Роль держави в регулюванні та активізації інвестиційної діяльності

Негативний рівень інфляції, нестабільність економічної та політичної ситуації, високі ставки основних податків, відсутність системи підтримки приватного бізнесу, бюрократичні обмеження не дають змоги іноземним інвесторам вкладати значний капітал в економіку України та створюють мотивацію українському капіталу переміщатися в економіку розвинутих держав.

Прямі інвестиції в економіку країни залучаються за допомогою розробки та реалізації інвестиційних проектів, які характеризуються такими етапами.

І етап: вивчення ринку  зарубіжної країни, аналіз номенклатури вітчизняних товарів і послуг, перспективних для збуту за кордоном і визначення місткості зарубіжного ринку за цією номенклатурою. На цій основі складають прогноз реалізації товарів і послуг;

ІІ етап: оцінка перспективи  вкладання інвестицій в основні  фонди та оборотні засоби: витрати  на розміщення офісу, транспорт, склади, витрати на зарплату, закупівлю і зберігання товарів, страхування товару та ін.;

III етап: вивчення місцевого  та вітчизняного законодавства  стосовно підприємства та інвестиційної  діяльності для іноземного інвестора,  а також митного законодавства. На цьому етапі відбувається оцінка інвестиційного клімату та ризиків;

IV етап: визначення організаційно-правової  форми підприємства, що планується  створити або придбати;

V етап: підготовка та  прийняття організаційних документів (договір, статут та ін.); реєстрація підприємства.

Портфельного інвестора  за кордоном цікавить: рівень прибутковості  іноземних цінних паперів; ступінь  ризику за цими вкладеннями; бажання  диверсифікувати свій портфель цінних паперів за рахунок паперів іноземного походження. Тому чинниками, які негативно впливають на процес іноземного інвестування в Україні, є:

- нестабільна політична  ситуація;

- відсутність досконалої  правової бази, яка гарантує права  іноземним інвесторам;

- відсутність культури  ведення бізнесу українськими  партнерами;

- відсутність розвинутої  інфраструктури бізнесу.

Усунення основних причин, які стримують розвиток іноземного інвестування в Україні, е одним із важливих завдань державного регулювання інвестиційної діяльності, тому що національна економіка має визначену потребу в іноземних інвестиціях[5].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Головним питанням інвестиційної  політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України. Вагоме значення для економічного розвитку України відіграє інвестиційна діяльність, яка потребує, пошуку шляхів та способів оптимізації інвестиційної діяльності в умовах розвитку ринкових відносин в Україні, що являється на сьогодні актуальною проблемою.

Основними причинами виникнення проблеми низької інвестиційної активності є:

− несприятливий інвестиційний  клімат, тобто несприятливі умови  інвестування, зокрема недосконале законодавство щодо захисту прав власності, адміністрування податків, отримання у власність земельних ділянок, вимог до здійснення та контролю підприємницької діяльності;

−   нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

− недостатня державна підтримка  інвестиційної діяльності, неналежна  система підготовки програм і проектів для державного інвестування;

−   відсутність правових засад та дієвих механізмів державного-приватного

партнерства в інвестуванні.

Несприятливий бізнес-клімат є одним з основних чинників, що негативно

впливають на обсяг надходження  інвестицій. За результатами рейтингової  оцінки, проведеної Всесвітнім банком, Україна займає 145 позицію із 183 країн світу.

З метою забезпечення досягнення оптимального варіанту розвитку інвестиційної діяльності в Україні та її активізації визначаються такі шляхи та способи розв’язання проблем ( рис 3.1.)

Висновки

Інвестиційна діяльність – це послідовна сукупність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. У вужчому тлумаченні цього поняття застосовують термін "інвестиційний процес". Це поняття звичайно пов'язується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів.

Найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, планування інвестицій, фінансування інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача і прий За формами власності інвестиції розподіляються на:

• державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;
• приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур, колективних підприємств;
• іноземні – запозичені і кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних корпорацій і фірм, спільних підприємств.

мання в експлуатацію, кінцева здача об'єкта в експлуатацію.

Усі методи державного регулювання  інвестиційної діяльності є взаємозв'язаними, а тому застосування їх не може бути довільним. Кожна модель державної  інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних  державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їхню ефективність.

Розглянуті шляхи та способи розв’язання проблем розвитку інвестиційної діяльності в Україні позитивно впливатимуть на покращення основних макроекономічних показників розвитку держави та зміцнять її позиції на світових інвестиційних ринках. Вони направлені на покращення інвестиційного клімату України та зміцненню відношення до неї стратегічних

партнерів, а також підвищення позиції України в міжнародному рейтингу. Слід зазначити, що практична реалізація шляхів і способів активізації інвестиційної діяльності, зможе сприяти розвитку інвестиційної діяльності в ринкових умовах, а також підвищити активізацію інвестиційного процесу, що забезпечить реальні зрушення в економічній структурі суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. – 2007. – № 2: Географічні науки. – С. 85-86.

2.  Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2009.-   472с.

3. Міжнародні економічні відносини  Навчальний посібник / Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. - К.: Знання, 2008. - 406 c.

4. Державне регулювання економіки:  Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2009. – 316 с.

5. В.М. Гриньова, М.М. Новікова, Державне регулювання економікти// підручник/ - 2008 р. - 464 с.

6. Про іноземні інвестиції : Закон України  N 2899-III ( 2899-14 ) від 20.12.2001 /http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1560-12

7. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у 2012 році/ http://economics.unian.net.

8.   Шляхи та перспективи активізації інвестиційної діяльності в ринкових умовах/ http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2012_19_1/Galan.pdf