Маркетингові стратегії встановлення ціни на новий товар

DDU — Delivered Duty Unpaid (…named place of destination). Умова «Поставлено, мита не сплачені (…у вказаному місці призначення)» — продавець виконує свої зобов’язання, коли товари передано покупцеві в указаному пункті в країні імпорту товарів. Продавець несе витрати і ризики, які виникають під час поставки товарів до даного пункту (за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, які підлягають оплаті в разі імпорту товарів, а також витрат і ризиків, пов’язаних з використанням митних формальностей).

DDP — Delivered Duty Paid (…named place of destination). Умова «Поставлено, включаючи сплату мита (…у вказаному місці призначення)» — продавця вважають таким, що виконав свої зобов’язання, коли товари передано покупцеві в указаному пункті країни імпорту товарів; продавець несе ризики і витрати, у тому числі мито, податки та інші збори, які виникають у зв’язку з поставкою в обумовлене місце товарів, що пройшли імпортне митне очищення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НЕПРЯМЕ МАРКЕТИНГОВЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Непряме маркетингове ціноутворення — це політика підприємства стосовно знижок, торговельного кредитування, а також кондицій. Воно має на меті заохотити споживачів до тривалого контактування з підприємством щодо придбання його продукції, збільшення обсягів її збуту, поліпшення іміджу підприємства. При цьому непряме маркетингове ціноутворення напрямлене не тільки на осіб, підприємства чи організації, які купують дану продукцію для власного споживання чи використання, а й на різноманітні торговельно-посередницькі організації, які придбавають товари для наступного перепродажу й отримання власних прибутків.

Одним із найпоширеніших методів маркетингового непрямого  ціноутворення є політика знижок. У маркетинговій практиці використовуються такі види знижок:

1. кількісні — за придбання великої партії товару (в тому числі некумулятивні (на кожну окрему торговельну угоду між продавцем і покупцем) і кумулятивні (на всі закупівлі, зроблені протягом певного часу, якщо їх сума перевищує зазначену в договорі). Знижка, яка надається за результатами річного обороту, має назву бонус;
2. касові — за оплату готівкою або за здійснення оплати до закінчення раніше визначеного терміну платежу (так зване сконто).
3. функціональні — знижка посередникові за виконання певних маркетингових функцій, що сприяють продажу товарів, наприклад, рекламування, вдале розміщення товару в магазині, проведення маркетингових досліджень, надання відповідної інформації товаровиробникові тощо;
4. торговельні — знижка посередникові (як правило, такому, хто купує і продає товари) за здійснення ним торговельних операцій, нагромадження й утримання збутових запасів тощо;
5. сезонні — на товари, які пропонуються споживачам поза сезоном;
6. фінальні — на останню партію чи одиницю товару, який «залежався» на полицях і планується до заміни іншим, сучас-нішим;
7. залікові — знижки на новий товар у разі повернення старого (наприклад, на нову модель автомобіля в разі повернення попереднього);
8. на вимогу важливого клієнта — для споживачів, які відіграють важливу роль у діяльності підприємства-товаровиробни-ка (наприклад, постійно купують значну частку його продукції, а тому можуть вимагати відповідних знижок).

Кредитна  політика підприємства — це визначення і безпосередня реалізація заходів із середньострокового кредитування відпускної ціни підприємством-товаровиробником за поставки виготовленої продукції.

Політика  кондицій — це встановлення умов платежів і поставок, тобто основних положень договорів купівлі-прода-жу, які визначають асортимент, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції, відповідні цінові величини. Ідеться про види платежів (готівковий чи безготівковий), розміри платежів (величина основної ціни, знижки), час платежів (попе-редні платежі чи за результатами реалізації продукції), платіжні надбавки (за часткові платежі, додаткову упаковку, транспортування дрібними або збірними партіями, монтаж і т. п.), місце платежу, предмет, обсяги, час, місце і умови надання послуг та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНЕ  РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

 

У всіх країнах з  ринковою економікою існують ті чи інші цінові обмеження, тобто узаконені умови, згідно з якими розраховуються і регулюються ціни на товари чи послуги. Систему державного регулювання цін найменше розвинено в США, Канаді, Австралії, Данії, найбільше — в Австрії, Японії, Іспанії, Греції. Державному регулюванню, як правило, підлягають ціни на товари першої необхідності із низькою ціновою еластичністю та на продукцію підприємств-монополістів. Основна мета цінового регулювання — захист споживачів та підтримання нормальних умов конкуренції.

Розрізняють макро- та мікрорівневе державне регулювання цін. Макрорівневе регулювання — це економічна та фінансова політика держави, спрямована на збільшення темпів економічного зростання, створення умов для стабільного розвитку економіки, державна політика оподаткування, яка забезпечує соціально справедливий розподіл національного доходу, політика в галузі торгівлі, інвестицій, курсу національної валюти, розрахунків та ін. Мікрорівневе регулювання цін полягає у створенні системи антитрестових законів, у підтримуванні державою окремих галузей, забезпеченні соціальних потреб, збереженні і примноженні природних ресурсів тощо.

Залежно від форм безпосереднього впливу держави  регулювання цін буває прямим і непрямим.

Прямі форми державного регулювання:

• «заморожування» (блокування) — збереження існуючого рівня цін або заборона їх підвищення протягом певного часу;
• установлення урядом фіксованих цін або їх мінімального чи максимального рівня;
• установлення всіх економічних параметрів діяльності галузей — монополістів (обсягу інвестицій, тарифних ставок оплати праці, цін на продукцію тощо);
• установлення «цін втручання», тобто мінімальних закупівельних цін на сировину;

Непрямі форми державного регулювання:

• визначення загальних принципів формування цін;
• заборона різного роду домовленостей між фірмами щодо спільного формування цінової політики;
• вплив на рівень цін через монополію держави і державні підприємства;
• установлення антидемпінгового мита на імпортні товари;
• ратифікування цін, тобто обов’язкове інформування відповідних державних органів про наміри товаровиробника підвищити ціни;
• установлення фіксованих норм прибутку чи рентабельності продукції;
• узгодження політики цін завдяки використанню «контрактів стабільності» (підприємство отримує право підвищувати ціни на одні товари, одночасно знижуючи ціни на інші), «програмних контрактів» (держава сприяє такій еволюції цін, які забезпечують підприємству досягнення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках).

Різновидом розрахунку цін на підставі узаконених умов є також біржове ціноутворення, тобто фіксування цін угод купівлі-продажу на товарних біржах. Біржове ціноутворення може здійснюватись як за результатами біржового дня (кінцеве котирування), так і в процесі торгів (проміжне котирування).

На біржах дореволюційної Росії та за часів непу ціни котирування  мали довідковий характер і були лише орієнтиром для учасників біржової торгівлі. Довідкова ціна, по суті, відбивала  кон’юнктуру ринку на даний біржовий день щод о даного товару. Її встановлювала спеціальна котирувальна комісія у складі майже 100 осіб — представників біржового комітету, продавців, покупців, маклерів, службовців органів державного управління, незалежних експертів та інших осіб. За великої кількості угод довідкова ціна визначалась як середня, за малої — з урахуванням усіх ціноутворювальних факторів (співвідношення попиту і пропонування, кількості учасників біржових торгів, умов поставок, транспортування, використання товарів тощо). Таке котирування повідомлялось до початку наступного біржового дня в спеціальних біржових бюлетенях.

На сучасних товарних біржах Заходу ціна на торгах відповідає справжній ситуації на ринку, оскільки наявна достатньо велика кількість угод купівлі-продажу, а отже, немає необхідності в спеціальній котирувальній комісії. Достатньо фіксувати фактичні ціни угод.

Основними видами котирування  цін на сучасних біржах Заходу є:

• відображення меж коливання цін за кожним товаром чи контрактом на нього;
• фіксування цін першої і останньої угоди біржового дня на даний товар;
• фіксування «переломів», тобто максимальних і мінімальних цін, які спостерігаються протягом біржового дня;
• комбіноване сполучення всіх названих видів котирування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

В умовах ринку діє цілісна  система цін, яка суттєво впливає  на результативність маркетингової  діяльності підприємств. Саме ціна в процесі реалізації продукції визначає успіхи підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажів та величині отримуваного прибутку. Розглядаючи сутність та роль ціни в умовах ринкової економіки, ми акцентували свою увагу в основному на процесі купівлі-продажу та товарного обміну. В реальних умовах ціна в процесі маркетингової діяльності підприємства має ширший діапазон функціонування. Зумовлено це тим, що поняття «маркетинг» не є адекватними. В даному аспекті маркетинг можна охарактеризувати як процес задоволення вимог та потреб покупця на рівні ринкових контактів. Науково обґрунтовані рекомендації щодо здійснення того чи іншого заходу маркетингової діяльності припускають, що вибрана і задана підприємством, як суб’єктом економічних вирішень, певна ціль або система цілей цього підприємницької діяльності може бути досягнута за допомогою цінової політики. Підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємств в умовах зростаючої конкуренції потребує все більшої уваги до використання економічних важелів з метою стимулювання процесу реалізації продукції, найсуттєвішим з яких є ціна. Однак не змінюючи рівня ціни, можна через інтенсивну рекламу створити більш сприятливий образ продукції. Можна підвищувати або занижувати ціну в конкретному секторі ринку, використовувати варіанти цінової стратегії на основі об’єднання та координування ціни з іншими інструментами маркетингу. Кожна з альтернатив відкриває різноманітні можливості для підприємства. Крім того, підвищення ефективності управління ціноутворення у підприємствах сфери реалізації спричиняє позитивний вплив на розвиток галузі, а також сприяє стабілізації і розвитку економіки України в цілому, що, в свою чергу, посилює зовнішньоторговельний потенціал та можливості внутрішнього ринку країни, згладжує регіональні особливості ціноутворення. Однією із найсуттєвіших характеристик сучасного стану управління ціноутворенням у підприємствах сфери реалізації в Україні є його результативність. Зниження ефективності управління ціноутворення за показниками рівня валової рентабельності реалізації товарів була притаманна за останні роки сукупності всіх підприємств, що займаються торгівельною діяльністю, а не тільки підприємствам роздрібної торгівлі. Проаналізований матеріал слугу доказом важливості маркетингових критеріїв на ефективність управління ціноутворенням у підприємствах. Результативність діяльності підприємства в процесі реалізації продукції суттєво залежить від урахування потреб і вимог споживачів у процесі маркетингового ціноутворення. Це потребує проведення відповідних досліджень. При цьому всебічне вивчення попиту на продукцію з урахуванням чутливості споживачів до її якісних характеристик та рівня ціни на неї є одним із сучасних напрямів орієнтації маркетингової діяльності підприємства. Використання такого методичного підходу в процесі інформування ціни дозволяє підприємству з об’єктивних позицій визначити її рівень, ураховуючи особливості поведінки споживачів при зміні їхніх купівельних можливостей та споживчих властивостей продукції, а також їхню реакцію на зміну рівня ціни підприємством. Ціни на продукцію підприємства “Діоніс” залежать від встановлених цін виробника і витрат, які пов’язані з просуванням і реалізацією продукції. Ціни змінюються в залежності від кількості партій, які придбає клієнт. Аналізуючи ціни в ПП "Діоніс", встановлена можливість низькими цінами привабити потенційних покупців. Таким чином, впровадження рекламної кампанії принесе фірмі додатковий прибуток, який складе 19, 7 тис.грн. При цьому, витрати на рекламну кампанію становлять 16,5 тис. грн., то чистий прибуток буде становити 3,2 тис. грн. Але, при цьому варто врахувати, що проведена рекламна кампанія сформує у потенційних споживачів сукупність стійких думок відносно товарів та фірми, що по-сутті створить імідж фірмі. При формуванні цінової політики підприємства необхідна враховувати особливості зміни маркетингового середовища та кон’юнктури ринку в довгостроковій перспективі. Процес цей визначається надзвичайною динамічністю, оскільки перебуває під впливом різноманітних факторів, у тому числі, непередбачених та випадкових. Позитивне вирішення даної проблеми досягається на основі впровадження інформаційних технологій у процесі формування стратегічного підходу при розробці цінової політики підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

Вступ

2. маркетингові стратегії ціноутворення:

а) маркетингові стратегії встановлення ціни на новий товар;

б) маркетингові стратегії встановлення ціни на наявні на ринку товари та послуги;

в) маркетингові стратегії ціноутворення в межах товарної  номенклатури;

г) маркетингові стратегії за географічним принципом;

ґ) маркетингові стратегії дискримінаційних цін.

2. Методи прямого ціноутворення.

3. Непряме маркетингове  ціноутворення.

4. Державне регулювання  цін.

Висновок  
Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   Міністерство аграрної політики України

                       ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                  імені В.В.Докучаєва

 

 

 

 

 

 

І Н Д З

«Методи маркетингового ціноутворення»

 

 

 

 

 

                                                                             Виконали: студентки

                                                                             ІІІ курсу, 5 групи

                                                                             факультету обліку і фінансів

                                                                            спеціальності „облік і аудит”

                                                                             Матвієнко Я.С.,

                                                                             Запорожець О.С.

                                                                           Перевірив:

                                                                             Шелудько Р.М.

 

 

 

 

 

Харків – 2009