Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2014 в 14:50, контрольная работа
Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.
За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.
При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.
Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:
· удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;
· визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;
· обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;
· розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;
· закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система. — К., 2000. — 204, [1] с.: табл.
2. Закон України "Про
Державний внутрішній борг" [електронний
ресурс] / / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
3. http://www.minfin.gov.ua
4.Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа.- 1998.- № 4.- с. 60-64; 1999.- № 1.- с. 28-32.
5.Бюджетна система України. — К.: НІОС, 2000. — 396 с.: іл., табл.
6.Василишин Р. Взаємозв’язок
бюджетного дефіциту і
7. www.library.tane.edu.ua
8. http://www.unian.net