Типи грошових систем

Ринкові грошові системи властиві економічним системам ринкового  типу. Їх характерними ознакакми є  переважання економічних методів  та інструментів регулювання грошового  обороту. Ці системи базуються на визначенні грошового ринку та врахуванні закономірностей його функціонування. Зокрема, в цих системах широко використовуються державне регулювання процента як ціни грошей на грошовому ринку з метою впливу на попит на гроші і дерпжавне регулювання операцій на ринку цінних паперів з метою впливу на пропозицію грошей тощо. В ринкових грошових системах використовуються і адміністративні  методи регулювання, проте вони відіграють допоміжну роль .

Регульовані грошові системи за характером регулювання валютних відносин в країні поділяються на відкриті та закриті.

Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійснення валютних операцій юридичними та фізичними  особами, повною конветованністю національної валюти, широкою лібералізацією та високою організованністю валютного ринку, ринковим характером формування валютного курсу тощо. Такі грошові системи сприяють взаємовигідному розвитку економічних відносин між країнами,  органічному включенню національної економіки  в світовий економічний простір. Відкритими  стають лише ринкові грошові системи, та й то не всі, а найбільш розвинуті. Процес цей тривалий, характеризується поступовими якісними перетвореннями в напрямку послаблення валютних обмежень та запровадження повної конвертованності валюти.

Закриті грошові системи характеризуються високим рівнем валютних обмежень в країні, неконвертованістю валюти, обмеженнями ринкового механізму формування валютного курсу тощо. Такі грошові системи мають односторонню спрямованість, захищають лише внутрішній ринок навіть ціною ізоляції його від зовнішнього, тому гальмують розвиток зовнішньоекономічних відносин, входження національних економік відповідних країн в світову. Тому такі грошові системи властиві або країнам з неринковими системами економіки, або країнам з недостатньо розвинутими ринковими економіками.

Грошова система України, звичайно,  є регульованою. Але за характером регулювання вона є перехідною від  паперово-грошової, якою вона була в  чистому вигляді протягом 1991-1993 рр., до системи кредитного обігу, від  неринкової до ринкової, від закритої до відкритої. За короткий срок, що минув після проголошення незалежності України, досягнуті помітні успіхи в просуванні по вказаному шляху. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економічній системі України ¾ приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення, кредитних  валютних та зовнішньоекономічних відносин тощо. Активно розвивається грошовий ринок в усіх його складових ¾ ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура ¾ двохрівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржі тощо. З кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії НБУ. Якщо в 1993 р. за рахунок кредитів НБУ було профінансовано 100 % бюджетного дефіциту, то в 1995 р. ¾ 72,9 %, а в 1996 р. лише 37,2 %. Ця тенденція зебезпечена не тільки за рахунок поступового скорочення обсягів кредитної емісії, а й посилення перерозподілу їх на користь реальної економіки. Отже, не тільки загальні процеси ринкової трансформації, а й конкретні статистичні дані свідчать про поступове набуття грошовою системою України кредитного характеру.

Становлення грошової системи України.

В період становлення державної  незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної  політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. За цих умов з 10 січня 1992 р. в Україні запролваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:

• з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;
• напередодні 1992 року Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін ¾ їх майже десятикратне підвищення.

Мета впровадження купоно-карбованця в структуру грошового обігу  полягала:

• використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку;
• передбачалося, що поетапне запровадження в обіг купоно-карбованця забезпечить йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;
• використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;
• впровадити в обіг національну повноцінну банкноту ¾ гривню.

Проте очікуваного результату ці заходи не дали і намітилось різке  знецінення купоно-карбованця. Причини:

1. Глибокий спад виробництва. У січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, в тому числі товарів широкого вжитку ¾ на 28,1%, продуктів харчування ¾ на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%.
2. Різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавоена механізму, що мав підтримувати її відносну стабільність.
3. У рублевій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків ¾ здійснення взаємних платежів через кореспондентські рахунки, які проходили лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. В результаті рубель втратив функцію єдиної грошової одиниці.
4. В результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обороті роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов¢язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

І лише 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України  “Про реформу грошової системи України” купоно-карбованець було впроваджено  у сферу безготівкового обороту. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Карбованець як тимчасову грошову одиницю, з точки зору сьогоднішнього досвіду, було введено не в кращий спосіб. Він прийняв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб та помилок будувалась національна грошова система. Так завершився перший етап грошової реформи.

Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших фунуцій ринкового господарства ¾ функцію нагромадження. А без реаліації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення  другого етапу грошової реформи ¾ запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, за яким:

1. З 2 по 16 версня 1996 року в обіг введена національна валюта України гривня та її сота частина ¾ копійка.
2. В обіг були випущені банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.
3. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн.укр.крб. обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн.крб. ¾ зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.
4. Отже, на п¢ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю ¾ гривню. Назва національної валюти вибрана не випадково. За часів Київськї Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій грошовою одиницею була гривня, відлита зі срібла або золота. Отож наша сучасниця знатного роду ¾ одна з найстаріших на планеті грошових одиниць.