Особливости функционування та тенденции розвитку фондового ринку Украини

УДК 336.76(477)

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

ФОНДОВОГО РИНКУ  УКРАЇНИ

Фондовий ринок України  перебуває в стадії формування. Останнім часом спостерігаться позитивні  тенденції в його розвитку. Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки.

Даний ринок є важливою складовою  структури ринкової економіки. В  Україні оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно механізм ринкової економіки не здатен функціонувати [3].

Фондовий ринок в Україні нині складається з ринків акцій, облігацій, іпотечних сертифікатів, сертифікатів ФОН, інвестиційних сертифікатів, казначейських зобов'язань України, ощадних та депозитних сертифікатів, векселів та ін. [2].

Постановка проблеми. Фондовий ринок як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування фондового ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

На даний час фондовий ринок не виконує в повній мірі своїх функцій.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Дослідженням проблем формування, функціонування, розвитку та вдосконалення фондового ринку займались як зарубіжні так і вітчизняні науковці. До вітчизняних учених, що здійснюють аналіз фондового ринку, досліджують теоретичні і практичні питання його розвитку можна віднести: С. Давимука, В. Загорський, А. Задоя, В. Колесник, І. Кривов'язюк, Ю. Лисенков, О.Мендрул, О. Мозговий, В. Оскольський, В. Савченко, М. Самбірський.

Мета статті. Розглянути особливості функціонування фондового ринку України, його основні складові, та дослідити тенденції його подальшого розвитку.

Виклад основного матеріалу. Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави [1].

Фондовий ринок покликаний виконувати такі завдання:

• сприяти формуванню єдиного економічного простору країни;
• допомагати визначати пріоритетні напрями інвестиційного фінансування секторів економіки;
• стимулювати конкурентоспроможність одних та обмежувати інших галузей;
• розподіляти, зменшувати інвестиційні ризики;
• бути носієм ринкової ідеології, що передбачає широку лібералізацію економіки;
• функціонувати як соціальний інститут, який спроможний забезпечити капіталізацію заощаджень та перетворити їх на інвестиції [4].

Слід виділити наступні проблеми фондового ринку:

1. Недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку, як наслідок не сприятливої  державної політики щодо його оподаткування .

2. Проблема податкового  стимулювання розвитку фондового ринку потребує звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних організацій фондового ринку; скасування плати  за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів.            

3. Проблема корпоративного  управління ринком полягає в недосконалій системі розкриття інформації про вартість цінних паперів та об'єкти інвестування через інструменти фондового ринку.

4. Розбудова інфраструктури фондового ринку потребує організації обміну інформацією між організаційно оформленими ринками, що на сьогодні не досконала. Також виникає необхідність запровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних [1]. Розвиток фондового ринку значною мірою забезпечується формуванням його інфраструктури.

Інфраструктура визначає основний порядок практичних дій  учасників ринку й юридичні аспекти  оформлення угод. Ринок цінних паперів потребує створення досить об'ємної нормативної бази і, як наслідок, надзвичайно складної інфраструктури. Інфраструктура найбільшою мірою відображає особливості самого ринку. У нових умовах не завжди може бути скопійована відома й апробована модель[5].

Як правило, виділяють  такі функції інфраструктури ринку  капіталу, які можна назвати загальними:

1) забезпечення безперебійного  функціонування господарських взаємозв'язків та взаємодії ринкових суб'єктів.

2) регулююча функція, яка впорядковує взаємодію елементів самої системи.

3) трансакційна функція. 

Висновок. Фондовий ринок України, з одного боку, є підсистемою економічної системи і фінансового ринку країни, а з іншого - системою економічних відносин з приводу випуску розміщення, продажу-купівлі цінних паперів.

На сучасному етапі в Україні сформувався спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у сильній залежності від іноземного капіталу та зовнішньоекономічної динаміки. Характерними його рисами є висока концентрація власності, незначна участь населення в інвестуванні у фінансові активи [2].

Вітчизняний фондовий ринок  вже пройшов кілька складних етапів свого розвитку і потребує розробки його більш ефективної моделі. Сьогодні фондовий ринок України перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію "зламу", якою визначатиметься його майбутнє[1].

Література:

1. М.В. Поплавська. Особливості формування  фондового ринку України// Економіка  та держава. - 2011. - №2. - с.79-81.

2. О.І. Савицька, А.А. Фурсова. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України// Економіка і регіон. - 2009. - №2. - с.136-139.

3. О.О. Котирло. Шляхи підвищення  конкурентоспроможності фондового  ринку України//Формування ринкових  відносин в Україні. - 2011. - №1. - с.102-105.

4. В. Жупаненко. Сучасне трактування  інфраструктури фондового ринку// Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - с.63-73.

5. А.М. Желіхівська. Особливості  формування інфраструктури фондового  ринку України// Наукові праці  НДФІ. - 2009. - с.75-81.