Управлиння пидприемством в умовах стратегичних змин

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ

СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

 За сучасних нестабільних внутрішніх та зовнішніх умов підприємницької  діяльності зростає необхідність орієнтації фірми на стратегічне управління. Здатність до стратегічного управління підприємством визначається вмінням оцінити ситуацію, розробити стратегію, та впровадити її у практичну діяльність. Внаслідок цього набувають актуальності проблеми дослідження теоретичних аспектів стратегічного управління підприємством. Питання сутності та специфіки стратегічного управління підприємств можна розглядати як продовження наукових розробок вчених-економістів О. Могилевської, В. Пастухова, Л. Шемаєва, З. Шершньова, Т.Янковець. Однак досі тривають дискусії щодо теоретичного базису стратегічного управління підприємством. Тому метою роботи визначено узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності стратегічного управління підприємством.                     

Стратегічне управління – це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Його задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв'язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління підприємством зводиться до управління його фінансовими, матеріальними, трудовими й інформаційними ресурсами протягом певного інтервалу часу. Стратегічне управління в кожен певний момент фіксує, що компанія має робити в сьогоденні, щоб досягти бажаної мети в майбутньому, виходячи, при цьому, з того, що оточення й умови життя компанії будуть змінюватися, тобто при стратегічному управлінні ніби здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення [2].  Нині, коли триває структурна криза в економіці України, цей інтервал не може перевищувати 3-5 років.

Також зазначимо, що стратегічне управління являє собою процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи вci умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно змінюються [4]. У процесі функціонування підприємства протягом усього життєвого циклу відбуваються зміни, що притаманні будь-яким стадіям його економічного стану – і зростанню, і рецесії. У науковій літературі існує багато визначень поняття стратегічних змін [3].

Стратегічні зміни на підприємстві – це зміни, викликані розвитком ринку, або зміною цільових орієнтирів підприємства. Стратегічні зміни стосуються всіх аспектів діяльності підприємства. Відповідно до визначення стратегічних змін, виділено їх типи та види. Зміни на підприємстві, обумовлені обраною стратегією або її коригуванням в процесі реалізації, можуть бути як частковими,  локальними, так і радикальними.

Часткові стратегічні зміни передбачають окремі зміни в будь-яких сферах діяльності підприємства. Наприклад, заміна пріоритетів, технології, структурні перетворення здійснюються, як правило, у разі переорієнтації діяльності підприємства [3].

Локальні стратегічні зміни відбуваються лише у певній сфері діяльності підприємства (перетворення бізнес-процесів, маркетингової політики). Вони здійснюються у випадку, коли підприємство виходить із новим товаром на ринок,  не змінюючи  при цьому сфери своєї діяльності.

Радикальні стратегічні зміни на підприємстві, які визначені умовами функціонування або обраної стратегії, передбачають більш швидкі фундаментальні зміни в системі управління, структурі підприємства та бізнес-процесах. У науковій літературі зі стратегічного управління розглядаються переважно стратегічні зміни, які обумовлені реалізацією стратегії [3]. Кардинальні зміни зовнішніх умов господарювання підприємства обумовлюють стратегічні зміни характеру та рівня ділової активності, організаційно-правової форми, структури власності, джерел фінансування, збутової політики тощо. До цього типу стратегічних змін правомірно зарахувати ті, що пов'язані із впровадженням концепції стратегічного управління на підприємстві [1].

Таким чином, економічна сутність стратегічного управління передбачає низку змін, які мають радикальний характер, стосуються трансформації мислення керівників, переорієнтації підприємства на стратегічні переваги. Підкреслюючи актуальність питання управління стратегічними змінами, слід визнати, що зміни – це єдине, що в організації залишається незмінним. В умовах ринку, зміни є невід'ємною частиною сучасного управління, вони є своєрідним інструментом підвищення ефективності та забезпечення конкурентоспроможності. Отже, для свого благополуччя та успішного управління кожне підприємство повинне розробляти власну стратегію, за допомогою якої можна було б прогнозувати "критичний шлях” підприємства на найближчі і більш віддалені перспективи, намічати допустимі межі ризику та виявляти поріг можливостей підприємства. 

Література

1. Могилевська О. Ю. Специфіка стратегічного управління промисловим підприємством / О. Ю. Могилевська // Економіка & держава. – 2007. – №2. – С.30-32.

2. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. ТОВ "УВПК "Екс Об”, 2007. – с. 560.

3. Пастухова  В.  Розвиток теорії та практики стратегічного управління в Україні / В. Пастухова // Вісник КНТЕУ. – 2006. – №2. – С.10-15.

4.  Шемаєва Л. Г.Категорійний апарат управління стратегічною взаємодією підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища / Л. Г. Шемаєва // Проблеми науки. – 2007. – №7. – С.39-46.