Суть і значення фінансового планування

чи достатньо  засобів для виконання накреслених  завдань;

яка частина  коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен  здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому  плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового  планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних  нормативів розраховується потреба  господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає  в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову  одиницю вкладеного

капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного  моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

 

Питання 2.

 

1.Проаналізувати вплив фінансової кризи на стан фінансів суб‘єктів господарювання України.

 

1.Протягом тривалого періоду в Україні посилено форсувалася політика на підвищення грошових доходів населення, яка не враховувала показників зростання продуктивності праці і яка зовсім не брала до уваги можливостей товарного забезпечення, насамперед продовольством та іншими товарами народного споживання. Ця так звана економічна політика спровокувала зростання інфляції.Ситуація ускладнюється тим, що підвищення цін на продукцію монополістів промисловості, у сільському господарстві і сфері послуг не контролюється і не припиняється виконавчою владою. На рівні цін позначається також роздування витрат на апарат управління, у тому числі і державних корпорацій. Спостерігаються надмірні витрати, купівля дорогих автомобілів, будівництво дач, вілл, розкішних квартир і пряме розкрадання бюджетних коштів. Ціни виробників зростають швидше за споживчі.

 

2.Серйозним чинником економічної кризи в Україні є небезпечне наростання від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі. Якнайшвидший вступ до СОТ було дискредитовано. Основні принципи організації, що передбачають сприяння експортерам, були підмінені створенням тепличних умов для імпортерів нібито для боротьби з інфляцією. Відмова держави від захисту внутрішнього ринку і підтримки українського виробника призвела до того, що в Україну почали завозитися товари народного споживання, промислова продукція, тоді як вітчизняна продукція не знаходила збуту.

3.Прискоренню припливу імпорту сприяв також споживчий бум на основі необгрунтованого зростання доходів і споживчого кредитування, в основному за рахунок безконтрольних іноземних позик банків. Тут теж позначилася передчасна відкритість наших ринків для експансії іноземних спекулятивних капіталів. У складі імпорту переважають автомобілі, побутова техніка та інші товари, що виробляються і в Україні. Все це спричинило небезпечне наростання боргів, збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, придушення вітчизняних виробників.

4.В економіку України безконтрольно ринули іноземні позики. У першому півріччі 2008 року сума корпоративного боргу сягнула майже 85 млрд дол., що в 2,2 раза перевищувала державні резерви. Однак світова фінансова криза перекрила можливості перепозичати, поставивши українські банки і підприємства-позичальники перед загрозою дефолту. Кредит МВФ у розмірі 16,45 млрд дол. призначений, очевидно, для того аби швидше повернути борги за минулі іноземні позики. Україні залишаться тільки витрати з його обслуговування і принизливі умови, що розтоптують суверенітет держави: підвищити податки, продавати землю, не збільшувати заробітної плати працівникам і т. ін.

 

1.1 Наслідки для фінансів суб‘єктів господарювання України.

 

1. Посилення загального інфляційного фону. Інфляційна спіраль, розкручена у 2007 році, мала продовження і в наступних роках. Нестабільність політична не могла не позначитися на економічній площині. Всі галузі, орієнтовані на зовнішні ринки або, відповідно до особливостей виробничого процесу, обслуговують експортоорієнтовані виробництва. Фактор конвергенції, на формування якого впливає відкритість економіки України, в умовах коли в більшості країн світу зростали і споживчі ціни, також вплинув на прискорення інфляційних процесів на вітчизняному споживчому ринку.

 

2. Підвищення ролі експортних виробництв в економічному зростанні. Спостерігається поступове прискорення зростання виробництва в експортоорієнтованих галузях економіки і перерозподіл фінансових ресурсів в економіці від решти секторів до сировинного та експортоорієнтованого секторів, зокрема й через банківську систему.

Починаючи з 2006 року спостерігається  негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке обумовлене від’ємним  сальдо зовнішньої торгівлі товарами. У 2012 р. воно становило 3113,1 млн дол. (у 2009 р. також негативне – 1312,6 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,95 (у 2009 р. – 0,97).

3. На тлі другої  хвилі світової фінансової кризи  не залишився осторонь світових  процесів й український фондовий  ринок. Це пов’язано головним  чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні.

Тобто в економіці  України при вільному перетоку капіталу спостерігалися цілком ринкові тенденції  пошуку надприбутків, що в умовах посилення сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на етапі другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

 

Третю хвилю світової кризи ми спостерігаємо з 2008 року. Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем. Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди провідних країн переглянути свою політику щодо фінансових ринків . Зокрема, уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

 

Того ж очікують інвестори  і від уряду України. Але проблеми, які у США та інших розвинених країнах призвели до іпотечної і  фінансової криз, та проблеми, які можуть сформувати негативні тенденції в розвитку економіки України, істотно різняться.

 

Для вироблення рішень, котрі  справді дозволять пом’якшити вплив  світової кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через  які канали найбільш відчутним може бути цей вплив.

 

Наразі фондовий канал впливу світової фінансової кризи на Україну не стане насправді найболючішим. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні не буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна частка угод. А по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій.

Щодо інших каналів  впливу, то вони чутливіші для економіки  України.

 

Перший канал —  зовнішньоторговельний. Через поширення  проблем на фінансових ринках уже  відбувається зменшення світового  попиту. Рецесія у провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування.

Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки від експорту, частка якого у ВВП становить понад 47%, негативно позначаться на динаміці розвитку експортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від експорту.

Другий канал —  банківська система. На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить на 01.01.2011 40,6 % і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30%.

 

З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю.

 

• цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв

 

— більше залежні від  кредитування, ніж від фондового ринку. 13,7 % інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки.

Один із ризиків фінансової кризи для України, — подорожчання банківських кредитів, зменшення  обсягів кредитування населення  і, як наслідок, скорочення внутрішнього споживання в країні. Після того як іноземні банки зіткнулися з проблемою ліквідності, вони почали обережніше ставитися до кредитування банків з країн, що розвиваються.

Третій канал —  борговий. Наприкінці дев’яти місяців 2012 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 85,7% ВВП, або 111,623 млрд дол. США.

 

Погіршення ліквідності  світових фінансових ринків може істотно  уповільнити кредитування української  економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням  своїх кредитних зобов’язань  на зовнішніх ринках.

 

Більше половини приросту (60,8%) валового зовнішнього боргу в 2010 році сформувалося в секторах державного управління та грошово-кредитного регулювання. Зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8,5 млрд дол. США (на 35,3%) до 32,5 млрд дол. США (23,7% від ВВП). Слід зазначити , що у структурі зовнішнього боргу значною є частка короткострокового капіталу (40,3%). Саме цей капітал у разі раптового його відпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.

 

Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно відрізняються від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

 

З урахуванням розвитку світової кризи і уряд, і Національний банк уже вжили після 2012 року низку заходів, які дозволять зменшити ризик істотного впливу. Це і пакет антиінфляційних заходів, і заходи з підвищення стійкості банківської системи, комплекс заходів із мінімізації впливу проявів світової фінансової кризи на економіку України тощо.

Крім того, певним страховим  полісом для України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.