Местные финансы в экономической системе государства

Процес формування місцевих фінансів України, як засвідчує практика 1991–1997 років, супроводжується значними труднощами, пов'язаними з численними факторами. Один із них – необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалася в попередній період. Ще один важливий фактор, який стримує  формування місцевих фінансів, – це те, що немає сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи, не сформовано правового поля, немає політичної культури і традиції, без яких не може бути фінансів місцевих органів влади.

Найскладніше питання – визначення переліку функцій і завдань, котрі  покладаються на місцеві органи влади  України, що має стати основою  для вибору моделі місцевих фінансів. У зв'язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади  може бути розділено на дві основні  групи:

завдання та функції, які взагалі  передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів (власні повноваження). Сферами, обслуговування яких доцільно віднести до власної компетенції місцевого самоврядування є: соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування та інші виграти;

• - завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою (делеговані повноваження). Перелік делегованих повноважень визначає центральна влада на законодавчому рівні. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади.

 

Висновок.

Сучасні місцеві органи влади у демократичних країнах мають певні функції та завдання. Це – власні функції та завдання і функції та завдання, що доручаються місцевій владі центральним урядом.

Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об'єктивною причиною необхідності фінансів для цих органів влади. Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

 

 

 

Параграф 2.1.   Інституційна структура місцевих фінансів

Джерелами формування місцевих бюджетів виступають: 
1. Власні доходи — надходження, що формуються на території, підзвітній місцевому органу влади згідно з його рішенням. Використовуються на фінансування власних повноважень місцевої влади. 
2. Закріплені — податкові та інші надходження, що зараховуються до відповідного рівня бюджетної системи і використовуються на фінансування як власних, так і делегованих повноважень. 
3. Регульовані податки — перерозподіляються між державним і місцевими бюджетами за встановленими нормативами. 
 
Інституційна структура місцевих фінансів наведена на рис. 9.1. 

 
Місцеве самоврядування може формувати єдиний позабюджетний фонд, кошти якого використовуються на виконання програм місцевого значення. Джерела формування фонду:

1. Додаткові доходи, отримані внаслідок  розв'язання соціально-економічних проблем.

2. Добровільні внески та пожертвування.

3. Доходи від місцевих позик, аукціонів, грошово-речових лотерей.

4. Доходи від розпродажу майна  ліквідованих комунальних підприємств.

5.Орендна плата.

6. Штрафи та фінансові санкції.

7. Доходи від продажу населенню  квартир і будинків.

8. Інші надходження.

 

Параграф 2.2.   Цільові фонди органів місцевого самоврядування

Цільові фонди органів місцевого  самоврядування формуються у складі спеціального фонду місцевих бюджетів — фонд фінансування дорожніх робіт, фонд охорони навколишнього природного середовища тощо.

В Україні система комунальних  платежів одержавлена. Компетенція органів місцевого самоврядування обмежується функціями:

1. встановлення цін і тарифів на побутові, комунальні, транспортні послуги в порядку та розмірах, визначених законодавством;
2. погоджування вказаних питань з підприємствами та організаціями, що не належать до комунальної власності. 
   Як наслідок, комунальні платежі є незбалансованими з видатками, а комунальні підприємства — збитковими.

Комунальний кредит система відносин між органом місцевого самоврядування та юридичними і фізичними особами  з приводу поворотного, строкового, платного отримання фінансових ресурсів для вирішення соціально-економічних програм місцевого значення.

Форми комунального кредиту:

1. облігаційні позики;
2. безоблігаційні позики;
3. цільові кредити спеціалізованих комерційних банків.

 

Висновок.

Інституційна структура місцевих фінансів це:

1. Місцеві бюджети
2. Позабюджетні цільові фонди місцевих органів влади
3. Фінанси комунальних підприємств і комунальні платежи
4. Місцеві податки і збори
5. Інститут комунальної власності
6. Комунальний кредит

 

Параграф  3.1    Місцеві бюджети.

Місцеві бюджети сформувалися разом  з виникненням органів місцевого  самоврядування. Вони є у федеральних і унітарних державах. Значний вплив на функціонування місцевих бюджетів має державний устрій та національні особливості організації місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети — це фонди грошових коштів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування. За рахунок фондів грошових коштів місцевих бюджетів — складової бюджетної системи держави і фінансової бази діяльності органів самоврядування — забезпечується фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній території. Згідно з ст. 43 Конституції України місцеві органи самоврядування здійснюють управління майном, що є у комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і здійснюють контроль за їх виконанням; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і здійснюють контроль за їх виконанням; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

У процесі виконання своїх завдань  і функцій між місцевими бюджетами, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, що функціонують на даній території, — з іншого, складаються економічні відносини   щодо мобілізації і витрачання грошових коштів цих бюджетів. Крім того, між місцевими бюджетами різних рівнів та між ними і державним бюджетом виникають економічні відносини, зумовлені перерозподілом фінансових ресурсів. Останнє пов´язане з необхідністю забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Структурна будова місцевих бюджетів включає бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

                Параграф 3.2    Основні положення функціонування бюджетів.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі  валового внутрішнього продукту та у  зведеному бюджеті відіграє не лише економічну і соціальну, але і важливу політичну роль. Вона показує рівень участі місцевого самоврядування у виконанні завдань соціально-економічного розвитку суспільства та певну обмеженість сфери функціонування центральних органів влади. У цьому проявляється важлива передумова побудови демократичної держави із самостійною і незалежною діяльністю органів місцевого самоврядування, наближуючи Україну до Європейської спільноти. Саме основні положення Європейської хартії щодо функціонування бюджетів місцевого самоврядування передбачають:

—місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

—обсяг фінансових ресурсів має  відповідати функціям, які виконує місцева влада;

—місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;

—частина фінансових ресурсів має  формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;

—місцева влада уповноважена встановлювати  розміри місцевих податків і зборів у межах закону;

—порядок формування фінансових ресурсів має бути гнучким і забезпечувати  відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;

—захист слабкої у фінансовому  розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

—перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Україна приєдналася до Європейської хартії у 1996 р. Тепер до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося  понад 30 країн.

Забезпечення незалежності органів  місцевого самоврядування значною  мірою визначається рівнем їх фінансової самостійності. Саме фінансова самостійність характеризує незалежність держави в цілому, можливості її економічного розвитку, рівень демократизації і свободи громадян. Успішний розвиток держави може відбуватися лише за умови надання гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

1) Для забезпечення фінансування  розширеного відтворення на відповідній  території у складі місцевих  бюджетів формується бюджет розвитку, який є складовою спеціального  фонду місцевих бюджетів. відповідно  до ст. 71 Бюджетного кодексу України  до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів належать: кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих  на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

3)кошти від повернення позик,  які надавалися з відповідного  бюджету до набрання чинності згідно з Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

4) кошти, які передаються з  іншої частини місцевого бюджету  за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку,  визначеному Бюджетним кодексом  та іншими законами України;

6) субвенції з інших бюджетів  на виконання інвестиційних проектів.

 

 

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення основної суми боргу  відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної  Республіки Крим і органів  місцевого самоврядування у статутні  фонди суб´єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. При цьому бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом лише у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів може покриватися за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається. Водночас відповідно до ст. 73 Бюджетного кодексу України передбачаються позики місцевим бюджетам. Зокрема, для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у ме жах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов´язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності за зобов´язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.