Економіка птахівництва

Вступ

 Птахівництво одна  з важливих галузей сільського  господарства, яка забезпечує населення  цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку і дорослої птиці курей, качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний порошок, меланж, паштет із печінки, супові набори, субпродукти, консерви — ось далеко неповний перелік продукції, яку дає птахівництво.

 Яйце містить всі  необхідні для організму поживні  речовини: повноцінні білки, які  мають всі незамінні амінокислоти. Вітаміни, сполуки заліза, фосфору, кальцію та ін. Яєчний порошок і меланж широко

 використовується в  хлібопекарній, кондитерській, виноробній, а також в

 текстильній і інших галузях промисловості. М'ясо індиків по вмісту білку (24,7%) перевищує всі види м'яса тварин і птиці, а м'ясо курей по цьому показнику (18,5%) займає третє місце після м'яса індиків та яловичини. М'ясо качок і гусей містить великий процент жиру і калорійніше м'яса всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

 Цінними дієтичними  якостями володіє м'ясо молодняку  бройлерів, багате на легкозасвоювані  білки, вітаміни та мікроелементи. Вихід м'яса від живої маси птиці складає 80% і більше, їстівних частин 70%, а у свиней, великої рогатої худоби і овець відповідно 60, 44 і 40%.

 Важливе народногосподарське  значення має побічна продукція

 птахівництва перо, пух, послід. Перо і пух застосовуються для виготовлення подушок, ковдр, галантерейних виробів. Пташиний послід цінне добриво і сировина для виготовлення сечової кислоти. Відходи птахівництва, які отримують про забої птиці, відходи інкубації падіж птиці переробляють в цінне кормове борошно, яке додають в комбікорми. Птиця має добру відтворювальну здатність, характеризується високою продуктивністю і скоро спілістю. Від однієї курки м'ясних видів птиці при кругло річному комплектуванні стада в середньому за рік можна отримати 140-159,9 кг м'яса.

 Біологічні особливості  птиці дозволяють при інтенсивних методах вирощування і утримання організувати виробництво продукції на крупних

 спеціалізованих підприємствах  і в об'єднаннях рівномірно на протязі року.

 

Основні напрями  розвитку птахівництва

Птахівництво є традиційною  галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте  зернове господарство. Птахівництво — скороспіла галузь, менш капіталомістка, більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці  в 3-4 рази вища, ніж у свиней, великої  рогатої худоби та овець, і, як результат  — собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний  навіть для споживачів з невисокими доходами. В наші дні Україна займає 40-е місце у світі з виробництва  м’яса птахів, і 18-е з виробництва  яєць. Згідно з науково обґрунтованими нормами споживання цієї продукції  має становити 255 яєць і 17 кг м’яса  птахів на душу населення на рік, але  нині рівень реального споживання продукції  птахівництва в нашій країні значно нижчий.

У ХХІ ст. птахівниками всесвітньовідомих  компаній буде вирішуватися нове завдання — одержання екологічно чистих продуктів  харчування при застосуванні сучасних технологій і відповідного обладнання. Для зниження витрат кормів і підвищення ефективності їх використання організмом птахів вважається необхідним забезпечення цілого комплексу заходів:

• організувати виробництво рослинної продукції для забезпечення комбікормової промисловості різноманітною сировиною;
• вдосконалити технологію підготовки кормів для згодовування (подрібнення, гранулювання, екструдування, вологісно-теплова обробка, лущення, очищення зерна і контроль якості);
• розробити оптимальні дози нетрадиційних кормових засобів та технології їх введення в комбікорм (замінники зернових, продукти мікробіологічного синтезу, відходи різних виробництв);
• створити ефективні енергетичні, амінокислотні, мінерально-вітамінні та комплексні кормові та смакові добавки до комбікормів для різних технологічних груп птахів;
• розробити фізіологічно обґрунтовані норми згодовування збалансованих комбікормів в різні періоди росту молодняку і фази несучості птахів.

Використання збалансованих  раціонів сприяє не тільки отриманню  високих приростів живої маси, але й регулюванню складових  частин м’яса: змінюється вміст вологи, рівень білків, хімічний склад. Вміст  у м’ясі вітамінів, мінеральних  речовин, амінокислот, жирних кислот та інших цінних речовин знаходиться  в лінійній залежності від умов годівлі  та утримання.

Нажаль, часто фактичний  вміст поживних речовин в комбікормах  не відповідає зазначеному в документах. В наш час працівники господарств  після лабораторного дослідження  змушені проводити доробку комбікормів  з метою насичення їх певними  речовинами. Крім того, при виробництві  комбікормів необхідно контролювати застосування антиоксидантів, застосування яких у складі комбікормів не тільки збільшує віддачу корму на 15-20 %, а  й значно підвищує якість яєць і  м’яса птиці. Затрати на годівлю  можна зменшити за рахунок заміни дорогих інгредієнтів корму, в основному  білкових компонентів, на більш дешеві (рибне борошно та соєвий шрот на соняшниковий шрот). Але досягти  цього можна лише за умови використання високоефективних ферментних препаратів.

Широке використання в  годівлі птахів мають зернові, які  безпосередньо вирощуються в  господарстві — пшениця, ячмінь, жито, горох та інші. Але застосування цих інгредієнтів у великій кількості  в складі комбікормів для птахів негативно впливає на засвоєння  кормів за рахунок значної кількості  в них речовин, які важко засвоюються. Перспективними є дослідження з  визначення біологічної ролі вітамінів  в повноцінній годівлі птахів, уточнення рекомендованих норм введення вітамінів у комбікорми для них.

 

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності галузі та зниження затрат на корми для птахів є застосування нетрадиційних кормових засобів. Сучасне птахівництво має  гостру потребу в мінеральних  добавках і, насамперед, у кальції, тому тривають дослідження у напрямку організації оптимальної годівлі  птахів мінеральними речовинами.

Птахівництво — найбільш енергозатратна галузь сільського господарства. Особливо це проявляється при вирощуванні молодняку, тому його пропонується проводити в перші 2-3 тижні на обмеженій площі. Переваги технології вирощування птахів (курчат-бройлерів, індиченят) з підвищеною щільністю посадки в перші тижні зумовлені тим, що на меншій площі значно полегшується підтримання оптимального температурного режиму при значній економії енергії, знижуються затрати праці пташниць.

В умовах холодного періоду року нагальним є питання дотримання оптимальних параметрів мікроклімату. Скрутний фінансовий стан багатьох птахівницьких господарств та дефіцит паливних ресурсів у них зумовили виникнення такої ситуації, при якій деякі пташники для утримання дорослих птахів практично не опалюються. При цьому доводиться в декілька разів знижувати необхідний повітрообмін, що призводить до погіршення всіх основних параметрів мікроклімату та зниження продуктивності птахів.

Одним із факторів, що стримують  подальше нарощування виробництва, є відсталість і зношеність матеріально-технічної  бази птахівничих підприємств. Обладнання, яке фізично і морально застаріло, не дозволяє повною освоювати сучасні  ресурсозберігаючі технології вирощування  й утримання птахів. А тим часом  саме ресурсозбереження є нині загальною  тенденцією розвитку світового птахівництва. Високі затрати енергетичних і кормових ресурсів за експлуатації старого обладнання зумовлюють високу собівартість продукції  птахівництва і низьку її конкурентноздатність.

 

Головною перевагою нового обладнання є те, що воно надає можливість застосовувати сучасні ресурсозберігаючі  технології годівлі і напування  птахів, прибирання посліду, створювати належний мікроклімат у пташниках. До складу сучасних комплектів обладнання для птахів входять ніпельні напувалки  — при їх використанні в 1,5-2 рази зменшуються витрати води. При  вирощуванні птахів пропонується використовувати  замість звичайних ламп люмінесцентні, що значно зменшує витрати енергії. Для вентиляції пташників застосовують комбіновану систему повітрообміну  з проточними клапанами та потужними  витяжними вентиляторами. Для обігріву використовують економні газові або  дизельні повітронагрівачі з “прямим” викидом нагрітого повітря, газові брудери з керамічними інфрачервоними випромінювачами, газові теплогенератори.

Важливим фактором у забезпеченні переходу птахопідприємств на безвідходну технологію є якість робіт щодо проектування систем прибирання, транспортування та збереження посліду. Системи вентиляції та руху повітря у пташниках повинні передбачати підсушування посліду на підніжній решітці за рахунок конвекційного теплообміну. Особливо важливим є дотримання в птахівницьких підприємствах комплексу заходів з профілактики інфекційних захворювань птахів. Необхідно постійно вдосконалювати заходи щодо санітарної обробки приміщень, транспортних засобів, спецодягу, інвентарю, а також проведення специфічних протиепізоотичних заходів. Як відзначає Ф.О. Ярошенко (2002) в Україні назріла необхідність удосконалення управління галуззю птахівництва в напрямку демонополізації виробництва, як основної з умов ринкової економіки.

 

 

 

Виробництво яєць

Технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих  господарствах країни базується  на основних принципах: використання високопродуктивних гібридних курей; утримання курей  в кліткових батареях, які забезпечують механізацію і автоматизацію  виробничих процесів і високу ефективність праці; годівля курей повнораціонними  сухими комбікормами; утримання птахів у великих пташниках з оптимальним  мікрокліматом та диференційованим світловим режимом; застосування ефективних ветеринарно-профілактичних заходів, які забезпечують високу збереженість птахів; рівномірне цілорічне виробництво  яєць у відповідності з технологічним  графіком, який передбачає ефективне  використання всіх виробничих потужностей.

Основою збільшення виробництва  харчових яєць в Україні є використання гібридної птиці з високим  генетичним потенціалом, добре пристосованої  до місцевих умов годівлі та утримання. Зважаючи на різнобічний попит населення  на харчові яйця, зараз в Україні  для виробництва яєць використовуються кури як коричневих, так і білих  кросів. Але слід зазначити, що закордонні кроси дуже вибагливі до умов годівлі  та утримання.

Для виробництва харчових яєць у спеціалізованих господарствах  України використовують курей високопродуктивних кросів, створених як селекціонерами провідних птахівницьких компаній Німеччини, Голландії, Канади, Угорщини та ін., так і українськими вченими. Однак серед яєчних курей значний  відсоток займають кроси, завезені з-за кордону. Розрахунки економічної ефективності свідчать, що економічно більш вигідними  є кури-несучки, які відкладають  яйця з коричневою шкаралупою.

У деяких птахівницьких господарствах  України для виробництва харчових яєць використовують кроси курей  фірми “Домінант” (Чехія). Найбільш поширеним є крос “Домінант бурий  Д-102”. Несучість гібридних курей  за 78 тижнів життя на початкову несучку  становить 301 яйце. Середня маса яйця — 63,6 г (шкаралупа коричнева).

На сучасних птахофабриках  в основі технологічних графіків мають лежати раціональні технологічні схеми вирощування молодняку  і утримання дорослої птиці. Вони базуються на вирощуванні молодняку  в кліткових батареях з добового до 17-тижневого віку, а потім переведенні  їх в пташник для утримання  промислового стада. У деяких господарствах  ці строки змінюють відповідно до умов конкретного господарства — з  урахуванням максимального використання виробничих площ як для молодняку, так  і для дорослої птиці. У нашій  країні найбільш поширене кліткове утримання  курей-несучок — в 3-ярусних кліткових  батареях різних типів.

 

 

Виробництво м’яса курчат-бройлерів

Подальший розвиток бройлерного  виробництва та його рентабельність залежать від генетичного прогресу за такими напрямами

-підвищення інтенсивності росту курчат і скорочення строків їх вирощування;

- удосконалення м’ясних форм курчат-бройлерів від розвитку яких залежить ефективність переробки тушок бройлерів; зниження витрат корму на кг приросту живої маси;

- підвищення рівня загальної резистентності.

Сучасне промислове виробництво  м’яса бройлерів базується на таких основних принципах: використання високопродуктивної гібридної птиці; вирощування бройлерів в пташниках, які обладнані засобами, що забезпечують повну механізацію і автоматизацію  виробничих процесів та регулювання  мікроклімату в залежності від віку птахів, високу ефективність праці; застосування ресурсозберігаючих технологічних  прийомів; виконання виробничого  процесу за технологічним графіком, який забезпечує ритмічне цілорічне  вирощування бройлерів; застосування повнораціонних сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам птахів і дозволяють отримати високоякісну продукцію; суворе дотримання ветеринарно-санітарних правил.

Технологія вирощування  бройлерів передбачає постійний  доступ птахів до корму. Але необхідно  періодично (щотижня) контролювати рівень живої маси птахів. При вирощуванні  бройлерів використовують також  режими дозованої (контрольованої) годівлі. Термін вирощування курчат-бройлерів  сучасних кросів максимально становить 6-7 тижнів (вік забою). Перед забоєм птахи проходять так звану  голодну витримки — 6-8 годин без  корму при вільному доступі до води.

 

 

 

Література:

 

1. Наукове забезпечення  сталого розвитку сільського господарства. Київ – 2004 р. 2 томи.

2. Національний аграрний  університет. books.nauu.kiev.ua

3. Мисик А.Т. Тваринництво країн світу на рубежі століть// зоотехнії. - 2004.

4. Трегубов В.А. Огляд стану та прогноз виробництва продукції тваринництва на 2003 рік// зоотехнії. - 2003.