Взаємовідносини підприємств з комерційними банками

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕ

КАФЕДРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

ВАРІАНТ №4

 НА ТЕМУ:

«Взаємовідносини підприємств  з комерційними банками»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛЧЕВСЬК

2012

ЗМІСТ

 

Вступ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

 

1. Взаємовідносини підприємств з комерційними банками _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2. Аналітична частина_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _   

     2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка  

           використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи

           проведення аналізу фінансового становища підприємства _ _ _ _ _ _ _ _

     2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського

           Балансу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства _ _ _ _ _ _ _

     2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.5 Аналіз ліквідності балансу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.6 Аналіз зворотності обігових коштів підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _

Висновок _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Список використаної літератури _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Актуальність обраної мною теми полягає в необхідності регулювання діяльності підприємств і банків та їх взаємодії у ринкових умовах для підвищення ефективності фінансово-кредитної системи України та економіки держави в цілому. У цьому зв’язку дослідження питань організації роботи з готівкового обігу та порядку ведення касових операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об’єктом дослідження є система комерційних банків та підприємств на сучасному етапі.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування основ організації, розкриття діючої практики з підприємств та комерційних банків України, їх взаємозв’язок, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, „Господарський Кодекс України”, „Про підприємництво”, постанові Правління НБУ „Положення про кредитування”.

Впроваджені пропозиції та рекомендації, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з готівкового обігу та ведення касових операцій установами банків, налагодити взаємозв’язок підприємств з ними.

В умовах сучасної економіки  комерційні банки стають важливимелементом ринкової інфраструктури. Вони створюються і функціонують у формітовариств з обмеженою відповідальністю або аукціонних товариств. Їхдіяльність можлива лише за умови отримання власного прибутку, щоістотно змінює характер відносин підприємств і банків, змістнадаваних послуг, порядок кредитування. Взаємовідносини підприємств ібанків тепер будуються з урахуванням взаємних інтересів і повинні приноситикористь обом сторонам. Вони виникають з приводу розрахунково-касового ікредитного обслуговування підприємств, а також у зв'язку з появою новихпослуг, характерних для ринкової економіки.

Оцінка фінансового  стану — невід’ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без  якого неможливе раціональне  ведення господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан — одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.

Так, фінансовий аналітик, управлінець у результаті фінансового аналізу  отримує визначену кількість, необхідних йому інформативних показників, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. Чи то для вивчення поточного фінансового стану підприємства чи для оцінки перспектив розвитку підприємства, окремих напрямів його діяльності.

Саме фінансовий аналіз підприємства є основою для отримання вихідної точки в цілеспрямованому впливі управлінської системи підприємства на ті чи інші сфери його діяльності для досягнення поставленої мети, цілі, місії підприємства. Однак, слід також зважати на неможливість абсолютно достовірного проведення аналізу через фактичну наявність численних факторів впливу на діяльність підприємства, як зовнішніх, так і внутрішніх.

Це приводить до необхідності постійного, систематичного ведення  фінансового аналізу на підприємстві та вдосконаленні методів його проведення, побудови математичних моделей та формування прогнозів перспектив розвитку.

Розуміння фінансового  стану підприємства та його своєчасний і якісний аналіз, вибір необхідного  методу аналізу та системи показників, що забезпечить всебічне вивчення та представлення діяльності підприємства є основоположними для прийняття управлінських рішень, спрямованих на вирішення питання обрання напрямів діяльності та розвитку підприємства, покращення його ефективності, конкурентоздатності та прибутковості.

 

 Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові  можливості. Він безпосередньо впливає  на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

 

 

1.Взаємовідносини підприємств з комерційними банками

 

Об`єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб`єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; заборгованість підприємства. У зв`язку з цим з`являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб`єктів (підприємств) за рахунок тимчасового надлишку коштів інших (комерційних банків). Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні економіко – правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов`язнань. З іншого, обов`язкова умова виникнення кредитних відносин – це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт, а саме: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись зі своїми борговими зобов`язнаннями.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

    Найважливіша особливість відносин підприємств з комерційними банками - їхдоговірний характер. Ініціатива укладення договорів виходить відпідприємства. Воно самостійно вибирає банк для свого розрахунково-касовогоі кредитного обслуговування. Якщо підприємство знаходиться за місцем знаходженнябанку, то банк зобов'язаний відкрити рахунок підприємству. В іншому випадку, потрібназгода банку. Однак при відкритті рахунків, призначених виключнодля зберігання грошових коштів, а не для розрахунків, підприємство вільно ввиборі банку і може мати вклади в одному або декількох банках. Такий порядок дає підприємству можливість, орієнтуючись на власні інтереси,вибрати банк, де організовано виконуються операції, вище культураобслуговування, ширше перелік послуг, що надаються.

      Для розрахункового обслуговування підприємство укладає з банком договірбанківського рахунку, що є необхідним для реалізації безготівковихрозрахунків. Відповідно до договору банк відкриває підприємству як клієнтовірозрахунковий та інші рахунки, зараховує на них грошові кошти, що надходятьяк від підприємства, так і підприємству, списує відповідні суми зрахунку підприємства за його дорученням на рахунки постачальників, кредиторів,відповідних бюджетних та позабюджетних фондів. Банк зобов'язується приймативід підприємства-клієнта і видавати йому або за його дорученням готівкові гроші,виплачувати відсотки за зберігання грошей на рахунках.

     Основний рахунок підприємства як юридичної особи - розрахунковий рахунок.  
     Підприємство має право відкрити тільки один розрахунковий рахунок або за місцемзнаходження (реєстрації), або в іншому банку. На розрахунковий рахунокзараховується виручка від реалізації продукції, по ньому здійснюються розрахункиза зобов'язаннями підприємства. Інші рахунки - поточний, позиковий, валютний --можна відкривати в будь-якій кількості в різних банках. Для відкриттявалютних рахунків підприємствам банки повинні мати відповідну ліцензію.

      Розрахунковий субрахунок відкривається підприємством, що має поза місцем свогознаходження окремі структурні ланки. За місцем їх знаходження в банкахрахунки відкриваються на ім'я підприємства. Оскільки розрахунковий субрахунок маєпідсобне значення, на ньому акумулюється виручку, що надходить відструктурної ланки, для подальшого перерахування на основний розрахунковийрахунок підприємства.

    Поточні рахунки відкриваються філіям, відділенням та іншим нехозрасчетнимпідрозділам підприємства. За ними здійснюються обмежені розрахунковіоперації, в основному пов'язані з оплатою праці та адміністративно -господарськими витратами. При відкритті в банку поточного валютного рахункуавтоматично відкривається транзитний валютний рахунок, на який надходятьвалютні перерахування від зовнішньо-економічної діяльності підприємства.  
      Після продажу частини валютного виторгу залишок валютних коштів перераховуєтьсяна поточний рахунок. У процесі розрахунково-касового обслуговування міжпідприємством і банком складаються певні фінансові відносини,супроводжуються рухом грошових коштів і торкаються формуваннядоходів банку і підприємства.

     Багато банків стягують плату за оформлення рахунків клієнтів та проведеннягрошових та касових операцій, щоб відшкодувати витрати по їх проведенню.  
     Інші банки для залучення клієнтури відкривають рахунки безкоштовно. У той жечас кожен банк за зберігання у нього грошових коштів сплачує на користьостанніх певну плату, виключення складає транзитний валютнийрахунок.

    Розмір плати встановлюється за взаємною згодою, якщо мова йде пророзрахунковому рахунку. На строкові депозитні рахунки підприємство розміщує тимчасововільні грошові кошти на умовах банку, який встановлюєвідсотки за вкладами в залежності від термінів зберігання грошей.

Витрати підприємства з  оплати послуг банку включаються  до собівартостіпродукції (робіт, послуг), доходи, отримані від зберігання коштів на рахункахбанків. У тому числі  і курсові різниці за валютними  рахунками, враховуються вскладі банківського прибутку підприємства як позареалізаційні доходи.

Розрахунки між підприємствами, підприємствами і бюджетом та іншібезготівкові розрахунки здійснюються у встановлених формах. Банки не в правіконтролювати  це і перешкоджати здійсненню розрахунків. Однак на нихпокладена певна відповідальність за дотримання правил розрахунковоїдисципліни. Вона встановлена нормативними актами Національного Банку Україниі визначається договорами між підприємством і комерційним банком. Занесвоєчасне (неправильне) списання коштів з рахунку підприємства, атакож за несвоєчасне і неправильне зарахування коштів, що надійшлипідприємству, воно в праві вимагати від банку сплатити штраф на свою користь урозмірі 0,5% цих сум за кожний день затримки, якщо інші абододаткові форми відповідальності не передбачені в договорі банку іпідприємства.

     Відповідальність підприємств перед банками встановлюється в договорахбанківського рахунку і вкладу, кредитних договорах. Вона приймає, наприклад,форму підвищених відсотків, що сплачуються банку за порушення термінів поверненнякредиту.