Підприємництво та стан підприємництва в Україні

В роки непу вільне підприємництво стало  відроджуватися. На частку приватного сектора в ті роки приходилося 27% промислового виробництва і 44% роздрібної торгівлі. Надалі, з 1929 р., вільне підприємництво було згорнуто й оголошено нелегітимним, відбулося повне одержавлення економіки. І вже на рубежі 2-ої половини 80-х років, і особливо після 1991р. підприємництво, вже в рамках суверенної посада тоталітарної України, зароджується знову.

Реальний сектор малого бізнесу  почав формуватися з 1986 по 1988 р., після  прийняття постанови, а потім  і Закону «Про кооперативи». Він  і поклав початок розвиткові недержавного малого і середнього підприємництва, в у такий час, коли великі підприємства знаходилися в руках держави. Ряд аспектів діяльності малого підприємництва був визначений Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990р. « Про заходи для створення і розвитку малого підприємництва».

Надалі в ході приватизації і  підприємства, що належали раніше державі  переходять у приватну і приватноколективну власність і на сьогоднішній день можна говорити  про сформовану підприємницьку структуру у вітчизняній  економіці, регламентованої рядом нормативних актів, таких як Закон України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства», «Про господарчі товариства» і інших. 

Число малих підприємств (МП) в Україні на кінець 2003р. збільшилося  на 18,5% (порівняно з 2002 р.) і дорівнює близько 301 тис. При цьому на 10 тис. наявного населення припадатиме 62 малих підприємства. Кількість підприємців-фізичних осіб становить близько 1,7 млн., тобто зросло на 17%.

В Україні існує близько 6,7 тис. спільних підприємств із прямими  іноземними інвестиціями, у яких працює близько 115 тис. чол., 37,5 тис. фермерських господарств із 67 тис. працюючих. У цілому частка виробництва малих підприємств у ВВП складає біля 11%.

Ринкові трансформаційні процеси  в економіці України сприяли  відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1991 р. частка малих підприємств із державною формою власності скоротилася з 14% до 2%. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 70%.

По галузевих ознаках малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі, суспільному харчуванні – 46%, промисловість – 14%, будівництво – 16%, побутове обслуговування – 5%, інші галузі – 19%. (рис. 2). У 2003р. підприємствами малого бізнесу усіх форм власності зроблено продукції на 21,5 млрд. грн.

Рис. 2. Галузеві ознаки підприємництва

 

Успадкована від СРСР економіка  України усе ще залишається монополізованою. У її структурі підприємництво займає незначне місце. У дійсності ми маємо  показник, значно менше цього. Весь можливий потенціал розвитку підприємництва не вичерпаний, оскільки маються необхідні ресурси в достатньому розмірі. Однак підприємництво на сьогоднішній день зіштовхується з безліччю проблем і труднощів.

 

2.2. Основні труднощі  становлення вітчизняного підприємництва

 

Реформи останніх років відкрили можливість легально займатися приватним бізнесом, діставати прибуток і розпоряджатися ним за своїм розсудом. Прихід у малий бізнес став більш масовим і підприємці зштовхнулися із серйозними проблемами, що характерні для всіх країн світу, але в українському варіанті придбали гіпертрофований характер. Набір цих труднощів відомий: у пресі, у колі фахівців, що вивчають малий бізнес, у середовищі підприємців фігурує список приблизно з двох десятків причин, що перешкоджають розвитку бізнесу, в тому числі малого.

Незважаючи на наявні позитивні  тенденції, які набирають силу останнім часом, аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього  сектора економіки ще не відбулося. Серед головних причин, які стримують його розвиток, можна назвати такі :

- відсутність дієвого  механізму реалізації державної  політики щодо підтримки малого  підприємництва;

- неймовірно важкий  тягар оподаткування; 

- відсутність належного  нормативно-правового забезпечення розвитку малого підприємництва в цілому;

- обмеженість або повна  відсутність матеріально-фінансових  ресурсів;

- недосконалість механізмів  обліку та статистичної звітності  малого бізнесу, системи навчання  і перепідготовки кадрів для  підприємницької діяльності, обмеженість інформаційного та консультаційного забезпечення.

Найболючішою проблемою  малого бізнесу сьогодні є його забезпечення фінансовими ресурсами. Приватні благодійні фонди відсутні, союзи й асоціації підприємців не мають у своєму розпорядженні засобів для кредитування малого бізнесу. Відомо лише 4 потенційно доступних джерела виділення фінансів: Український Фонд підтримки підприємництва, Державний інноваційний фонд, засоби виділені місцевими органами влади для організації свого бізнесу безробітним; засобу місцевих органів влади, що утворяться з відрахувань від вартості приватизованих об'єктів. Але всі ці джерела вкрай не діючі. Що стосується одержання кредитів у комерційних банках, у якості їхніх клієнтів можуть виступати торгові і посередницькі організації, що мають майно для застави. В останні роки розширюють масштаби діяльності в Україні закордонні і міжнародні фінансові фонди і програми, але вони охоплюють локальні зони і тому не роблять істотного впливу на підтримку малих підприємств.

Потрібно виділити окремо проблему недостатності кваліфікованого персоналу.

Підприємці мають обмежений  доступ до альтернативних джерел фінансування (бюджетного чи кредитного). Для здійснення виробничого процесу вони змушені  купувати ресурси (паливо, електроенергію тощо) за високими цінами, продаючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність споживача. Тож невипадково, що з часом малі підприємства стають неконкурентоспроможними і зникають.

Слід зазначити, що основним джерелом інвестування для малих підприємств поки що залишаються власні фінансові ресурси та сімейні позики. Звернімо увагу на те, що навіть у найрозвинутіших країнах самофінансування фірм є найпотужнішим джерелом інвестицій, і тільки відносно невелика їх частина (10-20%) проходить через систему інвестиційно-фінансової інфраструктури. Але саме ця частка, що є дуже динамічною та здатна на миттєву реакцію, забезпечує гнучкість економіки. Важелем, що зумовлює зрушення, виступає конкуренція. Однак за умов самофінансування її вплив є неоднозначним. Слабкість або відсутність конкуренції знижує стимули до ризикованих вкладень, а за умов інсайдерської власності (що, безумовно, актуально для України) - також до пошуку зовнішніх інвесторів. Натомість надто сильна конкуренція зменшує прибуток, позбавляючи таким чином фірми власних інвестиційних ресурсів та знижуючи їх інвестиційну привабливість. Отже, зв'язок може бути як позитивним, так і негативним. Причому знак цього зв'язку опосередковано вказує на переважну роль обмежень, пов'язаних зі стимулами чи ресурсами. Iншими словами, зв'язок між конкуренцією та інвестуванням не завжди міцний, але в жодному разі не негативний. Це опосередковано свідчить на користь того, що в Україні брак стимулів для ефективного інвестування є більш вагомим, аніж брак ресурсів.

Труднощі з  реєстрацією відкриття власної справи займають зі списках проблем не останнє місце. Багато бажаючі почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих формах зразки документів і необхідні поради. Проте, по витратах часу, коштів, нервових зусиль, що діє в Україні процедура реєстрації підприємців усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвитих країнах.

Діючі бізнесмени відзначають такі проблеми, як труднощі з реалізацією продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному. Підприємці виділяють ще дві проблеми, що на їхню думку мають чисто місцеве походження. Це відношення з податковою адміністрацією і чиновниками. Вони відзначають некомпетентність багатьох рівнів службовців, що породжує необґрунтовані претензії, а також неправильне розуміння сутності того, який повинен бути характер взаємин з підприємцями. Через це вони вступають у конфлікти.

Немаловажною проблемою є недостатня власна підготовленість до бізнесу. Це і зрозуміло: адже сфера підготовки підприємництва знаходиться в України в зародковому стані.

2.3. Основні напрямки  оздоровлення підприємництва в  Україні

 

Першочерговим завданням уряду  будь-якої країни з перехідною економікою слід вважати створення сприятливого середовища для утворення та зростання  нових підприємств. Тому одним із основних показників, що характеризують процес становлення малого бізнесу, є динаміка зміни кількості діючих суб'єктів малого підприємництва. За прогнозними розрахунками.

Підтримка з боку держави має  здійснюватися шляхом допомоги у  формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства і забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку та функціонування малих підприємств.

Одним із головних напрямів сприяння розвитку малого бізнесу є створення  системи фінансової підтримки. Як відомо, діючі важелі державної підтримки малого підприємництва в Україні поділяються на дві групи методів: прямі і непрямі.

На тенденції розвитку малого бізнесу  в Україні безпосередньо впливає  негативна динаміка основних макроекономічних показників, насамперед: обмеженість  попиту та криза збуту на внутрішньому ринку через ментів: надання субсидій та позик; формування державних фондів; створення спеціальних державних установ.

До основних форм непрямої підтримки, які поступово повинні витісняти  важелі прямого адміністративного  впливу, слід віднести: податкові пільги (або повне звільнення від податків); прискорену амортизацію; знижки, пов'язані з науково-дослідницькими роботами та підготовкою кадрів для підприємницької діяльності, тощо.

Вищезазначені форми державної  підтримки тією чи тією мірою використовуються в Україні, і їх варто вважати ефективними, гнучкими важелями допомоги малим підприємствам.

Аби зробити фінансування для малих  підприємств доступнішим, доцільно задіяти систему залучення позик, подібну тій, що існує в інших  країнах. Замість того щоб витрачати гроші на субсидії та дотації, уряд може сприяти наданню малим підприємствам, які мають у цьому потребу, позик та гарантувати їх повернення в разі неплатоспроможності реципієнта. Таким чином держава зменшує ризик для позичальника й усуває головну перешкоду на шляху надання позик.

Поки що в Україні дуже гостро стоїть проблема кредитування малих  підприємств, їх доступу до фінансових ресурсів. Далеко не кожне МП спроможне  сплачувати досить високі процентні  ставки. Комерційні ж банки, своєю чергою, не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик щодо повернення кредитів. Комерційні банки видають МП лише короткострокові кредити і їх не можна вважати джерелом кредитування малого бізнесу.

Якщо держава справді має намір допомагати суб'єктам малого підприємництва і бачить у ньому невід'ємний елемент системи ринкових відносин, тоді її фінансово-кредитна політика повинна стимулювати його розвиток.

Аналіз інформації щодо виділення  коштів з регіональних та місцевих бюджетів у 2000р. показує, що із передбачених 24 млн. грн. фактично було виділено 17,3 млн. грн., з яких 80% припадає на місто Київ, а 20% - на інші 12 регіонів. Крім того, слід зауважити, що в місті Києві та Рівненській області кошти спрямовувалися на підтримку вітчизняного виробника та розвиток підприємництва, в тому числі й малого.

Незважаючи на те, що в багатьох регіонах бюджетні кошти на розвиток малого бізнесу в 1999-2002 рр. не виділялись, інвестування цього сектора економіки  за рахунок інших джерел усе ж таки значно пожвавилось.

Висновки

Для того щоб малий  бізнес зайняв, як у багатьох розвинутих країнах, належне місце в економіці, потрібні дві умови: можливість розширеного  відтворення капіталу і затребуваність результатів праці.

Світовий досвід свідчить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у таких країнах, де склалися вікові традиції приватного підприємництва, малий бізнес потребує допомоги й одержує її на основі державних програм підтримки малого підприємництва. Одні країни з розвинутою економікою мають розгалужену та чітко усталену систему державної підтримки малого бізнесу (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших - подібна система знаходиться у стадії становлення або розвитку. Враховуючи це, уряд України повинен активніше допомагати становленню малого бізнесу в нашій країні, формуючи відповідну політику щодо його підтримки.

Маркетинг-менеджмент являє собою цілеспрямовану діяльність, зв'язану з процесом забезпечення стійких конкурентних переваг підприємства на ринку, що включає такі стадії, як аналіз навколишнього середовища, ситуаційний аналіз і прогноз ринку і можливостей потенціалу організації, розробка цілей і стратегій поводження на ринку. планування маркетингових цілей і тактики поводження організації в конкретно сформованій ситуації, розробка плану маркетинга-мікса, здійснення цього плану, тобто організація, керування, контроль за реалізацією маркетингових заходів і оцінку результатів маркетингової діяльності.

 

Список  використаної літератури

 

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 294 с.
2. Варналій З.С., Сергійко О.В. Мале підприємництво в країнах з перехідною економікою (проблеми державної підтримки) / Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. — К., 1999. — 65 с.
3. Варналій З.С., Сергійко О. В., Хмелевська Л. П. Мале підприємництво України: моніторинг, інфраструктура, кадри / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. — К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2002. — 60 с.
4. Васенко В.К., Комісар С.Б., Малікова І.В., Полятикіна Л.І., Шалигіна І.В. Основи малого бізнесу і підприємницької діяльності. — Суми: ВАТ СОД видавництво "Козацький вал", 2002. — 185 с.
5. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Товариство "Знання" КОО, 2001. — 276 с.
6. Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 496 с.
7. Витвицький Я.С., Витвицька У.Я., Данилюк М.О., Устенко А.О., Циглик І.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів, які навч. за освітьо-професійною програмою бакалавра з напряму "Економіка та підприємництво" / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2002. — 320 с.
8. Горленко Г.О., Гільберг Т.Г., Думанська Г.В., Кулик Р.І. Власна справа (основи малого бізнесу): Посіб. з економіки. — Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003. — 164 с.
9. Гріфін Рікі В., Яцура В Основи менеджменту: Підруч. для студ. екон. спец. — Л.: БаК, 2001. — 624 с.
10. Добжанський Р.В. Роль держави у підтримці та розвитку малого та середнього бізнесу європейських країн та перспективи України. — К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. — 115 c.
11. Донець Л.І. Підприємництво в умовах трансформації економіки в Україні: мотивація, маркетингова орієнтація, ефективний менеджмент / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі. — Донецьк: Джерела, 1999. — 343 с.
12. Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. праць / Київський національний торговельно-економічний ун-т / А.А. Мазаракі (ред.кол.). — К.: КНТЕУ, 2003. — 280 с.
13. Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. — 405 с.