Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2014 в 18:07, доклад
У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин, що нині становить основний фактор стабілізації та піднесення економіки України, зумовлює, насамперед, реформування фінансової системи, створення механізмів ефективного залучення та використання фінансових ресурсів. Фондовий ринок, як сегмент фінансового ринку за допомогою особливих інструментів виконує функції акумуляції та переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, забезпечує ефективне використання інвестиційних ресурсів. Важливу роль при цьому відіграє інфраструктура фондового ринку, яку утворюють інститути, що забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку. В умовах високих ставок на кредитному ринку ринок цінних паперів є дієвим механізмом, що спрямовує інвестиційний капітал у виробничу та соціальну сфери.
Сучасний стан інфраструктури фондового ринку
Пасічна Наталія Миколаївна
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ІV курс, спеціальність “Фінанси і кредит ”
У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин, що нині становить основний фактор стабілізації та піднесення економіки України, зумовлює, насамперед, реформування фінансової системи, створення механізмів ефективного залучення та використання фінансових ресурсів. Фондовий ринок, як сегмент фінансового ринку за допомогою особливих інструментів виконує функції акумуляції та переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, забезпечує ефективне використання інвестиційних ресурсів. Важливу роль при цьому відіграє інфраструктура фондового ринку, яку утворюють інститути, що забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку. В умовах високих ставок на кредитному ринку ринок цінних паперів є дієвим механізмом, що спрямовує інвестиційний капітал у виробничу та соціальну сфери.
Питанням інфраструктури фондового ринку присвятили свої роботи провідні вітчизняні та зарубіжні економісти, вчені та практики. Серед вітчизняних науковців варто згадати праці В. Базилевича, В.Шелудько, С. Давимуки, В. Загорського, А. Задоя, В. Колесника, І. Кривов'язюка, О. Мендрули, О. Мозгового, В. Савченка, М. Самбірського.
Незважаючи на значні напрацювання з досліджуваної проблематики, дана тема залишається актуальною і на сьогодні.
Інфраструктура фондового ринку України складається з професійних учасників: торгівців цінними паперами (брокерів, дилерів), компаній з управління активами, організаторів торгівлі на фондовому ринку, депозитаріїв та організацій, які здійснюють кліринг, реєстраторів і зберігачів, за безпосередньої участі яких забезпечується випуск (емітування) та обіг цінних паперів. Виходячи з даного контексту охарактеризуємо кількісні параметри інфраструктури фондового ринку в Україні (табл.1).
Якщо орієнтуватись суто на кількісні характеристики, можна зробити висновок про доволі динамічний розвиток інфраструктури фондового ринку України протягом останніх п’яти років. Так, станом на початок 2013 року в Україні функціонувало 10 організаторів торгівлі. Окрім того, 134 реєстраторів мають ліцензію на здійснення діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Інституційний склад інфраструктури фондового ринку України на 1 січня 2008 -2013 рр.
№ З.п |
Елементи інфраструктури |
Кількість | |||||
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
2013 | ||
1 |
Організатори торгівлі |
9 |
11 |
10 |
10 |
10 |
10 |
2 |
Реєстратори прав власності на іменні фінансові інструменти |
372 |
379 |
367 |
224 |
186 |
134 |
3 |
Зберігачі |
214 |
256 |
297 |
381 |
387 |
369 |
4 |
Депозитарії |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
Джерело: складено автором на основі [1,2,3,4,5,6].
Спостерігається нерівномірний територіальний розподіл реєстраторів – найбільша кількість рахунків власників іменних цінних паперів обліковується у реєстраторів Київської області та м. Києва (44,8%) та Дніпропетровської області (10,1%). Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) видано ліцензії на здійснення професійної діяльності 369 зберігачам. Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання цінних паперів, зареєстровані у 20 регіонах України, при цьому майже 61 % з них сконцентровано у столичному регіоні. Провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів здійснюється Національним депозитарієм України та Всеукраїнським депозитарієм цінних паперів. Окрім того, Національний банк України здійснює депозитарну діяльність виключно щодо облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України.
Протягом 2008-2013 рр. відбувалося зростання загальної кількості суб’єктів інфраструктури фондового ринку України. При цьому, якщо кількість реєстраторів та організаторів торгівлі булла відносно сталою, то кількість зберігачів зросла протягом періоду, що розглядався, на 69 %.
Проте, можна виділити кілька актуальних проблем, які не дають можливості стверджувати про відповідність існуючого рівня розвитку інфраструктури потребам учасників фінансового ринку. До них, зокрема, можна віднести надмірну подрібненість біржового ринку цінних паперів, що виявляється в існуванні багатьох організаторів торгівлі (ПАТ “Українська біржа”, ПАТ “Східноєвропейська фондова біржа ”, ПАТ “Фондова біржа “Перспектива”, ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа", ПрАТ “Українська міжнародна фондова біржа”, ПАТ "Київська міжнародна фондова біржа", ПАТ “Фондова біржа “ПФТС”, ПрАТ “Придніпровська фондова біржа”, ПрАТ “Фондова біржа “ІННЕКС”, ПрАТ “Українська фондова біржа”), їх слабкій взаємодії між собою та з іншими учасниками [4].
Поряд з цим, відсутність уніфікації щодо вимог лістингу та правил торгівлі, фрагментарність інформації фактично нівелює головні класичні переваги організованого ринку в порівнянні з неорганізованим сегментом. Фактично ні емітенти, ні інвестори не мають достатніх аргументів для концентрації торгівлі на біржовому ринку.
Слабкість організованого ринку унеможливлює ринковий контроль за діяльністю менеджерів, який змушує їх приймати оптимальні управлінські рішення через загрозу зниження ціни акцій та поглинання підприємства. Державою не створено механізмів превентивного контролю за управлінськими рішеннями з боку міноритарних акціонерів та інших суб’єктів ринку цінних паперів.
Окрім розпорошеності біржової торгівлі цінними паперами слід звернути увагу на незначну кількість емітентів, фінансові інструменти яких внесено до біржових списків. Так, станом на кінець грудня 2012 року до біржових списків організаторів торгівлі включено 2964 цінних паперів емітентів, а кількість цінних паперів емітентів, які включено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 549 [6].
Територіальні диспропорції суб’єктів інфраструктури з їх надмірною концентрацією в м. Києві та промислово розвинених регіонах обмежують доступ окремих учасників фондового ринку до його інфраструктури, що потенційно може призвести навіть до відмови від проведення тих чи інших фінансових операцій. Зокрема, яскраво демонструють територіальні диспропорції дані про зберігачів та реєстраторів іменних цінних паперів
Агрегований вплив наведених вище факторів визначає низьку ефективність фондового ринку України, послаблення його впливу на процес розподілу фінансових фондів у масштабах усієї економіки. Окрім того, недостатній рівень розвитку інфраструктури продукує вагомі загрози, пов’язані, насамперед, з недотриманням прав учасників ринку, зокрема, інвесторів.
Існує чіткий взаємозв’язок між рівнем розвитку інфраструктури фондового ринку та його місцем в економічних процесах. Фактично ефективно функціонуючі суб’єкти інфраструктури забезпечують цілий ряд важливих переваг для усіх інших учасників – від держави до індивідуальних інвесторів. Разом з тим, в Україні існує значна невідповідність між потребами учасників ринку капіталів та станом інфраструктури.
Об’єктивно на вітчизняному ринку були створені конкурентні умови для розвитку суб’єктів інфраструктури, але це призвело не до поліпшення якості послуг, а до появи багатьох суб’єктів, які часто обслуговують інтереси всього кількох учасників ринку. Подібна ситуація потребує негайного виправлення, насамперед, у частині консолідації біржової торгівлі фінансовими інструментами та уніфікації депозитарного обліку цінних паперів.
Информация о работе Сучасний стан інфраструктури фондового ринку