Конкуренція підприємств: сучасні тенденції, види і форми

6. Досконала конкуренція потребує повної мобільності 
факторів виробництва між галузями та фірмами. Абсолютно 
вільно переливаються не тільки капітали, але й робоча сила. 
Виникнення профспілок, укладання колективних угод трактується як створення монополії з боку робочого класу.

Теоретичне поняття досконалої конкуренції фактично є відмовою від розуміння конкуренції як гострого суперництва, яке панує у діловій практиці та повсякденному житті. Така форма організації ринку має назву досконалої лише тому, що кожний виробник може продати за певною ринковою ціною стільки продукції, скільки забажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець. По суті, такий вид конкуренції -- це абстракція, певна модель, яка показує найкращий стан діяльності ринку, але в в реальній ситуації її немає. Для сучасних ринків товарів та послуг характерною є недосконала конкуренція.

Мікроекономічна модель досконалої конкуренції базується на певних припущеннях.

1. Продукція, що продається на ринку, є однорідною.

Однорідність означає, що товари всіх виробників абсолютно нічим не відрізняються для споживачів, тобто вони є досконалими субститутами (взаємозамінними), а криві байдужості для споживачів мають вигляд прямих. Прикладами однорідних товарів можуть бути стандартизовані товари, що продаються на спеціалізованих біржах: кава, пшениця, нафта певних сортів або напівфабрикати, такі як золото, алюміній у зливках тощо. Якщо продукція окремих виробників є однорідною, але споживач може її розрізнити за товарною або виробничою марками і вони мають значення для споживача, то такі товари не можна вважати однорідними. Отже, за рахунок однорідності товарної продукції ринок досконалої конкуренції є абсолютно знеособленим.

Досконала взаємозамінність товарів означає, що коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для продукції будь-якого підприємства прагне до нескінченності. Це означає, що будь-яке підвищення ціни призведе до переключення попиту з товару одного виробника на товар іншого.

2. Величина кожної фірми є надзвичайно малою стосовно величини ринку, і зміна обсягу виробництва у межах окремого підприємства не призведе до зрушення ціни на ринку в короткостроковому періоді. Оскільки обсяг індивідуальної пропозиції на ринку є малим, то для забезпечення попиту на цьому ринку є необхідною велика кількість фірм. Відповідно, на ринку досконалої конкуренції є велика кількість малих за розміром фірм.
3. Виключена можливість укладання формальних або неформальних угод між фірмами з метою набуття монопольних переваг.

Є вільний вхід у галузь та вихід з неї. Це означає, що будь-яке підприємство може розпочати випуск продукції певної галузі або припинити її виробництво. Споживачі, у свою чергу, можуть купувати продукцію у будь-якому обсязі, збільшувати покупки або зовсім їх припинити. Водночас, немає, ніяких бар'єрів для входу у галузь, а цей вхід не потребує, значних початкових витрат. Жоден виробник не повинен залишатися у галузі, якщо цього не бажає, а державне втручання в організацію ринку є повністю виключеним.

Отже, на ринку досконалої конкуренції забезпечена мобільність виробничих ресурсів, капіталу та робочої сили.

5. На ринку наявна досконала інформованість про всі пара-метри як з боку покупців, так і з боку продавців. Інформація розповсюджується серед агентів ринку миттєво та нічого не коштує. Сутність цього припущення полягає у тому, що всі суб'єкти ринку заздалегідь знають про ціни продавців і перехід від одного продавця до іншого нічого для них не кош тує. На жаль, у житті такого немає. Інформація є дефіцитною, а на її отримання, переробку та використання витрачається багато часу, сил та грошей. Тому деякі економісти надають перевагу моделі чистої конкуренції, визнаючи при цьому, що отримання та використання інформації потребує часу та зусиль. Інші, навпаки, вважають, що без вирішення проблеми невизначеності та ризику за умов недосконалої інформації модель чистої конкуренції не має переваг над моделлю недосконалої конкуренції.

Розглядаючи модель ринку досконалої конкуренції, до поняття короткостроковий та довгостроковий період слід ще додати певні умови.

Миттєвим періодом вважається такий короткий період, протягом якого випуск кожного підприємства та кількість під приємств у галузі є фіксованими.

Короткостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності кожного підприємства (розмір та число заводів, фабрик, інших виробничих одиниць) є фіксованими, але випуск може бути збільшеним або зменшеним за рахунок впливу кількісних характеристик змінних ре сурсів. При цьому кількість підприємств у галузі є фіксованою.

Довгостроковий період -- це період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту та витрат. Підприємство може повністю припинити свою діяльність, а інші фірми -- увійти у галузь, тобто кількість підприємств у галузі може змінюватися.

Таким чином, у миттєвому та короткостроковому періодах кількість підприємств у галузі є постійною, а у довгостроковому -- змінною.

На підставі припущення про однорідність продукції можна стверджувати, що функції витрат всіх підприємств галузі повинні бути однаковими, оскільки однорідність продукції передбачає однаковість ресурсів, що витрачаються. Тому можна говорити про поведінку типової фірми, всі висновки про яку будуть правильними також щодо кожного підприємства галузі. Для спрощення аналізу передбачається також, що у кожної фірми немає запасів готової продукції, так що обсяг продажу кожного підприємства дорівнює обсягу його випуску в тому самому періоді.

Оптимальний план підприємства визначається на підставі цільової функції його діяльності. Метою будь-якого підприємця узагальнено можна вважати прагнення до отримання найбільшого прибутку за заданих умов ринку.

Прибуток-- це різниця між надходженням від реалізації певного обсягу продукції (загальною виручкою) та загальними витратами на її виробництво.

Сукупна виручка -- сума грошей, що отримує фірма внаслідок продажу певного обсягу продукції:

 

TR(q)=Pq

 

Середня виручка -- це сума загальної виручки на одну одиницю реалізованої продукції:

 

AR(q)=TR(q)/q

 

Гранична виручка -- зміна сукупної виручки при збільшенні обсягу реалізації продукції на одну одиницю:

 

MR(q)=dTR(q)/dq

 

Головними умовами для максимізації прибутку є попит споживачів на певний товар та, в умовах досконалої конкуренції, ціна, що визначається внаслідок взаємодії попиту та пропозиції. Підприємство в умовах певного типу ринку є ціноотримувачем: крива попиту на його продукцію (особисто для нього) є нескінченно еластичною та має вигляд прямої, яка паралельна осі випуску. Це означає, що підприємство може продати будь-який обсяг продукції за існуючою ціною. Такий висновок випливає з припущення про те, що кожне підприємство є настільки малим, що не може самостійно впливати на ринкову ціну, збільшуючи або зменшуючи обсяги пропонованої продукції. Тому ціна для нього є заданою ринком і продавати свою продукцію підприємство може лише за цією ціною (рис. 7.1).

 

Рис. 7.1. Крива попиту для досконалоконкурентного підприємства

конкуренція ринкова економіка

За таких умов сукупна виручка фірми змінюється лише при зміні обсягу виробництва продукції і, відповідно, середня виручка та гранична виручка при Р = const дорівнюють ціні

 

AR(q)=TR(q)/q=Pq/q=P;

MR(q)=dTR(q)/dq=d(Pq)/dq=P,

 

де Р -- ціна продукції;

q -- обсяг випуску фірми;

AR -- середня виручка;

МR -- гранична виручка.

Таким чином, крива попиту на продукцію окремого підприємства в умовах досконалої конкуренції є одночасно і кривою його середньої та граничної виручки.

Підприємство в умовах ринку досконалої конкуренції може максимізувати свій прибуток лише за умови пристосування обсягів випуску до умов ринку та/або власних витрат, які зумовлені технологією виробництва. Економісти під максимумом прибутку розуміють, по-перше, максимум додатної різниці між виручкою та витратами на виробництво певного обсягу продукції, по-друге, мінімум від'ємної різниці між цими самими величинами, оскільки мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатний прибуток неможливо.

В короткому періоді фірма випускає певний обсяг продукції і повинна лише визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Фірма приймає рішення про збільшення випуску, якщо вона буде мати від цього вигоду. Коли йдеться про

збільшення випуску продукції на одиницю, то виручка від реалізації одиниці продукції (MR = Р) має бути не меншою від вартості виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначається умовою Р = МС.

Умова беззбитковості конкурентної фірми досягається, якщо виробляється обсяг продукції, для якого

 

Р = АТСmin

 

Це значить, що TR = TVC, а отже збитки підприємства дорівнюють сумі постійних витрат. В цьому випадку фірмі байдуже, чи випускати даний обсяг продукції, чи закритися. Якщо ціна не буде відшкодовувати середніх змінних витрат (AVC), то за будь-якого відмінного від нуля обсягу випуску збитки виявляться більшими, ніж постійні витрати, і фірма, що максимізує прибуток, припинить діяльність. Таким чином умова закриття фірми (універсальне правило ринку):

 

P<AVCmin

 

Точка закриття фірми конкурента -- це точка для якої виконується умова:

P = AVCmin.

Можливі випадки прибутковості діяльності фірми в короткий період показано на рисунку 7.4.

 

а) економічний прибуток (P>ATC)

 

б) нормальний прибуток (Р = АТСmin)

 

 

в) економічні збитки (AVC <Р < АТС)

Рисунок 7.4. Випадки рівноваги конкурентної фірми в короткий період

 

Індивідуальна короткострокова крива пропозиції S -- графічна форма функції пропозиції в системі координат «обсяг випуску -ціна». В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою AVC (рисунок 7.5). За цінами Р < AVCnlm обсяг пропозиції буде дорівнювати нулю, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок ОР0 на рисунку 7.5 (нижня частина). Крива пропозиції для кожного обсягу Q, визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню вироблену одиницю продукції на ринку.

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової (галузевої) короткострокової пропозиції; вона утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм.

В ході довгострокового періоду фірми мають достатньо часу, щоб пристосуватись найкращим чином до різних змін на ринку. Короткостроковий період передбачає існування постійної кількості фірм в галузі, які не змінюють обсягів капітального обладнання. В довгостроковому періоді фірми в змозі як збільшити, так і скоротити масштаби виробництва; за цей час в галузь можуть увійти, нові фірми, а частина фірм здатна вийти з галузі.

Рисунок 7.5. Побудова кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді

 

Наявність прибутку в короткостроковому періоді у конкурентних фірм робить галузь привабливою для притоку капіталу. Оскільки вхід і вихід на ринок абсолютно вільні, починається активна експансія капіталу в галузь. Збільшення кількості фірм в галузі приведе до збільшення пропозиції товару; якщо при цьому ринковий попит на товар, що виробляють фірми, не зміниться, то розширення пропозиції викличе зниження ціни товару. Процес входження в галузь нових фірм буде продовжуватись до тих пір, поки в даному короткостроковому періоді ціна не впаде до значення середніх сумарних витрат і всі фірми галузі будуть одержувати нульовий економічний прибуток (рисунок 7.6).

Протилежні процеси будуть спостерігатися, якщо фірми галузі в якомусь короткостроковому періоді мають збитки. В цьому випадку фірми не покривають своїх сумарних витрат, тому частина з них спробує більш вигідно використати ресурси і вийде з галузі, а інші перестануть замінювати зношене обладнання. В результаті пропозиція товару знизиться і при незмінному попиті ціна товару підвищиться, поки не зрівняється з середніми сумарними витратами в даному короткостроковому періоді (рисунок 7.6).

Процес входу-виходу буде продовжуватись поки фірми не досягнуть рівноваги в довгостроковому періоді. Існує три умови рівноваги галузі в довгостроковому періоді:

1. Функціонуючі фірми найкращим чином використовують наявне капітальне обладнання. Це означає, що кожна фірма галузі в короткостроковому періоді максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, коли МС = Р.
2. Не існує спонукаючих причин для фірм інших галузей входити в галузь, оскільки всі фірми галузі мають обсяг виробництва, який відповідає мінімуму середніх сумарних витрат в короткостроковому періоді, і одержують нульовий економічний прибуток.

3. Фірми галузі не мають можливості знижувати сумарні вит 
рати на одиницю продукції за рахунок розширення масштабів ви 
робництва. Це рівнозначне умові, що кожна фірма галузі вироб 
ляє обсяг продукції, який відповідає мінімуму середніх сумарних 
витрат у довгостроковому періоді, де крива LATC має мінімум.