Методи фінансового аналізу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансовий аналіз”

НА ТЕМУ

„Назва теми”

«  Методи фінансового аналізу»

Викладач  _________________ (П.І.п/б викладача)

                                   (підпис)

Студент   Боб М.В.     (П.І.п/б студента)  

                                   (підпис)

                            Група     Ф- 14 Дн

                   Варіант за списком             (№ 3)

                   Номер залікової книжки    (№27)

Суми 2015

                                                            Зміст

Вступ 
1. Фінансовий стан підприємства, його значення для оцінки діяльності підприємства . 
2. Показники оцінки фінансового стану підприємства. 
3. Шляхи зміцнення фінансового стану підприємства .  
Висновок. 
Список використаної літератури . 
                                                             ВСТУП 
Темою моєї курсової роботи є – оцінка фінансового стану підприємства, її методи, показники що використовуються при проведенні, та шляхи покращення. Дана тема є дуже актуальною у сучасних умовах оскільки в ринкових умовах господарювання жорстка та ефективна конкуренція витісняє тих суб’єктів господарювання, що неефективно та нераціонально використовують наявні в них ресурси та неправильно організовують роботу підприємтсва загалом. Тому об’єктивна та реальна оцінка фінансового стану підприємтсва є просто необхідною для того, щоб воно змогло втримати свої позиції на ринку та інтенсивно розвиватися. 
В даній курсовій роботі висвітлено важливі питання, що стосуються необхідності, суті та методики оцінки фінансового стану підприємства. В другому питання також детально описані показники, що використовуються при здійсненні оцінки майнового стану підприємства, його ліквідності, ділової активності, оборотності власного капіталу та оборотних коштів, рентабельності, фінансової стійкості. Третє питання розкриває шляхи та методи покращення та зміцнення фінансового стану. 
При написанні цієї роботи були використані підручники, навчальні посібники, методичні матеріали та періодичні видання, що безпосередньо розкривають суть теми. 
  
  1. Фінансовий стан підприємства, його значення 
для оцінки діяльності підприємства 
   За умов переходу економіки України до ринкових від-носин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісно-го аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій ос-нові способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхід-ний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. 
    Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показни-ків, що відображають наявність, розміщення і використання фі-нансових ресурсів. 
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позна-чаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. 
Як правило, що вищими є показники обсягу виробництва і ре-алізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, то вищою буде прибутковість підприємства, а це позитивно вплива-тиме на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості про-дукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення над-ходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршуєть-ся його платоспроможність.Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвес-ти до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі. 
     Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного викори-стання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредит-ної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення влас-них і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефектив-ного функціонування підприємства. 
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій на-лежить суттєва роль у забезпеченні його стабільної діяльності. 
Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характе-ристик кожного підприємства. 
    Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук ре-зервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення коме-рційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. 
Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебіч-но оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний пері-од, так і в динаміці — за кілька періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективні-шого використання фінансових ресурсів, їх раціонального роз-міщення. 
Неефективність використання фінансових ресурсів призво-дить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабель-ності підприємства, до загрози економічних санкцій. 
    Основними завданнями аналізу фінансового стану є:— 
дослідження рентабельності та фінансової стійкості під-приємства;— 
дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;— 
об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, плато-спроможності, фінансової стійкості підприємства;— 
оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;— 
аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;— 
визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для 
розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. 
Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підпри-ємств, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінан-сової перспективи підприємства. 
Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізу го-сподарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. 
    Існують кілька видів фінансового аналізу. 
За організаційними формами проведення виділяють два осно-вні види фінансового аналізу: 
а) внутрішній; 
б) зовнішній. 
    Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства. 
Зовнішній аналіз проводять аналітики, котрі є сторонніми що-до підприємства особами і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізова-ним і менш деталізованим. Різниця у змісті зовнішнього і внут-рішнього аналізу пов'язана також із різницею завдань, що їх ви-конують обидва ці види аналізу. 
    Особливості зовнішнього фінансового аналізу:— 
значна кількість суб'єктів аналізу — користувачів інфор-мації про діяльність підприємства;— 
різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;— 
наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;— 
орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;— 
обмеженість завдань аналізу;— 
максимальна доступність результатів аналізу для користу-вачів інформації.

       Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, як пра-вило, складається з: 
1) аналізу абсолютних показників прибутку; 
2) аналізу показників рентабельності; 
3) аналізу фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; 
4) аналізу ефективності використання позичкового капіталу; 
5) економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів. 
Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називається класичним. 
    Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:— 
аналіз майна (капіталу) підприємства та впливу його вико-ристання на фінансовий стан підприємства;— 
аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;— 
оцінка ділової активності підприємства;— 
аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;— 
аналіз кредитоспроможності підприємства;— 
аналіз ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів;— 
аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;— 
аналіз самоокупності підприємства; 
комплексна оцінка фінансового стану підприємства.  
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтуєть-ся на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. 
      За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства: 
а) повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства; 
6) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окре-мих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом та-кого аналізу може бути ефективність використання активів під-приємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фі-нансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.Залежно від об'єкта аналізу можна виділити такі його види: *аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У про-цесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства як такого без відокремлювання різних його структур-них одиниць та підрозділів; 
- аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів. Цей аналіз базується в основному на результатах внутрішнього аналізу підприємства; 
аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого ана-лізу можуть бути окремі операції, пов'язані з коротко- або довго-строковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.3 урахуванням термінів та цілей проведення виділяють попе-редній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз. 
   Попередній фінансовий аналіз пов'язаний із вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій. Наприклад, оцінка власної плато-спроможності за потреби отримання банківського кредиту. 
   Поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він об-межується невеликим проміжком часу (місяць, квартал). 
    Прогнозний (чи перспективний) фінансовий аналіз здійсню-ється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансо-вий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльно-сті підприємства в майбутньому.Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здійснення. 
Можна назвати шість основних прийомів аналізу: 
1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної по-зиції звітності з відповідним показником за попередній період; 
2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структу-ри фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; 
3) трендовий аналіз — порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та ви-значення тренду — основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих пері-одів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найваж-ливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); 
4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; 
5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз рі-зних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників; 
6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі еле-менти об'єднують у загальний результативний показник. 
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінан-сові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єк-тивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних мож-ливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи. 
   Метод фінансового аналізу — це комплекс науково-методич-них інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.В економічній теорії та практиці існують різні класифікації ме-тодів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. 
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. 
   Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких ана-літичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:— 
експертних оцінок і сценаріїв,— 
психологічні,— 
морфологічні,— 
порівняльні,— 
побудови системи показників,— 
побудови системи аналітичних таблиць. 
   Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. 
   До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж-ності, тобто методи:— 
ланцюгових підстановок,— 
арифметичних різниць,— 
балансовий,— 
відокремлювання ізольованого впливу факторів,— 
відсоткових чисел, 
— диференційний,— 
логарифмічний,— 
інтегральний,— 
простих і складних відсотків,— 
дисконтування. 
   У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і тра-диційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, ме-тод головних компонентів).Використання видів, прийомів та методів аналізу для конк-ретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукуп-ності становить методологію та методику аналізу.Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моде-лей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємо-зв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні ін-формації з бухгалтерської звітності.Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогнос-тичного характеру. Вони використовуються для прогнозування до-ходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового ста-ну. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу про-дажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динаміч-ного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі). 
   Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порів-няння фактичних результатів діяльності підприємства із норма-тивними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі вико-ристовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю ви-трат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їх кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналі-зу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні вико-ристання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині ре-зервів зміцнення фінансової стабільності підприємства. 

2. Показники оцінки фінансового  стану підприємства 
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характе-ризують господарський стан підприємства. 
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бу-ти такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економіч-ними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, на-скільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відно-шенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства — акціоне-рів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економіч-ної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану ма-ють бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, вихо-дячи з власних інтересів. 
Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану за-інтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінан-совий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого під-приємства із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та Іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що без-посередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес. 
     Отже, необхідно систематично, детально і в динаміці аналізу-вати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. 
Ми пропонуємо класифікацію і порядок розрахунку комплек-су основних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види за таки-ми ознаками: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність; фінан-сова стійкість та стабільність; рентабельність; ділова активність; оцінка акціонерного капіталу. 
  Розгляньмо порядок розрахунку основних оцінних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку. 
Для оцінки майнового стану підприємства доцільно викорис-товувати п'ять показників, розраховуючи їх у порядку.Оцінка комплексу перелічених показників дає змогу визначи-ти, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування і обладнання. Такий аналіз наочно продемонструє конкретні резерви підвищення ефективно-сті використання майна підприємства. 
    Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх за порядком.Аналіз комплексу шести показників уможливить оцінювання прибутковості підприємства за основними її складовими і визна-чення можливих резервів її підвищення. 
Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності та кре-дитоспроможності підприємства доцільно використовувати біль-шу кількість показників, ніж для оцінки майнового стану і при-бутковості підприємства.На основі всебічної і ретельної оцінки за цими показниками мож-на не тільки оцінити в динаміці стан і тенденції ліквідності, плато-спроможності і кредитоспроможності підприємства, а й визначити «вузькі» місця, розв'язавши проблеми яких можна поліпшити ці по-казники. Інакше кажучи, результатом такого аналізу має стати вияв-лення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємст-ва, підвищення його платоспроможності та конкурентоспроможності.Аналіз усього комплексу оцінних показників доцільно доповню-вати докладною оцінкою кредитоспроможності підприємства. 
   Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього фінансових можливостей одержання кредиту та повернення його у належний термін. 
Перш ніж надати кредит, банк визначає той рівень ризику, що його він готовий узяти на себе, та розмір кредиту, який може бути наданий. 
Аналіз умов кредитування передбачає вивчення: 
«солідності» позичальника, яка характеризується своєчасністю розрахунків за раніше одержаними кредитами, якістю звітів, відпо-відальністю та компетентністю керівництва;* 
можливостей позичальника виробляти конкурентоспроможну продукцію; 
його дохідності — банк оцінює прибутки, які планує отримати позичальник з погляду можливості виплати банку як відсотків, так і основного боргу; 
цілей використання кредиту; 
суми кредиту. 
   Цей аналіз робиться одночасно з оцінкою ліквідності балансу та співвідношення між власними і позичковими коштами. 
Аналізуючи кредитоспроможність, використовують, крім пе-релічених вище, низку додаткових показників, зокрема: 
1) норму прибутку на вкладені кошти; 
2) ліквідність балансу підприємства. 
   Норма прибутку визначає відношення суми прибутку до за-гальної суми пасиву за балансом. Зростання цього показника свідчить про тенденцію до збільшення прибуткової діяльності пози-чальника та його дохідності.Спроможність підприємства швидко погашати свою заборгова-ність характеризується також ліквідністю його балансу, яка визначає рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, термін пере-творення яких на гроші відповідає терміну погашення заборгованості. 
    Аналіз ліквідності балансу здійснюється через порівняння коштів за активом, які згруповано за мірою їхньої ліквідності (в порядку її зниження) із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за термінами їхнього погашення (в порядку зростання термінів сплати). 
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості їх перетво-рення на грошові кошти, активи підприємства підрозділяють на такі групи: 
А1 — найліквідніші активи (усі грошові кошти підприємства, та короткострокові фінансові вкладення); 
А2 — активи, що легко реалізуються (дебіторська заборгова-ність та інші легкореалізовувані активи); 
A3 — активи, що повільно реалізуються (запаси та витрати II розділу балансу, за винятком витрат майбутніх періодів, а та-кож довгострокові фінансові вкладення, малоцінні та швидко-зношувані предмети, готова продукція тощо); 
А4 — активи, що важко реалізуються (основні фонди, нема-теріальні активи, незавершені капітальні вкладення, обладнання, устаткування). 
Пасиви балансу групуються в порядку настання терміну опла-ти в такі групи: 
П1 — найтерміновіші пасиви (кредиторська заборгованість та інші найтерміновіші пасиви); 
П2 — короткострокові пасиви (короткострокові кредити та позикові кошти); 
П3 — довгострокові пасиви (довгострокові кредитні й пози-кові кошти); 
П4 — постійні пасиви (джерела власних коштів І розділу пасиву). 
     Для збереження балансу активів та пасивів підсумок даної групи зменшується на суму витрат майбутніх періодів. 
Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки згрупованих активів і пасивів. Баланс вважається ліквідним, якщо: 
А1>П1; А2>П2; АЗ>ПЗ; А4>П4. 
    Нині, за умов нестабільного фінансового стану багатьох під-приємств, можливості їхнього банкрутства, особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати (у разі деталізованого аналізу) за 12-ма по-казниками. 
Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабі-льності підприємств за сукупністю перелічених показників умо-жливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стій-кості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) під-вищення фінансової стійкості та стабільності. Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. 
Оцінка рентабельності за переліченими показниками характе-ризує такі складові рентабельності, як рентабельність продажу, основної діяльності, основного власного та перманентного й усього капіталу підприємства. Динаміка цих показників дасть змогу ви-значити конкретні резерви її підвищення. 
Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану під-приємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за 10-ма показниками. 
Аналіз цих показників дає змогу оцінити в динаміці оборот-ність усього власного капіталу, мобільних, оборотних коштів, го-тової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних засобів. На цій основі можна висновувати щодо наявних резервів прискорення обороту всіх перелічених складових майна та коштів підприємства, а отже — щодо стану його ділової активності. 
Оскільки в останні роки великого поширення набула акціоне-рна форма власності, важливою складовою фінансового стану для відкритих та закритих акціонерних товариств має стати ана-ліз показників акціонерного капіталу. Для цієї мети доцільно ви-користовувати такі 6 показників. 
Аналіз такого комплексу показників у динаміці дасть змогу визначити, чи дає акціонерам вкладання коштів в акціонерний капітал належні прибутки і якщо ні, — з'ясувати причини низь-кої ефективності акціонерного капіталу. 
Важливо не тільки систематично розраховувати та порівнюва-ти в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою виходячи із прогресивної вітчизняної та світової практики можна рекомендувати систему нормативних значень показників. 
Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, плато-спроможності, фінансової стійкості і стабільності кожного під-приємства з наведеними нормативними значеннями, можна зробити висновок про відповідність фактичних значень оцінних показ-ників стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості нормативним значенням, а отже — про необхідність та резерви поліпшення відповідних складових оцінки фінансового стану. 
Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напря-мків аналізу фінансового стану підприємства. 
   Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану під-приємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них різних факторів. 
   Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансового стану під-приємства. 
   Показники оцінки майнового стану 
  1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має урозпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показ-ника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. 
   2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція( вартість активної частини ОЗ/ вартість ОЗ). 
  3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Вико-ристовується в аналізі для характеристики стану основних засо-бів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт при-датності (зношення/вартість ОЗ за балансом). 
   4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку части-ну наявних на кінець звітного періоду основних засобів станов-лять нові основні засоби (вартість ОЗ, що надійшли за період/ вартість ОЗ на кінець періоду). 
   5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин (вартість ОЗ, які вибули за цей період/ вартість ОЗ на початок періоду). Оцінка ліквідності та платоспроможності 
1. Величина власного капіталу (капіталу, що функціонує). Харак-теризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менший за один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зро-стання цього показника в динаміці — позитивна тенденція. Основ-ним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу). Другий — джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розгля-дається як джерело покриття поточних активів (власний капітал + довгострокові зобов’язання – ОЗ та вкладення – поточні зобов’язання ). 
2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція (грошові засоби/ функціонуючий капітал). 
3. Коефіцієнт покриття загальний. 
kп = ПА/ПЗ, 
характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функці-онування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показ-ника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від що-денної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах. 
  4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — вироб-ничі запаси). 
Kшл = (ГК+ДЗ)/ПЗ, 
де Kшл - коефіцієнт швидкої ліквідності, ГК – сума грошових коштів, ДЗ – сума дебіторської заборгованості, ПЗ – сума поточних зобов’язань. 
Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробни-чих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбан-ня. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40 % і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника — 1. Однак ця оцінка також досить умовна. 
   5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). 
kал = ГК/ ПЗ 
Він є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності пога-сити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2. 
  6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними кошта-ми. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендова-на нижня межа цього показника — 50 % (власні обігові кошти запаси та витрати /). 
  7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідно-шення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за 0,6—0,8, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким (стабільні джерела покриття/запаси та витрати). 
Показники оцінки фінансової стійкості 
   Одна з найважливіших характеристик фінансового стану під-приємства — забезпечення стабільності його діяльності в майбу-тньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. 
  1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує част-ку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестова-них у його діяльність. 
k квк = ВК/ВМ, 
де ВК – вартість власного капіталу, ВМ – вартість майна підприємства. 
Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичко-вого капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100 %). 
   2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попере-днього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. 
  3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка час-тина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. 
  4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не вла-сникам підприємства ((довгострокові кредити + довгострокові позики)/ власні кошти + довгострокові кредити + довгострокові позики). 
  5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника — негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів ( довгострокові зобов’язання/( довгострокові зобов’язання + власний капітал)). 
6. Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів. 
k = ДК/ДА, 
де ДК – довгострокові кредити, ДА – довгострокові активи. 
Зростання цього показника в динаміці також свідчить про поси-лення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зни-ження його фінансової стійкості. 
  Вищенаведені показники використовуються при загальній оцінці фінансового стану. Для більш детальної оцінки використовуються ще показники рентабельності, ділової активності. 
Показники рентабельності представлені у нижченаведеній таблиці: 
Рентабельність продажу | ЧП від реалізації продукції/ виручка від реалізації 
Рентабельність основної діяльності | ЧП від реалізації продукції/витрати на виробництво продукції 
Рентабельність власного капіталу | ЧП/середня величина власного капіталу 
Рентабельність власного капіталу | ЧП/підсумок нетто-балансу 
Період окупності власного капіталу | середня величина власного капіталу/ЧП 
Рентабельність усього капіталу | Прибуток від звичайної діяльності/підсумок балансу 
Рентабельність перманентного капіталу | Прибуток від звичайної діяльності/ I розділ пасиву балансу 
  Оцінка рентабельності за переліченими показниками дає змогу 
Оцінити такі її складові як: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність власного капіталу, період окупності власного капіталу, рентабельність усього капіталу, рентабельність перманентного капіталу. 
Аналіз цих показників дає змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості.  
    На цій основі можна зробити висновок про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна й коштів підприємства. 
  
     3. Шляхи зміцнення фінансового стану підприємства 
Для того щоб виправити наявне становище підприємство може вдатися до таких заходів: реструктуризація активів, зменшення витрат , збільшення виручки від реалізації. Першу групу заходів пов’язано зі зміною складу та структури активної сторони балансу. У рамках цих заходів виділяють такі як: - мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. 
Саме за рахунок активізації даних резерві можна досягти значного покращення у роботі, що у свою чергу призведе до зміцнення фінансового стану загалом. Для пошук та реалізації резервів підприємство повинно використовувати встановлену методику. До наступної групи заходів належать: 
замороження інвестиційних вкладень (замороження ризикових інвестиційних проектів, довгострокових вкладень); 
зниження валових витрат (аналізуються статті валових витрат і за кожною з них визначаються можливості економії). 
Підприємство може здійснювати комплекс заходів пов’язаних зі зменшенням статутного фонду. Порядок зменшення статутного фонду підприємств включає такі основні цілі та завдання: одержання прибутку, приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, концентрування статутного капіталу руках найбільш активних власників. 
Може бути здійснена група заходів пов’язаних зі збільшенням статутного фонду. Основні цілі даного методу: 
мобілізація фінансових ресурсів для удосконалення, модернізації виробництва; 
поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства; 
акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств. 
ВИСНОВОК 
У ринкових умовах господарювання особливо важливим стає правильна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено багато методик поглибленого аналізу та експрес-аналізу, що базуються на системі абсолютних та відносних показників. Оцінка фінансового стану підприємства дає змогу виявити проблемні сторони діяльності підприємства, про причини, що їх зумовили а також визначити шляхи зміцнення та покращення фінансового стану підприємства. Саме завдяки проведенню оцінки фінансового стану можна реальний зробити висновок про наявні у підприємства активи та зобов’язання. 
   У даний час перед підприємствами стоїть важливе та необхідне завдання - правильно та якісно організувати систему перевірки та тестування фінансового стану, щоб уникнути багатьох проблем пов’язаних з погіршенням діяльності підприємства та знайти шляхи мобілізації прихованих резервів.

    Висновок. 
Використання відомих методів фінансового аналізу підприємства не дає змоги отримати точну та повну інформацію про фінансовий стан підприємства. І тому методи, які використовуються всіма організаціями мають однакові корені використання. Дивлячись на методики які були розглянуті можна сказати, що для кращого та більш повного аналізу потрібно компонувати методи, тобто застосовувати для оцінки фінансового стану декілька методик одночасно, наприклад порівняльного аналізу та аналізу відносних показників. Використання яких дозволить краще та об’єктивніше проаналізувати та оцінити фінансовий стан підприємств. Такого ефекту можна досягти з використанням методів порівняння підприємств та визначення окремих груп показників для оцінки фінансового стану підприємства та його покращення.Отже якісна оцінка фінансового стану є важливою складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, що відкриває перед ним багато можливостей удосконалення та покращення свого становища. 
  
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
1.Фінанси підприємств: підручник, за ред.А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2002 р., 400- 408 ст. 
2. Фінанси підприємств: підручник, за ред.А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2000 р., 95- 102 ст. 
3. Фінанси підприємств: навч. посібн./ зе ред. д. е. н. Проф. Г.Г Кірейцева – Київ: ЦУЛ, 2002 р., 236-238 ст. 
4. Зятковський І.В., Фінанси підприємств: посібн. 2-ге вид. – К.: Кондор, 2003 р. 146-152 ст. 
5. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: навч. посібн. – Київ: ЦУЛ, 2002 р., 355-356 ст. 
6. Краманенко О.Г. Фінансовий аналіз і планування – Київ, Центр начальної літератури, 2003 р., 170 – 175 ст. 
7. Котилюк О.І. Фінансова санація та банкруцтво підприємтсв: навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2005 р., 240-242 ст. 
8. ФілімоненкоО.С. Фінанси підприємств: навч. посібн. – К.: Ельга, Ніка- Центр, 2002 р., 126 – 128ст. 
9. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України “Фінанси України”, №8, 2002р. Кручок С.І. 
10. Серединська Н.В. Економічний аналіз: навч.посібн. - К.: КНЕУ, 2003 р., 234-238ст. 
11.Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України “Фінанси України”, №11, 2001 р., Павловська О.В. 
12.Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України “Фінанси України”, №6, 2001 р., Бень Т.Г. 
13. Економічний аналіз: навч. посібн. за ред. Ф.Ф. Бутинця, Житомир: ПП “Рута” 2003 р. 552-556 ст. . Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. - Житомир: ЖДТУ, 2003р.

18. Герасим П. М. та ін. Управлінський облік на  підприємстві. Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2001р.

19. Лахтінова Л. А. Фінансовий аналіз суб`єктів  господарювання. Монографія. – К.:КНЕУ, 2001р.