Поняття конверсії валюти

 

Поняття конверсії валюти

 Відмінними рисами  міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий  валютний еквівалент вартості  тих товарів, послуг, робіт, капіталів,  платіжних засобів, що здійснюють  обіг між державами, а суб’єктами  – уряди, організації та громадяни,  банківські рахунки яких перебувають  на території різних країн.  Це вимагає використання не  тільки національної, а й інших  іноземних валют, їх регулярного  обміну.

 Міжнародний поділ  праці та відсутність єдиної  для всіх країн валюти платежу,  наявність постійної небезпеки  валютних втрат унаслідок коливань  валютних курсів викликає необхідність  здійснення валютних операцій, тобто  операцій купівлі-продажу іноземної  валюти. Суттєву роль при цьому  відіграє валютний ринок.

 Як невід’ємна  частина міжнародних розрахунків  валютні операції надають можливість  суб’єктам міжнародних розрахунків  купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний  момент, по-перше, для здійснення  платежів, по-друге, для того, щоб  зберегти від знецінення свої  валютні резерви, якщо курс  валют, з яких складаються ці  резерви, починає падати або  існує загроза цього. Валютні  операції є також засобом одержання  прибутків, особливо для банків  та брокерських контор. Стрижнем  валютних операцій є валютний  курс, рівень якого постійно коливається  під впливом попиту й пропозиції  учасників цих операцій на  валютному ринку.

 Зовнішньоекономічні  операції у більшості випадків  пов’язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти  на іншу за діючим валютним  курсом. Конверсійні операції –  це угоди агентів валютного  ринку щодо обміну обумовлених  сум грошової одиниці однієї  країни на валюту іншої країни  за узгодженим курсом на певну  дату.

 Щодо конверсійних  операцій в англійській мові  прийнято стійкий термін Foreign Exchange Operations (коротко – foreks або FX). Конверсійні  операції поділяються на дві  групи:

 · операції типу  спот або поточні конверсійні  операції;

 · форвардні конверсійні  операції.

 

6.1.2. Ринок операцій спот

Різниця між двома  групами конверсійних операцій полягає  в даті валютування. Операції спот –  найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу валютних угод. У міжнародній  практиці прийнято, що поточні конверсійні  операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування  на 2-й робочий день після дня  укладання угоди. Міжнародний ринок  поточних конверсійних операцій називається  спот-ринком.

 Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. спот (англ. spot – готівкова) є угодою  купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно  до якої обмін валют між  банками-контрагентами проводиться,  як правило, протягом 2-х робочих  днів, не враховуючи дня укладення  угоди. Той, хто прострочив  платіж, платить прогресивно зростаючий  штраф-відсоток. Швидкість одержання  валюти в таких операціях дала  підстави називати ці угоди  «готівковими». 

 Головний курс  спотових угод – це курс  телеграфного переводу. В основі  угод спот лежать кореспондентські  відносини між банками. Умови  розрахунків спот досить зручні  для контрагентів угоди: протягом  поточного і наступного дня  зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші  телекси для виконання умов  угоди.

 Крос-операції застосовуються  при поєднанні валютного обміну  з купівлею-продажем цінних паперів.  Цікавим є досвід триступеневої  схеми, що практикувалась нашими  маклерами: долар – ваучер  – гривня – долар. Угода  давала спекулятивний ефект в  умовах відносно низького валютного  котирування приватизаційного сертифікату  порівняно з його гривневим  курсом.

 

6.1.3. Валютний курс і котировки

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і приводиться на сторінках газет, згадується у розмовах, висвічується на екранах інформаційних агентств.

 Валютний курс  – це цiна грошової одиниці  однієї країни, виражена в грошових  одиницях іншої країни або  міжнародним платіжним засобом  (СДР, ЕКЮ). Валютний курс дуже  рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон’юнктурний вплив на валютний курс.

 У банківській  практиці прийняті наступні позначення  курсів валют: наприклад, курс  долара США до німецької марки  позначають USD/DEM. У даному позначенні  ліворуч ставиться база котировки  (базова валюта), праворуч – валюта  котировки (валюта, що котирується):

Таке написання означає  «кількість валюти, що котирується  за одиницю базової валюти» (у  даному випадку 1,5525 німецьких марок  за один американський долар). Останні  цифри написання валютного курсу  називаються процентними пунктами (poins) або піпсами (pips). Сто пунктів  складають базове число – на дилерському  жаргоні «велику фігуру» (big figure). Наприклад, зміна курсу долара до німецької марки з 1,5525 до 1,5535 буде сприйнято як зростання курсу  долара на 10 пунктів, а зміна курсу  з 1,5525 до 1,5325 – як падіння долара на дві «фігури». Котировка курсів спот буває прямою і непрямою.

 

6.1.4. Основні види котирування валюти

 Визначення курсу  валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення  курсу покупця (покупки) і курсу  продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток.

 При прямому котируванні  курс (вартість одиниці) іноземної  валюти висловлюється в національній  валюті, тобто валюта, що продається, співвідноситься з валютою, що  купується.

 Наприклад, за підсумками  торгів на Українській міжбанківській  валютній біржі 27 липня 1998 року  курс долара США складав 2,112 грн., а курс німецької марки  – 1,628 грн. При використанні  прямого котирування для переведення  суми в іноземній валюті в  еквівалентну їй суму в національній  валюті необхідно помножити її  на курс:

 

 Сума в національній  валюті = Сума в іноземній валюті  х курс. (6.1)

 Звідси, для переведення  суми в національній валюті  в еквівалентну їй суму в  іноземній валюті при прямому  котируванні її необхідно поділити  на курс:

 

 Сума в іноземній  валюті = Сума в національній валюті / курс. (6.2)

 

 При прямому котируванні  іноземної валюти курс продажу  буде більше курсу покупки.

 Приклад 6.1. Банк  встановив наступний курс долара  США: покупка – 2,112 гр. од., продаж  – 2,132 гр. од. Визначити: а) скільки  гр. од. можна отримати за 250 дол.  США; б) скільки доларів США  можна купити на 200 тис. гр. од.

 Розв’язання:

 а) сума в гр. од. = 250 х 2,112 = 528 гр. од.

6) сума в доларах  США = 200000/2,132 = = 93808,63 дол. США.

 

 При використанні  непрямого котирування вартість  одиниці національної валюти  виражається в іноземній валюті.

 Наприклад, курс  долара США у Великобританії  виражається як кількість доларів  США за один фунт стерлінгів. В Україні при непрямому котируванні  курс долара США буде визначатися  як кількість доларів США за  одну гривню. Тому для переведення  суми в національній валюті  в еквівалентну їй суму в  іноземній валюті її необхідно  помножити на курс:

 

 Сума в іноземній  валюті = Сума в національній валюті  х Курс. (6.3)

 Отже, при непрямому  котируванні для переведення  суми в іноземній валюті в  еквівалентну їй суму в національній  валюті її необхідно поділити  на курс:

 

 Сума в національній  валюті = Сума в іноземній валюті / Курс. (6.4)

 При непрямому  котируванні, на відміну від  прямого, курс покупки іноземної  валюти буде більшим курсу  її продажу.

 Приклад 6.2. Банк  у Лондоні встановив наступний  курс долара США: продаж –  2,2510 дол. США за фунт стерлінгів; покупка – 2,2520 дол. США за  фунт стерлінгів. Визначити: а)  скільки фунтів стерлінгів можна  отримати за 1000 дол. США; б) скільки  доларів США можна отримати  за 1000 фунтів стерлінгів.

 

 Розв’язання.

 а) сума у фунтах  стерлінгів =1000/2,2520 = = 444,05 ф. ст.

 

6) сума в доларах  США = 1000 2, 2510 = 2251 дол. США.

 

 Сторони Bid i Offer і  розмір маржі в котируванні  валютних курсів. На валютному  ринку банки котирують валютні  курси з використанням двох  сторін – bid i offer. Якщо подивитись  на котировку курсів у газетах,  в обмінному пункті або на  моніторі Рейтер, можна побачити  такий напис:

 

Bid – це курс купівлі.  За котировкою bid банк купує базову  валюту, в нашому випадку USD –  долари США, продає валюту, що  котирується, тобто німецькі марки.

Offer – це курс продажу.  За котировкою offer банк продає  базову валюту – долари, а купує  німецькі марки. 

 У визначенні дій,  які необхідно здійснити з  базовою валютою за стороною bid чи стороною offer, важливе значення  має: хто і кому котирує валютний  курс. Як правило, комерційні банки  котирують курс своїм клієнтам  – компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку  банки котирують один одному. Вищенаведене правило відноситься  до банку, що котирує курс.

 Для полегшення  розуміння і запам’ятовування  сторін bid i offer наведемо наступну  схему:

Припустимо, що клієнт банку  тримає валютний рахунок у доларах  США, але за умовами угоди повинен  заплатити за поставлене обладнання німецькі марки. Виставляючи банку  платіжне доручення в німецьких  марках проти свого доларового рахунку, клієнт фактично просить здійснити  йому конверсію доларів у необхідні  для закупки обладнання марки. Банк виконує конверсію за котировкою bid, купуючи у клієнта долари (шляхом списання їх з рахунку клієнта) і  продаючи йому марки (зараховуючи їх на рахунок клієнта і здійснюючи платіж).

 Це правило застосовується  також і в діяльності банківських  обмінних пунктів. Різниця між  правою та лівою стороною котировки  називається спред (spread) або маржа  (margin) і служить основою для  отримання банком прибутку за  протилежними угодами з клієнтами  або іншими банками. Маржа (спред)  може розглядатись як «плата  за послуги».

 Зміна у маржі  залежить від декількох причин.

 · Статус контрагента.  Розмір банківської маржі ширше  для клієнтів банка, ніж для  інших банків на міжбанківському  ринку. При котировці курсу  долара до німецької марки  (USD/DEM) на міжнародному валютному  ринку ширина спреду складає  не більше 10 пунктів (як правило, 5 пунктів) – 1,5510/20.

 · Ринкова кон’юнктура.  В умовах нестабільного курсу,  що швидко змінюється, розмір  маржі звичайно більший.

 · Валюта, що котирується,  і ліквідність ринку. Розмір  маржі більший при котировці  банком валюти, що рідко вживається  або за угодами на менш ліквідному  ринку.

 · Сума угоди.  На світових валютних ринках  банки котирують стандартні спреди  в 5 пунктах за угодами на  середньоринкові суми від 1 до 10 млн. доларів проти німецької  марки, японської ієни, фунта стерлінгів, швейцарського франка.

 · Характер відносин  між контрагентами. Якщо між  банками-контрагентами протягом  ряду років склались стійкі  позитивні відносини, відсутні  випадки невиконання умов угод, дилери банків добре знають  один одного, то розмір маржі  може бути більш вузьким. Якщо  дилер банку не бажає здійснювати  конверсійні угоди з певним  контрагентом, але в силу ряду  обставин не хоче відмовляти  йому прямо, то він прокотирує  широкий спред, завідомо прирікаючи  контрагента на відмову від  операції.

 

 Відкрита валютна  позиція. Відкрита валютна позиція  – це неспівпадання вимог (активів)  і зобов’язань (пасивів) в іноземній  валюті для учасника валютного  ринку (банку, компанії).

 Позиція буває  довгою і короткою. Довга позиція  означає перевищення вимог в  іноземній валюті над зобов’язаннями  і позначається знаком «+».

 Коротка позиція  – перевищення зобов’язань в  іноземній валюті над вимогами, позначається знаком «–».

 Наприклад, при  купівлі банком 1 млн. доларів  США за німецькі марки за  курсом 1 5500 утворюється довга позиція  на суму 1 млн. доларів і коротка  – на суму 1 550 000 марок. Ці позиції  можуть бути виражені у вигляді  запису:

+1 000 000 USD – 1 550 000 DEM.

 Будь-яка валютна  позиція означає загрозу ризику  зміни валютних курсів і, як  наслідок, можливі прибутки або  збитки. Як правило, для зручності  відкрита валютна позиція враховується  у базовій валюті.