Ринок і його інфраструктура

                         Реферат на тему:                                

 

             «Ринок і його інфраструктура»

 

 

 

 

 

 

 

                               

 

                                          

 

                                                      Студентка Тібєшевская Олена

                                                      Факультет: СПП

                                                       Группа 3121-2

Зміст

1. Поняття ринку і умови його функціонування

2. Функції ринку

3. Умови нормального функціонування ринку

4. Висновок

Ринок і його інфраструктура

У будь-якій економічній системі, де є товарне виробництво, існують  і ринкові відносини, з якими  пов'язане поняття ринку. Особливе місце ринок посідає у тих  системах, де панівною формою господарства є товарне виробництво. Там обмін економічними благами між суб'єктами економічної діяльності здійснюється через ринок. Розглянемо його природу.

Поняття ринку і умови його функціонування

Поняття ринку багатоманітне і  багатогранне. У міру розвитку людського суспільства воно змінювалось. Найпростішими визначеннями ринку є місце, де відбувається обмін товарами між виробниками. Дійсно, товаровиробник, виготовивши товар, повинен його обміняти на інші товари. Для цього він мусить вступити в контакт з іншими товаровиробниками. Так формується потреба у постійному місці, де можуть відбуватися такі контакти і обмін товарами. Таким місцем і стає ринок. Однак таке поняття ринку характерне для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарно-грошових відносин поняття ринку набуває складнішого змісту і ширшого тлумачення. Ринок виступає тією сферою економіки, де відбувається обмін результатами економічної діяльності її суб'єктів згідно із законами товарного виробництва. Найхарактернішою ознакою ринку є обмін. Він безпосередньо пов'язаний із суспільним поділом праці, і його основною функцією є зміна форм вартості - товарної на грошову і навпаки. За класичною і марксистською політичною економією праця у цій сфері не створює нової вартості, а тому є непродуктивною. Сучасна економічна думка довела, що така праця є продуктивною, бо саме з її допомогою відбувається переміщення благ та задоволення потреб суспільства, а отже, збільшується і саме багатство суспільства. Обмін пов'язаний із актом купівлі-продажу товарів. Це угода між продавцем та покупцем, що здійснюється за формулою: продавець - товар - гроші - покупець. Через неї проявляються два види зв'язків між суб'єктами ринку: економічні та юридичні. Економічний зв'язок полягає в тому, що шляхом обміну продавець та покупець прагнуть реалізувати свої економічні інтереси з найбільшою вигодою для себе. З юридичної точки зору обмін є дією, що набуває форми договору купівлі-продажу. Відповідно до Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна особа (продавець) зобов'язується передати товар у власність іншій особі (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму - ціну. Отже, ця угода означає зміну власників товару і грошей, опосередковану товарно-грошовим обігом. Іншими словами, в цьому випадку відбувається продаж майнових прав. Таким чином, угода купівлі-продажу - це економіко-правовий зв'язок між продавцем і покупцем. Він проявляється у різних формах договорів: купівлі-продажу, поставки товарів, контрактації і енергопостачання, продажу нерухомості тощо. Ринок як сфера економіки, де відбувається обмін товарами, забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, що гарантує цілісність суспільного виробництва і відтворення, бо сприяє встановленню рівноваги між тим, що потрібно суспільству, його потребами, і тим, що виробляється економікою для їх задоволення. Однією із суттєвих ознак ринку є горизонтальні зв'язки між суб'єктами господарювання, тобто прямі економічні зв'язки між виробниками і споживачами. В ринкових умовах самостійні виробники визначають, що і скільки виробляти, кому і де продавати і як розпоряджатися отриманими доходами. Суб'єкти ринку мають максимальний ступінь економічної свободи. Покупець є економічно вільним, бо самостійно вибирає товари із багатьох пропонованих товарів і шукає такого продавця, який його найкраще обслуговує і задовольняє ціною свого товару. У свою чергу, продавець має свободу вибирати най ви гіднішого покупця, розпоряджатись вирученими від продажу товарів грішми на свій розсуд. За таких умов горизонтальні зв'язки між рівноправними суб'єктами господарювання є основною формою економічних зв'язків у суспільстві.                                                                                                                          

      Отже, ринок - це певний тип господарських зв'язків між виробниками і споживачами. Він характеризується рядом ознак. По-перше, існування такої кількості товаровиробників, що здатні забезпечити масу товарів, достатню для задоволення платоспроможних потреб суспільства. По-друге, безпосередні, не опосередковані розподілом, зв'язки між виробниками і споживачами продукції, тобто горизон

Функції ринку

тальні зв'язки між рівноправними  суб'єктами обміну. По-третє, вільний  вибір партнерів по господарських  зв'язках. По-четверте, наявність економічної  змагальності між суб'єктами ринку (конкуренція). Це загальні риси ринку для будь-якої економіки, де здійснюється товарне виробництво. Повніше суть ринку проявляється у тих функціях, які він виконує. Вони випливають з того, яке місце ринок посідає в економічній системі. Останнє визначається тим, що ринок є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Звідси однією з найважливіших функцій ринку є регулююча. Вона полягає у виявленні системи потреб суспільства, що підлягають задоволенню, з одного боку, і встановленні певних пропорцій розподілу наявних ресурсів економіки для виробництва благ, що задовольняють потреби, з іншого. Ринок виявляє суспільні потреби, формуючи платоспроможний попит, вимагаючи ті блага, що можуть бути реально оплачені споживачами, тобто придбаними за гроші. Жоден інший інститут, включаючи і державу, зробити реальний облік суспільних потреб нездатен. Водночас ринок виконує регулюючу функцію і у використанні економічних ресурсів суспільства. Вони будуть використовуватися власниками для виробництва лише тих благ, які можуть бути реально купленими споживачами. Тому ринок виступає регулятором пропорцій в економіці, він здатний оперативно змінювати обсяг і структуру створених благ, пристосовуючи їх до платоспроможного попиту. Регулююча роль ринку проявляється і в забезпеченні остаточного визнання суспільної значимості даного блага та затрачених на його виготовлення ресурсів. Лише те благо визнається потрібним суспільству, або суспільно необхідним, яке знаходить реального покупця. А це здійснюється лише у сфері ринку. З регулюючою функцією ринку тісно пов'язана і стимулююча функція. Оскільки на ринку визначаються суспільно необхідні затрати на виготовлення товару і вони визначають ціни, за якими товари реалізуються покупцям, то ринок встановлює залежність доходів виробників товарів від рівня ефективності використання ними своїх економічних ресурсів. Чим краще вони використовуються, тим нижчі індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, тим доходи вищі. Тому ринкове середовище стимулює власника ресурсів до їх ефективнішого використання. А це передбачає насамперед технічне удосконалення виробництва, що забезпечується широким використанням досягнень науково-технічного прогресу. Стимулюючу функцію ринок відіграє і щодо споживачів, бо ставить їх у таке становище, що вони вимушені вибирати найраціональнішу структуру споживання, орієнтуючись на ціну та свої доходи.

Ринок відіграє і розподільну функцію. Вона насамперед стосується розподілу економічних ресурсів. Саме ринок виявляє відповідність виготовлення благ суспільним потребам у них. І коли складається таке становище, що якихось благ вироблено понад платоспроможну потребу в них, ціни на такі блага знижуються, і їх виробництво стає невигідним. Це зумовлює скорочення виробництва таких благ, вивільнення частини економічних ресурсів і спрямування їх у ті галузі, де їх використання буде вигіднішим. Таким чином ринок здійснює вплив на розподіл економічних ресурсів або свою розподільну функцію. Розподільну функцію ринок виконує і у сфері розподілу доходів. Саме в процесі обміну відбувається відхилення цін від вартості, шляхом якого доходи суб'єктів ринку перерозподіляються, а отже, відбувається розшарування суспільства за доходами. Важливою функцією ринку є інтегруюча. Вона полягає в тому, що обмін усуває економічну замкнутість господарюючих одиниць, властиву натуральному виробництву. Прагнення якнайвигідніше реалізувати товари примушує товаровиробників розширювати коло своїх взаємозв'язків, робити їх постійними і тривалими. В результаті встановлюється стійка система економічних взаємозв'язків у межах певних регіонів, а з подальшим поглибленням суспільного поділу праці - і в межах окремих країн та їх об'єднань, створенням національних і світових ринків. Роль об'єднувача в цих процесах і відіграє ринок своєю інтегруючою функцією.

Ринок виконує і інформативну функцію. Саме в цій сфері шляхом обміну товарів реалізують свої інтереси суб'єкти ринку - продавці і покупці. Це відбувається насамперед через ціни. Маючи Інформацію про ціни, кожен виробник має можливість визначитися, що вигідно

Умови нормального функціонування ринку

виробляти, які товари принесуть  найбільший дохід. Ціни є інформацією  і для покупців, бо інтерес їх полягає у придбанні товару за найнижчими цінами, а ринок надає  таку інформацію. Функціонування ринку передбачає наявність певних умов, без яких він не може повністю виконувати свої функції.

Першою умовою є економічна самостійність суб'єктів господарювання, які, будучи юридично незалежні один від одного, можуть самостійно приймати рішення щодо своєї діяльності. Це досягається, насамперед, існуванням різних форм власності і відповідно різних власників, кожен з яких може вступати у рівноправні з іншими господарські зв'язки. З іншого боку, такі самостійні власники несуть і певну економічну відповідальність за використання своїх ресурсів. Вони повною мірою відчувають обмеженість ресурсів і необхідність розплачуватись ними за всіма зобов'язаннями та можливими втратами при прийнятті неефективних господарських рішень.

Другою умовою функціонування ринкового механізму є достатня кількість суб'єктів ринку для забезпечення між ними економічної змагальності, або конкуренції. Світова практика свідчить, що для забезпечення конкуренції у сфері виробництва повинно бути не менше 15-20 виробників однотипної продукції при їх праві без обмежень виходити на ринок. При меншій їх кількості конкуренція обмежується, і встановлюється більшою чи меншою мірою влада монополій, що суттєво звужує використання ринком своїх функцій, а отже, і його ефективність. Про це переконливо свідчить досвід України після здобуття незалежності. Високий рівень монополізації виробництва суттєво обмежує можливості використання ринкових механізмів для ефективного господарювання.

Третьою умовою функціонування ринку є відсутність жорсткого режиму адміністративного впливу на суб'єктів господарювання. Це означає такі умови економічної діяльності, при яких забезпечується реальна свобода вибору партнерів по господарських зв'язках, самостійність і відповідальність за прийняті господарські рішення, здатність суб'єктів ринку самостійно укладати контракти та угоди, розміщувати і приймати замовлення, вільно маневрувати своїми ресурсами та змінювати умови виробництва, його технологію, переміщувати капітали в будь-яку сферу економіки та розпоряджатися хоча б частиною своїх доходів.

Нормальне функціонування ринку передбачає і таку умову, як вільне ціноутворення. Це означає, що суб'єкти ринку повинні мати право самостійно визначати ціни на свої товари. Лише при вільному русі цін під впливом кон'юнктури ринку створюються умови для поєднання економічних інтересів як продавців, так і покупців, забезпечується можливість виконання ринком стимулюючої функції. Важливими умовами функціонування ринку є повнота та доступ до інформації про ринок усіх суб'єктів економічної діяльності, забезпечення політичної та соціальної стабільності в країні, створення розгалуженої мережі служб та організацій, що забезпечують суб'єктам ринку сприятливе середовище для здійснення економічної діяльності..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають яка сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку – як форми організації і функціонування економічних зв`язків господарюючих суб`єктів, що грунтуються на принципах вільної купівлі – продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання. Об`єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво – основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб`єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідногоринкового середовища і психологічного клімату. Створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно. Процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

Для того щоб  суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва  і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення.