Проблеми і тенденції розвитку місцевого оподаткування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни «Місцеві фінанси»

 

Проблеми і  тенденції розвитку місцевого оподаткування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк – 2013

ЗМІСТ

Вступ 3

Теоретичні аспекти та зарубіжний досвід місцевого оподаткування 4

Розвиток і проблеми місцевого оподаткування 6

Напрямки удосконалення місцевого оподаткування 12

Висновки 14

Перелік використаної літератури 15

 

 

 

 

 

 

 

вступ

На сучасному  етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших  напрямків державної політики. Проте, формальне розширення функцій і  повноважень органів місцевого  самоврядування не супроводжується  адекватним збільшенням обсягів  фінансових ресурсів, що надходять  у їх розпорядження.  Фактично, і надалі   незначними залишаються власні доходи місцевих бюджетів, серед яких є і місцеві податки і збори, які можуть бути потужним джерелом забезпечення поточних потреб місцевої влади. Але діюча система оподаткування, не дає можливості використання інституту місцевих податків і зборів, як потужного джерела наповнення місцевих бюджетів, що висуває на перший план питання її кардинального, але поступового, реформування. Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні приводить до висновку, що система місцевих податків і зборів виконує у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування.

У контексті  вищесказаного,  аналіз дослідження проблемних аспектів оподаткування місцевими податками і зборами, а також пошук перспективних напрямів посилення їх фіскального значення   набуває особливої актуальності в міру розвитку сучасних трансформаційних процесів, пов'язаних з утвердженням в Україні ринкової моделі господарювання.

 

 

 

 

 

Теоретичні  аспекти та зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів.

Сьогодні ведуться значні наукові і практичні дискусії навколо питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового  обґрунтування концепції розмежування доходів і витрат різних ланок  бюджетної системи, взаємовідносин між місцевими бюджетами і  Державним бюджетом. Усі ці питання  тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Бюджетному кодексі. Проте реформування бюджетної системи  залежить від того, який рівень самостійності  і незалежності буде надано місцевим Радам [4].

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів і являють собою обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів. Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування [7].

Місцеві податки і збори  забезпечують значні надходження до місцевих бюджетів, реальну фінансову  автономію органів місцевого  самоврядування і місцевих органів  державної влади. Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і перерозподілі їх витрат на потреби місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого бюджету.

Ефективне використання інституту  місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави. В розвинутих країнах  місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в  загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого  самоврядування (у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія - більш як 40 %). На жаль, практика засвідчує, що роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів України поки що незначна (менш як 5 %), а окремі органи місцевого самоврядування ще недостатньо використовують наявні можливості збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок їх упровадження [4].

Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих податків та зборів. Наприклад, у Бельгії, Італії, Франції їх близько 100. Найважливішими на місцевому рівні в країнах  з ринковою економікою є такі податки:

- група прямих реальних  податків: на нерухоме і рухоме  майно, землю, з орендної плати,  з власників транспортних засобів,  подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;

- група прямих податків  на доходи: прибутковий, на прибуток  підприємств, із спадщин і дарувань;

- непрямі податки на  продаж: на роздрібний продаж, на  споживання електроенергії, газу, акцизи  на бензин, тютюн, спиртні напої;

- збори і мита: збір  на прибирання сміття та його  вивіз, на будівництво службових  будинків, за паркування машин,  за користування спортивними  й оздоровчими закладами і  установами культури, за полювання  і риболовлю, видовища, послуги  цвинтарів, із власників собак,  за видачу різних ліцензій  і реєстративних посвідчень, за участь у бігах, за відкриття шинків і готелів; збори для компенсації збільшення вартості земельної ділянки внаслідок проведення забудов та інших робіт. Але є і винятки. Наприклад, у Великобританії – лише один податок з нерухомого майна, який було замінено на подушний податок. Він також вважається майновим. Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинутих країн є їхня регресивність, але частина країн (Фінляндія, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія) застосовує прогресивні ставки оподаткування. Практично в усіх розвинених країнах створено надійну правову основу застосування місцевих податків і зборів, яка гарантується Конституціями цих країн [2].

Розвиток  і проблеми місцевого оподаткування

В умовах незалежної України  початок формування інституту місцевого  оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів  України «Про місцеві податки і збори», яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення. У червні того ж року перелік місцевих податків і зборів був доповнений ще одним - податком із продажу імпортних товарів. У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України «Про систему оподаткування», яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Було доповнено перелік місцевих зборів ще одним – збором за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ятками історії та культури.

Наступною спробою реформування системи місцевого оподаткування був Указ Президента України «Про місцеві податки і збори» від 25.05.99 р. Замість неефективних зборів було запропоновано введення нових, більш актуальних в сучасних умовах,  а саме – за здійснення закордонного туризму та за виділення земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах. Однак, незважаючи на переваги даного законопроекту його було відхилено Постановою Верховної Ради України, згідно з якою комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності було доручено допрацювати проект закону з урахуванням пропозицій та зауважень і внести його на повторне перше читання [5].

У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 р. структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. З його прийняттям втратили чинність низка законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України. У Кодексі змінено кількісний та якісний склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Так, відбулося скорочення місцевих податків та зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких 2 місцевих податки і 3 місцевих збори (табл. 1)

Таблиця 1

Порівняльний  аналіз змін законодавства щодо місцевого оподаткування

До 01.01.2011 р. (згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки i збори»)	З 01.01.2011 р (згідно Податкового кодексу України)
Місцеві податки
1) податок з реклами
2) комунальний податок
	1) Єдиний податок
	2) податок на нерухоме майно  відмінне від земельної ділянки
Місцеві збори
1) збір за припаркування автотранспорту	1) збір за місця для паркування  транспортних засобів
2) ринковий збір
3) збір за видачу ордера на  квартиру
4) курортний збір	2) туристичний збір
5) збір за участь у бігах на  іподромі
6) збір за виграш на бігах
7) збір за участь у грі на  тоталізаторі на іподромі
8) збір за право використання  місцевої символіки
9) збір за право проведення кіно- і телезйомок
10) збір за проведення місцевого  аукціону, конкурсного розпродажу  і лотерей
11) збір за видачу дозволу на  розміщення об'єктів торгівлі
12) збір з власників собак
	3) збір за провадження деяких  видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент)

Примітка * складено на основі [6]

 

Місцеві податки і збори  є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки є самостійним джерелом доходів місцевих бюджетів. Втім, місцеві податки та збори в Україні поки що не виконують функції щодо надання їм фінансової автономії. Нині їх частка в консолідованому бюджеті України становить менше 1 %, а у місцевих бюджетах - до 3 %. Порівняно з практикою західних країн інститут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним [3].

До 2010 р. включно відповідно до статистичних досліджень номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростала, але їхня частка у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшувалася (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка надходжень місцевих податків і зборів за 2007-2012 рр. [1]

 

Так, у 2007 р. частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,3% (0,7 млрд. грн.), а у 2010 – 1,1% (0,8 млрд. грн.). У 2011 р. від місцевих податків і зборів отримано 2,5 млрд. грн., що у 3,1 рази більше аналогічного показника попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 2,9%. У 2012 році продовжується позитивна тенденція зростання місцевих податків і зборів: їх сума складала 5456,9 млн. грн., а частка у загальних доходах збільшилась до 5,4%.

Причиною таких змін стало переведення єдиного податку  для суб’єктів малого підприємництва з категорії загальнодержавних до місцевих податків. Так, у 2011 р. надходження від нього склали майже 2 млрд. грн., тобто близько 80% загального обсягу місцевих податків та зборів. А у 2012 році їх обсяг збільшився ще майже у 2,5 рази і складав 4,8 млрд. грн. за рахунок введення нових правил справляння цього податку. Єдиний податок для суб’єктів підприємницької діяльності на сьогодні став реальним доходом для бюджету розвитку [3].

Якщо відняти суму єдиного  податку від загального обсягу місцевих податків і зборів у 2011 р., побачимо, що різниця, яка складає 561,9 млн. грн., а у 2012 р. – 641,3 млн. грн., що набагато менше від загального показника 2010 р. (819,4 млн. грн.). Тобто, щодо інших місцевих податків і зборів ситуація видається не такою оптимістичною.

Дійсно, бюджети місцевого  самоврядування були позбавлені таких вагомих джерел надходжень, як ринковий збір, комунальний податок та податок з реклами, що складали у 2010 р. до 90% (відповідно 63, 18 і 7%) у структурі місцевих податків та зборів.

Однак, скорочення кількості  місцевих податків і зборів має певні  підстави, оскільки більшість місцевих податків і зборів, які існували в Україні до введення в дію Податкового кодексу, практично не виконували фіскальної функції і мали низьку економічну ефективність, тобто витрати на їх адміністрування досить часто перевищували надходження від них. Питома вага надходжень від зборів за видачу ордера на квартиру, з власників собак, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах на іподромі, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, у загальній сумі надходжень від місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) становила у 2010 р. 0,1 відсотка, в доходах місцевих бюджетів від податкових надходжень - 0,001 відсотка [3].

Скорочення переліку місцевих податків і зборів у Податковому  кодексу України дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал  податкової системи, але варто зауважити, що більшість передбачених у Кодексі  місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше. Так, наприклад, туристичний збір є об’єднанням готельного (справлявся до 1 січня 2004 р.) та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Податок на нерухоме майно  на разі залишається лише гіпотетичним джерелом поповнення доходів місцевих бюджетів, хоча він ефективно функціонує в інших країнах.

Запровадження податку  на нерухомість планувалося 1 січня 2012 р., втім його введення в дію було відкладено. Після введення його в дію з 01.01.2013 р. можна сподіватися на збільшення обсягів місцевих податки і зборів. За оцінками аналітиків, такі надходження становитимуть  75 млн. грн. на рік. Тобто, введення в дію податку на майно (нерухомість) може стати важливим засобом зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів усіх рівнів.

Податковий кодекс України  значно ускладнив процедуру справляння збору за місця для паркування транспортних засобів. Місцеві ради не повністю використовують резерви від цього збору по причині відсутності дієвого контролю за наявністю договорів оренди на землю під парковки, меж і розміток парковок, приборів фіксації в’їзду автотранспорту на парковку.

Згідно з Податковим кодексом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження  деяких видів підприємницької діяльності є обов’язковими для встановлення місцевими радами. Щодо збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору, то місцевим радам надано право самостійно вирішувати питання щодо їхнього встановлення. Установлення місцевих податків і зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється. Порядок зарахування податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом.

Невміння місцевих органів  влади реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно  регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних можливостей оподаткування. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору.