Методи організації виробничих процесів

 

 

 

 

 

 

Доповідь

на тему:

«Методи організації виробничих                        процесів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методи організації виробничих процесів

Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. 

Метод організації виробництва  — це сукупність прийомів та засобів  реалізації виробничого процесу.

Основні характеристики виробничого  процесу:    

 – взаємозв’язок послідовності  виконання операцій технологічного  процесу з порядком розміщення  обладнання;    

 – ступінь безперервності виробничого процесу.

         Існують три принципові методи організації виробництва:    

 • непотоковий (поопераційний);    

 • потоковий;    

• автоматизований.

Непотоковий метод організації виробництва застосовується в основному в одиничному та малосерійному виробництві.

Його основні ознаки:

– виробниче обладнання групується за ознакою роботи (процесу), яка  виконується;

         – технологічне обладнання в основному універсальне. Для обробки особливо важливих деталей застосовуються спеціальні станки, наприклад, поздовжньо-стругальні, карусельні;

         – між групами технологічного обладнання, як правило, розташовуються проміжні склади та робочі місця контролерів відділу технічного контролю (ВТК);

        – деталі у процесі виготовлення переміщуються з однієї операції на іншу складними маршрутами, тому у технологічному процесі виникають тривалі перерви через очікування на проміжних складах та на робочих місцях контролерів.     

 Потокове виробництво — форма  організації виробництва, яка  базується на ритмічній повторюваності  узгоджених за часом основних  і допоміжних операцій. Потоковий  метод організації виробництва  застосовується при масовому, крупно- та середньосерійному випуску продукції. Цей метод характеризується тим, що предмет праці у процесі обробки проходе по встановленому короткому маршруту без очікувань на проміжних складах і на робочих місцях контролерів ВТК.    

 Характерними ознаками потокового  методу організації виробництва  також є: 
     – розподіл виробничого процесу на окремі операції;    

 – спеціалізація кожного  робочого місця на виконанні  окремої операції;    

 – узгодження та ритмічне  виконання всіх операцій на  всіх робочих місцях на основі  єдиного розрахункового такту  (ритму) потокової лінії;    

 – розміщення робочих місць  у суворій відповідності до  послідовності технологічного процесу;     

 – переміщення предметів  праці з одного робочого місця  на інше з мінімальною перервою  та з допомогою спеціальних  транспортних пристроїв.    

 Основним організуючим елементом  потокового виробництва є потокова  лінія. Потокова лінія являє  собою сукупність спеціалізованих  робочих місць, які розташовані  у відповідності до технологічного  процесу. Залежно від рівня  спеціалізації виробництва, обсягу  та характеру продукції, що  випускається, техніки, що застосовується, і технології потокові лінії  класифікуються за певними ознаками.     

 За номенклатурою оброблюваних  виробів, розрізняють такі постійні  потокові лінії:    

 – однопредметні (характерні для масового виробництва);    

 – багатопредметні (характерні  для серійного виробництва).    

 За ступенем безперервності  виробництва розрізняють наступні  лінії: 
     – безперервно-потокові (найбільш сучасна форма потокового виробництва);    

 – перервно-потокові (не передбачається  чітка синхронізація операцій  на робочому місці).    

 За способом підтримання  такту розрізняють лінії: 
     – з регламентованим тактом (коли вироби переміщуються з одного робочого місця на інше);    

 – із вільним тактом.  

 

 

     У потоковому  виробництві застосовуються наступні спеціальні транспортні засоби:

   – безпривідні (скати, візки і т. п.);   

– приводні (підйомно-транспортні  механізми);   

– конвеєри, тобто привідні транспортні  засоби, які не тільки пересувають  предмети праці, але й регулюють  такт потоку.    

 За конструктивними ознаками  розрізняють конвеєри: стрічкові,  ланцюгові, підвісні та ін.    

 При потоковій організації  виробництва необхідно дотримуватися  визначених правил:    

 – слідкувати за величиною  заділів, підтримувати розрахунковий  такт;    

 – дотримуватися регламентованих  перерв на відпочинок;    

 – стимулювати освоєння робітниками  суміжних професій та операцій  на лінії;

• періодично пересувати робітників по операціях лінії. 
   

 

     Особливу увагу  слід приділяти автоматизованому  виробництву  виробничому процесу, при якому всі або більшість операцій, що потребують фізичних зусиль, виконують машини без безпосередньої участі людини.    

 Розрізняють чотири основні  напрямки автоматизації: 
     1) впровадження напівавтоматичних та автоматичних станків;    

2) утворення комплексних станків  з автоматизацією усіх ланцюгів  виробничого процесу;    

3) конструювання та виробництво  промислових роботів;    

4) розвиток комп’ютеризації та  гнучкості виробництва і технології.     

 Під гнучкістю виробництва  розуміється його здатність швидко  і з мінімальними затратами  на тому ж обладнанні переходити  до випуску нової продукції.  Гнучкі виробничі системи (ГВС) економічно високоефективні. Вони є вищою формою автоматизації, включають у себе різні системи забезпечення їх функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. http://posibnyky.vntu.edu.ua/ekonomika/103.htm
2. http://readbookz.com/book/1/73.html
3. http://lubbook.net/book_556_glava_3_Tema_3._Virobnichijjproсes_.html