Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Сентября 2013 в 10:35, контрольная работа
Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи — внутрішні й зовнішні. Внутрішні відносини характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні відносини характеризують зв'язки з іншими підприємствами та сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.
Специфічною формою страхування на дожиття є страхування ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти — це сукупність видів страхування, за умовами яких страховик зобов'язується виплачувати застрахованій особі (особам) у разі дожиття до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. У разі смерті застрахованої особи договір може передбачати повернення спадкоємцям застрахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.
Страхування ренти може передбачати виплату страхового забезпечення двом чи кільком особам (голові сім'ї та його утриманцям), а може (у випадку смерті застрахованого), — овдовілому чоловікові (дружині) або утриманцям.
Страхуванняренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування, чи спадкоємці.
Страхування пенсій — це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, за якого страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованому в певному розмірі та певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник — сплачувати страхові внески.
Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише у разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної ЇЇ частини).
Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страхування. Договір страхування не укладається з онкологічно хворими, хворими на тяжкі форми захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкіряно-венерологічних диспансерах.
Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків: з оплатою внесків за рахунок як страхувальників (індивідуальний вид страхування від нещасних випадків), так і підприємств і організацій (колективний вид). Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є працівники, по в'язані з небезпечними для здоров'я і життя умовами праці — пожежники, пілоти, рятувальники та ін., які застраховані на випадок смерті чи втрати здоров'я при виконанні службових обов'язків), з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом, відносинах.
Особливістю медичного страхування є наявність довго- і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте "довгостроковість" цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів після закінчення терміну дії договору страхування (тобто при дожитті, що є характерною ознакою договорів страхування життя).
Основною особливістю медичного страхування є його адресність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а спрямованих на конкретного жителя. Крім того, страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого (в тому числі плата за перебування в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків та ін.).
Медичне страхування об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лікування. Так само, як за страхування від нещасних випадків, страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи. Страхувальник і застрахований можуть бути однією або двома різними особами.
Медичне страхування за формами здійснення поділяється на обов'язкове і добровільне. Провідна роль у зв'язці "страхова медицина" — "медичне страхування" належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обсягах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами.
Обов'язкове медичне страхування базується на системі договорів між суб'єктами страхування, які відображають права, обов'язки і відповідальність сторін. Кожному застрахованому чи страхувальнику страхова медична організація видає страховий медичний поліс обов'язкового медичного страхування.
Добровільне медичне страхування (ДМС) є доповненням до обов'язкового і поділяється на індивідуальне і колективне. За індивідуального ДМС страхувальниками є окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових коштів.
При колективному страхуванні
страхувальником є
Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.
Прибутковість страхової діяльності в Україні дуже висока — 261 компанія має прибутковість більше ніж 50 %. Це пояснюють низьким рівнем виплат, що становить основну статтю витрат у страхуванні.
Ринок страхування життя досить концентрований. Індекс Герфіндаля за перший квартал 2004 р. — 1388,9 %. Перші три компанії контролюють 58 % ринку. У 2003 р. 50 981 млн. грн. отримано за договорами з громадянами. Сума страхових премій зі страхування життя у 2003 р. порівняно з 2001 р. збільшилася в 4,6 раза. Темпи приросту суми страхових премій постійно зростали: за 2001 р. порівняно з 2000 р. — 42 %, у 2002 р. порівняно з 2001 р. — 83,5, у 2003 р. порівняно з 2002 р. — 105,6 %.
У цілому в Україні застраховано лише до 10 % ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник сягає 90—95 %.
Найбільша кількість страхових компаній зосереджена в економічно розвинутих регіонах (Київ — 50,8 %, Харків — 6,8, Дніпропетровськ і Донецьк по 6,2 %). Водночас нерівномірність кількості страхових компаній компенсується наявністю їхніх відокремлених структурних підрозділів (філій) у всіх регіонах України, практично в усіх областях страховий захист надають через структурні підрозділи системних страховиків, зареєстрованих в основному в Києві.
Найбільший обсяг надходжень страхових премій припадає на страхові компанії у регіонах із розвинутою фінансово-економічною інфраструктурою, зокрема компанії Києва та області акумулюють 42,6 % від загального обсягу надходжень страхових премій по Україні, компанії Харківської області — 22,5, Донецької області — 14,1%.