміністративного права, фінансів, аграрних відносин, місцевого управління (критикував феодально-кріпосницькі відносини й обґрунтував необхідність реформ) і наукових праць, в тому числі: «Изображение различных хозяйственных систем», «Рассуждение о средствах исправления учреждений и законодательства в России», «О зернохранилищах» тощо, чимало з яких не було опубл. Багато зробив для зміцнення міжнародних наукових і культурних зв'язків Росії з європейськими країнами. Конспекти лекцій і публікацій М. Балудянського під назвою «Економічна система» залишилися в історії економічної думки.

1. Походження та життєвий шлях

Михайло Андрійович Балудянський походив із сім'ї закарпатських укранців-русинів. Отримавши початкову освіту і виявивши неабиякі здібності до наук, залишив рідний край, щоб продовжити навчання. У Чехії він здобув фах філософа, в Австрії - юриста. З 1789 р. викладав в Угорській юридичній академії у м. Надьварад (нині - м. Орадя, Румунія). З 1797 р. - доктор права Будапештського університету.

У 1804 р., відгукнувшись на запрошення з Росії, прибув до Санкт-Петербурга. Спочатку обіймав посаду професора кафедри політичної економії Головного педагогічного інституту, згодом перетвореного на Санкт-Петербурзький університет. На альтернативній основі М. Балудянського обрали першим ректором цього навчального закладу (1819). Серед його численних вихованців - академік Петербурзької академії наук К. Арсеньєв, відомий своїми дослідженнями в галузі економічної географії.

У Росії М. Балудянського шанували як висококваліфікованого правника та економіста. «Вельми доброю головою» називав закарпатського вченого російський державний діяч М. Сперанський. Він залучив М. Балудянського до роботи Законодавчої комісії, яка займалась кодифікацією законів Російської імперії, і той став одним із головних виконавців цього масштабного проекту. Пізніше, внаслідок репресій царського уряду проти професорів, які підтримували ліберала М. Сперанського, він добровільно склав із себе обов'язки ректора. За активної участі Балудянського підготовлено й видано 15 томів Повного зібрання законів і Зводу військових постанов. Він - автор значної кількості проектів, записок з адміністративного права, фінансів, аграрних відносин, місцевого управління (критикував феодально-кріпосницькі відносини й обгрунтував необхідність ревформ) і наукових праць. Ще працюючи в м. Надьварад, М. Балудянськийувійшов до складу таємної організації «Товариство свободи й рівності», метою якої було встановлення федеративного устрою, скасування кріпацтва на теренах Австрійської імперії, у тому числі й на Закарпатті. Після переїзду до Петербурга він підтримував через угорських друзів зв'язки із земляками, насамперед з мукачівським єпископом, просвітителем В. Поповичем. Надсилав різноманітну літературу, періодичні видання. Активно сприяв залученню здібної молоді до науково-дослідницької та викладацької діяльності в Росії. За ініціативи Балудянського «Журнал Министерства народного просвещения» систематично друкував переклади з німецьких, польських журналів, оригінальні статті про культуру й етнографію Закарпаття. Він неодноразово звертався до властей за дозволом відвідати батьківщину, але кожного разу під різними приводами йому було у цьому відмовлено.

2. «Економічна система» Михайла Балудянського

Конспекти лекцій і публікацій М. Балудянського під назвою «Економічна система» залишилися в історії економічної думки.

У чому полягає наукова сутність «Економічної системи» М. Балудянського, які її основні компоненти та значення? Відповідаючи на це запитання, потрібно розглянути зміст і структуру цієї системи, яка дійшла до нас у різних варіантах.

«Державне господарство ґрунтується, - писав М. Балудянський, - на трьох системах, перша з яких виражає багатство народу в грошах, друга - у неперероблених плодах землі, а третя - у міновій вартості всіх виробів». У цьому контексті вчений розглядає «систему, засновану на торгівлі», «систему економістів» і «теорію Адама Сміта, що базується на праці та обміні».

Розкриваючи «систему, засновану на торгівлі», М. Балудянський наголошував на таких її принципах:

1. гроші як основне знаряддя  торгівлі та міра всіх цінностей становлять головне багатство народу;

2. основне правило полягає в  прискоренні обігу грошей;

3. продуктивними називаються тільки  ті класи, які добувають гроші;

4. уся кількість виробів дорівнює  величині споживання;

5. міські жителі більше від сільських  пов'язані з грошовими операціями.

Згідно з цією теорією основою комерційної системи є примноження грошей. Держава виконує роль батька родини, який повинен кожному визначити деякий вид діяльності. «Громадянин повинен вправлятися не в тих промислах, від яких він отримує більше прибутку, а в тих, котрі приносять державі більше користі». Основними критеріями ефективності економічно-господарської діяльності в такій системі є торговельний баланс, порівняння імпорту й експорту. Коли обсяги вивозу переважають ввіз, то баланс вважається державі вигідним. Усі вади господарської діяльності на державному рівні усуваються за допомогою балансових інструментів. Баланс за таких умов, на думку М. Балудянського, служить єдиним критерієм перевірки правильності комерційної політики. У системі цієї політики перше місце посідає зовнішня торгівля, а також просторова, зворотна і привізна торгівля. Друге місце належить внутрішній торгівлі, наступними є мануфактура і сільське господарство.

Меркантилістська концепція стверджує, що «кількість народного багатства дорівнює кількості грошей, що перебувають в обігу, з додатком до того паперових грошей, винайдених кредитом». Промисловість покликана пожвавлювати торгівлю і сприяти нагромадженню грошей. Зокрема, високо цінуються ті фабрики і мануфактури, які працюють на експорт. Очевидно, такими підприємствами повинна постійно опікуватися держава. Землеробству, яке має постачати промисловості сировину і продовольчі товари, відводиться у цій системі остання роль. Що стосується споживачів, то вони сприяють розвиткові зазначених галузей економіки, тому держава часто бере їх під свій захист.

М. Балудянський відтворив меркантилістську систему в усій її багатогранності. «За прямим змістом правил, що чинні в цій системі, - зазначав М. Балудянський, - привіз будь-яких товарів вважається втратою; вивіз же будь-яких товарів вважається вигодою». Це, так би мовити, стрижень меркантилістської економічної системи. Вчений детально розкрив державно-господарський і управлінський механізм, який покликаний забезпечити ефективне функціонування меркантилістської системи, враховуючи всі її аспекти. Загалом М. Балудянський був противником меркантилістської політики, не розумів, як з її допомогою держава може вийти з біди.

На зміну меркантилістам у другій половині XVIII ст. прийшли фізіократи з новою філософією господарювання. М. Балудянський, проаналізувавши економічні погляди фізіократів, відзначив, що згідно з їх концепцією все походить від землі. «Людина не творить нічого; природа - все; людина через свою працю надає плодам природи новий вигляд, і свою справу називає вдосконаленням». Людина переробляє продукти природи, однак нічого до них не додає, а лише те, що сама спожила в процесі створення нової речі. Отже, внаслідок штучного обробітку кількість природного виробу повинна зменшуватися. Це особливо помітно в ремеслах і мистецтві.

Суттєво відмінною є праця землероба. «Із надр землі він видобуває те, чого раніше не було, він творить; дає суспільству те, чого воно не мало і спонукає до того ж саму природу. Отже, праця землероба завжди виробляє нові цінні предмети і примножує природне майно». М. Балудянський з належною послідовністю і докладністю виклав учення фізіократів. Слідом за ними він визначив продуктивний і безплідний класи (ті, які виробляють; ті, які не виробляють, і споживачі).

Продовження досліджень М. Балудянського отримало чітке втілення в аналізі поглядів А. Сміта. Попередники зробили багато для розвитку політичної економії як науки, спричинились для обґрунтування економічної політики держави. Успіхи освіти, досвід багатьох віків, дослідження філософів спричинилися до пізнання причин багатства народів, їх процвітання і занепаду. Людство відчуло наслідки їхньої мудрості, спираючись на яку «нарешті, Адам Сміт у сфері політичної економії відкрив нам, здається, істину». На думку М. Балудянського, А. Сміт об'єднав попередні політекономічні концепції, знайшовши першопричину всякого багатства в праці. Він показав, що в усіх галузях людської діяльності діють одні й ті ж мотиваційні механізми.

Далі М. Балудянський викладає основні засади теорії А. Сміта, акцентує на її вихідних теоріях - праці та обміні. Перша виробляє багатство, друга - розподіляє його між членами суспільства. А. Сміт поділив працю на продуктивну і репродуктивну, пішов далі фізіократів, бо зарахував до продуктивної всі види праці, що застосовуються у матеріальному виробництві. «Якщо нація, - писав він, - займається виробництвом таких предметів, котрі мають постійну вартість і якщо її громадяни виробляють вартість тільки шляхом таких продуктів, то як купець, так і продавець рівномірно примножують природне багатство». Якщо ж нація не здатна прогодувати населення, то вона потрапляє в залежність від інших націй.

«Народне багатство, - писав М. Балудянський, - полягає в нагромадженні продуктів продуктивної праці. Взагалі будь-який товар, на виробництво якого використано більше праці, при обміні має і більшу вартість». Це вихідна засада А. Сміта, якої дотримувався і М.А. Балудянський. Він зазначає, що для будь-якого виробництва в сільському господарстві, в мануфактурі й торгівлі потрібні: 1) праця; 2) капітал; 3) земля. У цій послідовності вчений розглядав окремі фактори зростання національного багатства, посилаючись не тільки на праці А. Сміта, але й на своїх західноєвропейських сучасників. Як і вони, український економіст багато уваги приділив проблемам праці, кваліфікації робітників, трудовим відносинам, зокрема, зарплаті, намагаючись розкрити економічні основи її диференціації. Він наголошував, що талант, майстерність, професіоналізм є однією з причин різниці в заробітній платі окремих категорій працівників.

М. Балудянський докладно схарактеризував суть, частини і функціонування капіталу в народному господарстві. «Якщо нація, - зауважував він, - споживає все вироблене своєю річною працею, то її капітал не примножується і вона не здатна починати нові роботи і використовувати нові машини; тоді вона залишається у попередньому становищі». Дохід нації, прибутковий капітал і багатство нагромаджуються тоді, коли більше виробляється, ніж споживається. Отже, марнотратство є великим злом для нації та держави. Учений бачив суттєву різницю між ощадливістю і скупістю. Скупість обмежує можливість реалізації товарів. Усякий капітал повинен приносити прибуток. М. Балудянський твердив, що коли національне багатство зростає, тоді прибуток на капітал зменшується. Це пояснюється тим, що всі капіталісти включаються в господарську діяльність, а це призводить до суперництва і зменшує прибутки.

У дусі концепцій класичної школи М. Балудянський вважав, що складовими ціни є зарплата, прибуток на капітал і земельна рента. «У добре організованому суспільстві, - на його думку, - ціна всяких товарів складається… тільки з трьох головних і суттєвих частин: з плати за працю, прибутку з капіталу і земельних доходів… Продуктивними класами вважаються тільки три стани: робітники, капіталісти і власники землі».

Продовжуючи розгляд економічної теорії А. Сміта з доповненнями, М. Балудянський основну увагу приділив проблемі розподілу та обігу багатства. Всяке багатство, зазначав він, виробляється працею і розподіляється спершу між трьома продуктивними класами, а потім надлишкові товари обмінюються. Якщо б люди не винайшли обміну, то ніколи би не вийшли з дикого стану. Вчений докладно розглянув закони обміну, його вплив на багатство суспільства, роль і функцію в цьому купецтва тощо.

Не тому держава багатіє, що вона більше вивозить, ніж ввозить, а тому, що вона більше виробляє. Джерело зміцнення нації М. Балудянський вбачав у сфері виробництва.

Звідси виникло чимало питань, що стосуються грошей: чи гроші є єдиним багатством, чи є вони лише знаком, чи, може, мірою цінностей речей? «Гроші, - твердив економіст, - це тільки знаряддя, або досконала машина, що служить полегшенню торгівлі, а не загальне чи переважаюче державне багатство». Однак гроші - не тільки знаки, вони мають внутрішню вартість. Для підтвердження цієї думки М. Балудянський посилався на висловлювання економістів і філософів, у тому числі й Монтеск'є, а також практику західноєвропейських країн. М. Балудянський проаналізував ефективність різних грошових систем. Коли немає товарів, то гроші самі собою обмінюватись не можуть. Отже, вони не випереджують появу продуктів, а слідують за ними. Гроші не принесуть користі, якщо не буде засобів до існування. Ця думка не втратила своєї актуальності та конструктивності досі. Обов'язок уряду, - робив висновок М. Балудянський - забезпечувати удосконалення виробництва, запровадити контроль за збором капіталів, платою за роботу, зиском з капіталу і доходів. Тоді грошей буде стільки, скільки потрібно, але не більше.

М. Балудянський окремо розглянув асигнаційні банки і кредитні папери, зокрема ті, що виконують функції грошей. Зіставивши різні погляди на обіг паперових грошей, український учений запровадив закон, згідно з яким «усі види паперових грошей, що є в обігу держави, за своєю кількістю не повинні ніколи перевищувати суму золотих і срібних грошей, місце яких вони заступають або якби, при однаковій торгівлі за відсутністю паперових грошей, були в обігу». Співвідношення золотих, срібних і паперових грошей, банкнот, банківські операції тощо, - предмет економічної системи М. Балудянського, який, крім того, розглянув усі форми кредиту.

Оцінюючи економічні теорії свого часу, вчений зробив такі загальні висновки: «Лише праця виробляє. Лише капітали приводять у рух працю. Але всякий капітал здобувається головно старанням і ощадливістю. Жодне знаряддя обміну не має творчої сили. Кредит, заснований на достатку позичальника і продуктах праці, правосуддя, покровительство і свобода промисловості, спільно з освітою громадян і поширенням торгівлі, є єдиними дієвими засобами збагачення нації».

М. Балудянський був ученим-мислителем. Він залишив небагато опублікованих праць, затративши чимало енергії на систематизацію і укладання зводу Законів Російської імперії, на розроблення проектів реформування російської кріпосницької системи, вищої школи. Дореволюційні та сучасні дослідники відзначають великий внесок М. Балудянського в розроблення різних економічних, фінансових, судових реформ у царській імперії. Йому належить проект судового устрою, проекти реформування аграрних відносин тощо. До того потрібно додати, що в основу багатьох проектів економічних реформ, організації державного господарства, фінансів, кредитно-банківської системи Російської імперії тощо покладено теоретичні праці М. Балудянського, в яких був відображений тогочасний рівень економічної науки і господарської політики західноєвропейських держав.