Суть директивного стилю керівництва

 У деяких системах  управління дотримуються думки, що керівник повинен бути сильною  особистістю, основна якість якої  — воля, тоді як від підлеглих вимагається тільки старанність у виконанні завдань. Однак у сучасних умовах замість вольового підходу дедалі більшого значення і застосування набуває інтелектуальний підхід до вирішення пробле м, який ґрунтується на довірі до людей, враховує їхні завдання, досвід, творчий потенціал.

 Наступною складовою  частиною ефективного стилю керівництва  є вміння втілювати в життя  намічені програми. Діяльність керівника  завжди перебуває у сфері прискіпливої  уваги громадськості, особливо тоді, коли він виступає на зборах, нарадах чи в іншій формі  публічно висловлює своє ставлення  до певних політичних, економічних  чи виробничих питань. При цьому  важливо не тільки правильно  формулювати положення, а й зрозуміло і переконливо донести їх до слухачів.

 Важливою складовою  частиною ефективного стилю керівництва  є єдність слова і діла в діяльності керівника. Практика показує, що найвищих успіхів у праці досягають ті керівники, які завжди керуються цим принципом. Відповідальне ставлення до власних планів господарської діяльності, вірність взятим зобов’язанням, неодмінне доведення початої справи до кінця — характерні риси ефективного стилю роботи.

 Складовою частиною  ефективного стилю керівництва  є також компетентність керівника в дорученій справі.

 Поряд з діловими  якостями керівника велике значення  для формування його стилю  керівництва мають і моральні  якості. Безумовною вимогою до кадрів управління є їхня чесність і правдивість перед колективом і окремими його членами. Намагання обдурити членів колективу чи ділових контрагентів, заплутування звітності, несвоєчасне подання даних вносять елементи хаосу в управління, завдають економічної шкоди організації і моральних збитків членам колективу. Неухильне позбавлення від подібних явищ — важлива умова сучасного стилю керівництва.

 Якість керівництва  багато в чому залежить від  творчого підходу до справи. Керівник повинен генерувати ідеї, виявляти самостійність, сміливо вести пошук.

 Суттєвою рисою керівника  є його постійне прагнення  вдосконалювати всі сторони своєї  діяльності. Кожний керівник повинен  пам’ятати, що систематична праця  над собою, оволодіння новими  методами організації й управління, вивчення і впровадження передового  досвіду, досягнень науки і техніки — його найважливіший обов’язок. Сучасний стиль керівництва забезпечується діловитістю, знаннями, досвідом, умінням працювати з людьми, завойовувати їхнє довір’я, очолювати їх працю.

 Практично сучасний  стиль керівництва повинен відповідати  певним вимогам, основними з яких  є такі:

обґрунтований розподіл повноважень і відповідальності між окремими ланками і працівниками апарату управління, в тому числі і між заступниками керівника;

завчасне інформування членів колективу про потребу та критерії прийняття рішення з того чи іншого питання, а також всебічне залучення їх до підготовки та реалізації рішень;

доручення виконання конкретних завдань працівникам з урахуванням їх здібностей, навичок та знань;

уважне ставлення до пропозицій, прохань підлеглих;

згуртування колективу, підкріплення існуючих між його членами ділових відносин позитивними неформальними зв’язками;

створення в колективі нетерпимого ставлення до порушників дисципліни і намагань приховати недоліки в роботі, виховання в людях добросовісності та принциповості;

прояв волі та настирливості з метою своєчасного і якісного виконання завдань.