Структурні складові аналізу ризику

КИЇВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Структурні складові аналізу ризику»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2012 

Вступ

Ризик — це економічна категорія, яка відображає особливості сприйняття заінтересованими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

На сьогодні існують декілька підходів до тлумачення ризику. Його можна розглядати як чисто об’єктивну або тільки суб’єктивну категорію. Об’єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує в силу об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Для ширшого розуміння сутності ризику, необхідно враховувати обидві складові його структури. Отже, вважаємо ризик є об’єктивно – суб’єктивною категорією.

Об’єкт ризику – економічна система, ефективність та умови функціонування якої знаходяться під впливом стохастичних факторів. Прикладами економічних систем як об’єктів ризику можна назвати банківську систему, економіку певної країни,світову фінансову систему та її сегменти, такі як ринок облігацій,ринок акцій,ринок похідних цінних паперів тощо.

Суб’єкт ризику – особа, зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкту ризику.

 Джерела ризику — це чинники (процеси, явища), котрі спричиняють невизначеність, конфліктність. Ризик як економічна категорія обумовлюється невизначеністю, багатокритеріальністю, нечіткістю.

 

Економічний ризик – об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка пов’язана із стохастичністю у функціонуванні будь-якої економічної системи і відбиває міру або ступінь досягнення сподіваного результату (або невдачі, або відхилення від цілей). Розглянемо окремо властивості та сутність кожної з компонент.

Розглядаючи категорію фінансового  ризику можна виділити наступні його структурні елементи:

• невизначеність у фінансових відносинах;
• несприятлива ситуація - відхилення від сподіваного результату у несприятливій бік
• потенційні збитки (або втрата цінності)
• наявність зацікавленої особи, яка в умовах невизначеності здійснює вибір з низки альтернативних варіантів;
• можливість імовірнісної оцінки результатів даного вибору.   
• співвідношення ризик дохід

1. Невизначеність. Розглядаючи проблематику фінансових ризиків вчені звертаються до категорії «невизначеність», та за допомогою неї трактують сам ризик. Невизначеність – відсутність надійної інформації про умови економічної діяльності та низький ступінь передбачуваності цих умов.

Саме невизначеність є основою об’єктивної компоненти структури ризику. Вона виступає основним та найхарактернішим джерелом виникнення ризику в управлінській діяльності. Зазначимо, що поняття невизначеності розглядається не лише з погляду прийняття управлінського рішення, а пов’язується з ефективністю управлінської діяльності.

Повна невизначеність — такий вид невизначеності, що характеризується близькою до нуля прогностичністю подій: , де P_t — імовірність настання події; t — час; n — кінцевий час прогнозування події.

Таким чином, в умовах повної невизначеності суб’єкти господарської діяльності повністю не мають можливості яким би то не було способом прогнозувати як перспективу свого власного розвитку, так і ринку в цілому.

Повна визначеність характеризується близькою до 1 прогностичністю події:

Повна визначеність дає можливість суб’єктам господарської діяльності зі 100%-ною імовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, але і його тенденції розвитку.

Часткова невизначеність характеризується імовірністю настання події, а отже, й ступенем її прогностичності в межах від 0 до 1: . Часткова невизначеність для суб’єктів господарської діяльності має конкретний практичний характер, на відміну від першого та другого видів, які являють собою теоретичне припущення щодо можливостей господарських суб’єктів.

Постає питання, про причини  появи даної невизначеності. Їх може бути декілька, наведемо основі з них:

1. Суть підприємницької діяльності. Цілком є очевидним, що будь-яка людина, яка займається підприємництвом змушена іти постійно на певний ризик. Запровадивши у науковий обіг поняття «підприємець» Р. Кантільйон головною рисою підприємця він вважав уміння ризикувати, передбачати майбутнє, а також поєднувати прагнення привласнити дохід і можливі втрати внаслідок діяльності. Адже для досягнення комерційного результату, для отримання прибутків необхідно постійно впроваджувати нові ідеї, пропонувати споживачу нові товари та послуги, удосконалювати форми організації бізнесу, розширювати горизонти своєї діяльності, виходити на нові ринки. Таким чином, підприємець іде на ризик, адже невідомо як відреагує економічна система на його зміни в своїй діяльності. Все це породжує невизначеність як для підприємця так і для всієї економіки.
2. Мінливість економічної кон’юнктури. Суб’єкти підприємницької діяльності схильні змінювати свої споживчі уподобання та пріоритети, це в свою чергу веде до невизначеності в співвідношеннях попиту та пропозиції на товари, гроші,фактори виробництва, тощо. Поява на ринку нових товарів, послуг, технологій постійно порушує баланс попиту та пропозиції. Тому будь-яка економічна система знаходиться у стані невизначеності.
3. Неповнота інформації про економічні процеси, об’єкти та явища. Займаючись бізнесом, підприємці об’єктивно не можуть мати точної та повної інформації, як наслідок, рішення іноді приймаються в умовах неповної та різнорідної інформації. нерідко більш доцільно працювати з неповною інформацією, ніж збирати вкрай дорогу практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інформації, обумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, бо ця обмеженість пояснюється економічними причинами. Сюди ж відносять і неточності, що виникають внаслідок наближених методів оцінки даних, наприклад вибіркові спостереження і експертні оцінки. Зменшення цих неточностей також потребує певних додаткових затрат.
4. Ймовірнісний характер науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес породжує глобальну невизначеність у розвитку цілих сфер економічної діяльності, адже про його хід, результати та наслідки, що він спричинить неможливо зробити точний прогноз.

Політична система

Економічна система

Культурна

система

Соціальна

система

Економіка як відкрита система зазнає впливу інших систем

 

Соціальна та політична нестабільність впливають на введення бізнесу, через  це може знизитися ефективність економіки  країни в цілому, адже до країни з  нестабільною політичною ситуацію зменшується  обсяг вкладення прямих іноземних  інвестицій.

5. Природні явища, зміни клімату, катастрофи. На суспільство, на економіку та на підприємницьку діяльність зокрема негативного впливу можуть завдати екологічні та техногенні катастрофи, аварії, стихійні лиха, пожежі, землетруси.

Оскільки категорія «невизначеність» пов’язана з категорією «інформація», то можлива певна градація невизначеності стосовно інформаційної насиченості:

• Невизначеність першого порядку. Відомі всі можливі результати та ймовірності цих результатів, які були визначені за допомогою статистичного методу.
• Невизначеність другого порядку. Відомі всі можливі результати та ймовірності визначені експертним методом (суб’єктивні ймовірності)
• Невизначеність третього типу. Відомі всі можливі результати, але неможливо оцінити ймовірності їх настання;
• Невизначеність четвертого порядку. Неможливо точно оцінити можливі результати та неможливо оцінити ймовірності іх настання.

Отож, невизначеність трактується не лише у розумінні відсутності вичерпного знання, а й як постійна змінюваність умов, трансформація, швидка та гнучка переорієнтація виробництва, дії конкурентів, зміна кон’юнктури ринку тощо. Під невизначеністю, яка породжує ризик, розуміють передусім ситуацію, коли більшою чи меншою мірою відсутня інформація про структуру та можливі стани як об’єкта дослідження і прийняття рішень, так і оточуючого його середовища. Російський учений Е. Пестель пише: «Часто вважають, що невизначеність виникає тоді, коли відсутня вичерпна інформація (брак інформації) або, в більш широкому плані, брак знань про предмет дослідження.

Ф. Найт наводить відмінність між ризиком, величину (ступінь) якого можна обчислити методами теорії ймовірностей і математичної статистики, і невизначеністю, величина якої в принципі не піддається обчисленню. Відповідно до концепції Ф. Найта власне невизначеність є джерелом виникнення чистого прибутку чи збитків. Прибутки (збитки) є різницею між попередньою оцінкою величини затрат і доходів та реальними затратами і доходами. При цьому така різниця — прямий наслідок впливу на процес відтворення некерованої невизначеності. Значним доробком концепції Ф. Найта є якісний аналіз неконтрольованих чинників, які ведуть до утворення прибутків. Однак, з Ф. Найтом важко погодитися в тому, що нібито весь прибуток — результат впливу лише абсолютно невимірюваної невизначеності. Зазначається також, що певною мірою концепція Ф. Найта шкідлива, оскільки породжує пасивність і непередбачливість підприємців: коли в основі прибутку перебуває певна невизначена подія, будь-яка спроба прогнозу (передбачення) недоцільна. Врешті-решт використання такої концепції призводить до парадоксу: виходить, що спроби підприємця здобути необхідну інформацію, його ініціатива щодо зменшення невизначеності й одночасного розширення області керованого ризику повинні призвести до зниження шансу одержання високих прибутків. Концепції недоцільності оцінки «сподіваних» величин і застосування математичних методів для оцінки ризику притримується ще дехто з економістів. Не варто, однак, нехтувати встановленою Ф. Найтом кореляційною залежністю між прибутком і неконтрольованими подіями. Важливість цього підтверджує наявність такого феномену, як несподіваний прибуток. Проте необхідно мати на увазі, що сучасна теорія ризику містить способи (інструментарій), що дають змогу враховувати здатність і здібність менеджерів управляти ризиком.

Невизначеність можна  трактувати та деталізувати як: недостовірність (ефект «марева»), неоднозначність (ефект «нечіткості», «розпливчастості»), невідомість. Вони, в свою чергу, можуть бути деталізованими.

1. Невідомість свідчить про повну або часткову відсутність інформації щодо певної проблемної ситуації. Причинами цього можуть бути також неповнота інформації, неструктурованість, неінтерпретованість, несприйнятливість, що суттєво ускладнює процес прийняття раціональних рішень

• Неповнота свідчить про нестачу доступної для реєстрації і необхідної для розв’язку тієї чи іншої задачі інформації, що характеризує відповідну проблемну ситуацію.

• Неінтерпретованість демонструє відсутність однозначної відповідності між якісними та кількісними складовими інформаційної множини, наприклад, між економічними показниками певного об’єкта (проекту) та числовими значеннями цих показників.
• Неструктурованість ускладнює чи практично виключає доступ (тобто використання) до відповідних наявних даних.
• Несприйнятливість пов’язана з незрозумілою для суб’єкта прийняття рішень (суб’єкта ризику) формою реєстрації і представлення відповідних даних, наприклад, представлення значень необхідних показників у невідомих суб’єктові одиницях вимірювання.

2. Недостовірність свідчить про наявність фіктивних даних, тобто таких, що об’єктивно не відображають проблемну ситуацію. Причинами недостовірності можуть бути неадекватність, суперечливість (різнобій), мінливість, спотворення (свідоме чи ні) необхідної наявної інформації.

Необхідно одночасно розрізняти і враховувати декілька типів невизначеності, їх спільний вплив та зумовлений ними економічний ризик.

Типи  невизначеності:

• невизначеність цілей та критеріїв;
• неоднозначність оцінок, прогнозів розвитку економічного середовища (станів економічного середовища);
• невизначеність дій конкурентів;
• брак часу для прийняття науково обґрунтованих рішень;
• брак даних, зокрема, числових, необхідних для обчислень випадкових показників (параметрів), які беруться до уваги у прийнятті рішень.

Отже, причини невизначеності різноманітні: випадковий характер науково-технічного прогресу; випадкові помилки у  прогнозуванні; динамічні зміни  внутрішніх і зовнішніх умов розвитку економіки; неминучі похибки у аналізі  складної системи «природа — суспільство — людина»; імовірний та (чи) розпливчастий характер важливих економічних параметрів (врожайність сільськогосподарських культур, запаси корисних копалин, погодні умови тощо); розвиток та розширення творчості працездатного населення; необхідність проектування потужних інформаційних потоків.

Суб’єктивна компонента полягає у прийнятті ризику особою. Рішення в реальній економіці приходиться приймати в умовах багатокритеріальності, конфліктності, невизначеності результатів. Кожна людина маж своє власне відношення до подібних ситуацій. Одну й тут саму ситуацію різні особо можуть оцінити по-різному, наприклад перша йде на ризик бо розглядає це як шанс,а інша буде утримуватись від ризику, адже вбачає в цьому потенційні збитки.

2. Несприятлива ситуація та потенційні збитки.

Поняття «ризик» безпосередньо  пов’язане з настанням несприятливої ситуації, при якій можуть статися збитки чи втрата цінності. Ризик пов'язаний з певною потенційною безпекою. Дана безпека має об’єктивну та суб’єктивну компоненти, тому що визначення несприятливої ситуації в економіці має як нормативний так і суб’єктивний. Несприятлива ситуація залежить від встановленої мети, та характеризує міру або ступінь відхилення від мети. Через багатогранність оціночних параметрів несприятлива ситуація часто може бути подана лише в нечіткій формі. Зазвичай, підприємці частіше за усе пов’язують слово «ризик» зі збитками, аніж з прибутком.

3. Наявність зацікавленої особи, яка в умовах невизначеності здійснює вибір з низки альтернативних варіантів

Поняття «ризик» включає проблему вибору рішення в умовах невизначеності. Використання терміну «ризик» включає в себе особливості поведінки особи в умовах неминучого вибору стосовно значимих для неї рішень. Під особою мається на увазі людина в її функціональному сенсі – яка має можливості приймати рішення стосовно об’єкту ризику. Якщо існує ситуація з невизначеністю, але особа ніяк не може впливати на цю ситуацію, то така ситуація не може бути визначеною типовою з точки зору ризику. Без зацікавленості особи не можна говорити про ризик в повному обсязі. Зацікавленість особи характеризується наявністю багатьох критеріїв, що породжує проблему багатокритеріальності. Вибір певної альтернативи в сучасній економіці характеризується нечіткістю багатьох понять. Тому вводяться лінгвістичні змінні, які формалізують нечіткі поняття.

4. Ймовірнісна оцінка результатів вибору

Ризик  - невизначеність, при якій ймовірності відомі

Невизначеність

Якщо розглядати визначення ризику, що подають вчені, то в багатьох випадків у визначенні буде присутня «ймовірність». Найт ототожнював ризик з ситуацією невизначеності,в якій ймовірності відомі. Але лише частина невизначеності може бути кількісно оцінена за допомогою ймовірності. Він скептично ставився до можливості екстраполяції частотних закономірностей минулого у майбутнє і розглядав це як частинний випадок. Недоліком концепції Найта було відсутність особи,економічного суб’єкта.