Попит і закон попиту

Тема 5. Попит і закон попиту.

Попит -- це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

Попит відображає, з одного боку, потребу покупця у певних товарах або послугах, бажання придбати ці товари чи послуги у певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Бажання, підкріплені грошовими можливостями, перетворюються на попит. Попит - це потреби людей, представлені на ринку і забезпечені грошима; іншими словами, попит - це платоспроможні потреби людей.

Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких, перш за все, слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами - попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах.

Але окрім ціни, на величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називають неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

1. рівень доходів у суспільстві;
2. розміри ринку;
3. мода, сезонність;
4. наявність товарів-субститутів (замінників), а також ціни на них;
5. суб'єктивні смаки і уподобання;
6. інфляційні очікування тощо.

Закон попиту: величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Тобто чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. Графічне зображення цієї залежності називають кривою попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший - товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію - згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Спадна траєкторія кривої попиту зумовлена двома причинами:

1) ефектом доходу. Зміна ціни відбивається на реальній купівельній спроможності споживачів (за умови, що грошова купівельна спроможність є сталою). Коли підвищується ціна, то реальна купівельна спроможність знижується, що зменшує величину попиту. Покупці, підтримуючи свій бюджет, витрачатимуть ту саму номінальну суму на купівлю даного продукту, але куплять уже меншу його кількість. І навпаки, зі зниженням ціни продукту купівельна спроможність грошового доходу збільшуватиметься, що дає змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше;

2) ефектом заміщення. Якщо ціна на продукт Х змінюється, а на інші продукти залишається постійною, то змінюється відносна структура цін між продуктом Х та усіма іншими товарами (продукт X дорожчає чи дешевшає порівняно з іншими продуктами). Покупці замінюють дорожчі продукти дешевшими. Наприклад, при зростанні ціни на яловичину люди більше купуватимуть свинину, м'ясо птиці, рибу і т.д. У результаті величина попиту на яловичину зменшиться.

Ефект доходу та ефект заміщення діють одночасно і обидва змінюють величину попиту на продукт.

Позначивши попит через D можна записати, що він перебуває у функціональній залежності від визначників:

D=f(p; g, х, y)

де р - ціна продукту;

g - ціна на взаємозамінювані та взаємодоповнювані продукти;

х - величина доходів споживачів;

у - суб'єктивні смаки і уподобання.

Крапка з комою після р підкреслює особливий вплив ціни порівняно з іншими визначниками на попит.

Якщо змінюється ціна на продукт, то це спричиняє зміну величини попиту на нього.

Зміна усіх інших визначників (g, х, у) змінює попит на продукт. Якщо покупці бажають і спроможні купити більшу кількість продукту за кожну можливу ціну, то відбувається збільшення попиту. Навпаки, зменшення попиту виникає, коли внаслідок зміни в одному або більшій кількості його визначників покупці купують меншу кількість продукту за кожну можливу ціну.

Тепер з'ясуємо, як впливають на попит зміни у кожному з перелічених вище визначників. Якщо зниження ціни на один продукт зменшує попит на інший, то такі продукти називають взаємозамінюваними. Наприклад, чай і кава, масло і маргарин, яблука і груші є прикладами взаємозамінюваних продуктів. Коли ціна на груші підвищується, споживачі купуватимуть більше яблук, і попит на яблука зростатиме.

Якщо зниження ціни на один продукт збільшує попит на інший продукт, то такі продукти називають взаємодоповнюваними. Наприклад, чай і цукор, магнітофон і касети до нього, автомобіль і бензин є прикладами взаємодоповнюваних продуктів. Якщо ціна на бензин зростає, люди звичайно купуватимуть менше автомобілів, і попит на них зменшиться.

Розрiзняють iндивiдуальний та ринковий попит. Ринковий попит - це сума iндивiдуальних попитiв усiх покупцiв на певному ринку в межах визначеного перiоду.

Із зростанням доходів споживачі купують більше товарів. Проте чи зростає при цьому попит на усі товари і послуги? Споживачі купують більше овочів, фруктів, м'яса, риби, одягу, взуття тощо, але менше хліба, виробів із борошна, картоплі, капусти тощо. Товари, попит на які прямо залежить від зміни грошового доходу, називають товарами вищої споживчої цінності. Якщо зі зростанням доходів попит на певні товари знижується, то такі товари називають товарами нижчої споживчої цінності.

Такі визначники попиту, як смаки й уподобання, залежать від віку, статі, історичних, національних, природно-кліматичних умов, реклами, моди тощо. їх зміна веде до зміни попиту та переміщення кривої попиту. Наприклад, сприятлива для певного продукту зміна у смаках або уподобаннях споживачів, викликана, можливо, рекламою або змінами у моді, означатиме, що попит зросте за кожного рівня ціни. Несприятливі зміни в уподобаннях споживачів зменшуватимуть попит.

Попит також визначають розміри ринку чи кількість домогосподарств, погодні умови, очікування щодо майбутніх змін цін і доходу та інші чинники.

Парадокси Закону попиту.

Коли говорять про парадокси закону попиту, то мають на увазі, насамперед, парадокс англійського економіста Роберта Гіффена (1837-1910). При цьому одні дослідники стверджують, що Гіффен виявив це явище наприкінці XIX ст. під час голоду в Ірландії, коли істотно збільшилися попит і ціна на картоплю. Інші кажуть, що подія ця відбулася не в Ірландії, а в Англії, і мова йшла не про картоплю, а про хліб. Треті заявляють, що подібний парадокс відкрив не Гіффен, а С.Грей (1795-1840) набагато раніше.

Отже, парадоксом Гіффена називаються ситуації, при яких закон попиту припиняє себе явно виявляти, а лінія попиту отримує позитивний нахил. Парадокс Гіффена є єдиним (хоча, на думку деяких економістів, спірним) виключенням із закону попиту.

В економіці та теорії споживання, товар Гіффена - це такий товар, споживання якого парадоксально росте з ростом ціни, порушуючи закон попиту. В нормальних ситуаціях, при рості ціни ефект заміщення змушує користувачів купувати його менше та більше товарів замінників. У випадку товару Гіффена переважає ефект доходу, що стимулює людей купувати більше навіть якщо ціна росте.

Для економічно неблагополучних країн або для категорій споживачів з низькими доходами характерним є явище, коли зростання цін на малоцінні товари (картопля, хліб, маргарин тощо) може викликати збільшення попиту на ці товари за рахунок відмови від більш цінних товарів (масло, м'ясо, тощо).

Парадокс Гіффена проявив себе в Росії на початку 1990-х років. Коли 2 квітня 1991 було різко підвищено ціни на так звані «продукти для бідних» (борошно, картоплю, хліб, крупи, макарони і т. п.). Це не призвело до скорочення, а, навпаки, призвело до зростання попиту на ці товари в умовах тотального зубожіння населення. Щоб підтримати своє існування, люди змушені були всі свої скромні доходи пустити на купівлю найнеобхідніших продуктів харчування. Аналогічну ситуацію росіяни спостерігали і під час серпневої фінансової кризи 1998 року, коли, наприклад, тільки ціни на рослинну олію зросли у 6-8 разів. Взагалі кажучи, ефект Гіффена не скасовує дію закону попиту.

Адже мова тут йде про аномальні, особливі умови, за яких економічні цінності набувають парадоксальних форм. Саме тому деякі економісти сумніваються, що ефект Гіффена скасовує дію закону попиту.

Крім парадоксу Гіффена існують ще деякі ситуації, які помилково приймають за виключення із загального закону попиту.

1. Ціна як показник якості. Уявімо ситуацію: універмаг встановив ціну на нову помаду 5 ден. од. Однак торгівля пішла мляво. Тоді менеджер універмагу вирішив підняти ціну до 1,0 ден. од., вважаючи, що скорочення обсягу продажів буде компенсовано збільшення ціни.

На подив продавців, дане збільшення ціни не тільки не скоротило обсягу продажів, але призвело до його різкого зростання. Це сталося тому, що підвищення ціни покупці помилково пов'язали з (уявним) поліпшенням якості продукту. Проте така ситуація не може тривати досить довго, тому що покупець переконається, що «новий» товар не відрізняється від старого. Тому практика такого підвищення ціни може бути успішною лише при безперервній зміні моделей і при значній їх різноманітності. Однак дане збільшення споживання зовсім не стало наслідком дії закону попиту. Якщо реклама або особистий досвід переконає покупця, що новий товар володіє особливою якістю, то зниження ціни до початкового рівня збільшить споживання. Якщо ж покупці розчаруються в товарі, то лінія попиту може знову повернутися у початкове положення.

2. Ефект наслідування чи «ефект приєднання до більшості» має місце при збігу збільшення попиту на продукт і виникненні моди на нього.

Під ефектом приєднання до більшості розуміється ефект збільшення споживчого попиту, пов'язаний з тим, що споживач, слідуючи загальноприйнятим нормам, купує той самий товар, який купують інші.

3. Ефект сноба за своєю суттю протилежний ефекту наслідування.

Під ефектом сноба розуміється ефект зміни попиту групи людей через те, що інші люди споживають даний товар. При цьому реакція сноба спрямована в протилежний бік по відношенню до загальноприйнятої.

4. Ефект Веблена, або «демонстративне споживання», гіпотетично здатен створити позитивну залежність між ціною і кількістю попиту. Суть його в наступному.

Наприклад, дорогий автомобіль задовольняє дві послуги: перевезення та престиж. Попит на послугу «перевезення» знаходиться у зворотній залежності від ціни; збільшення ціни автомобіля більшість людей змушує шукати інші транспортні засоби. Але коли такий автомобіль купується лише невеликою кількістю людей, престижність володіння ним може зрости і зрушити криву попиту вправо.

Під ефектом Веблена розуміється ефект збільшення споживчого попиту, пов'язаний з тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Ефект Веблена схожий на ефект сноба, але принципово відрізняється тим, що ефект сноба залежить від споживання інших, а ефект Веблена залежить насамперед від ціни.

5. Ефект очікуваних цін. Наприклад, відбулося зниження цін. Неважко припустити, що покупець може очікувати подальшого їх зниження і скоротити поточний попит. Навпаки, якщо покупець буде чекати підвищення цін, то поточний обсяг попиту зросте. Таким чином, може скластися враження, що в даному випадку існує пряма залежність між вартістю і величиною попиту, а лінія попиту має не традиційний негативний, а позитивний нахил.

Але такий висновок невірний. Адже в цьому випадку зіставляються чинні та очікувані ціни. Так, якщо очікується зниження цін, то покупець сприймає поточну ціну, як високу по відношенню до майбутньої ціни і скорочує попит, тобто загальний закон попиту не порушується.

 

 

Тема 35. Суть політики протекціонізму. Аргументи «за» і «проти» протекціонізму.

Протекціонізм - зовнішньоекономічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Головні знаряддя протекціонізму - мито та квоти.

Незважаючи на те, що будь-який метод державного впливу на зовнішню торгівлю в абсолютній більшості випадків призводить до чистих втрат добробуту, вони широко використовуються практично всіма країнами світу. Це пояснюється тим, що існують групи населення, для яких політика протекціонізму, тобто державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, є вигідною. Ці групи населення можуть чинити тиск на державу з метою обмеження торгівлі, і такий тиск часто має позитивний наслідок, тим більше, що і самій державі застосування тарифних та деяких нетарифних методів регулювання торгівлі дає чималий дохід.