Вплив фінансової кризи на діяльність банківських установ України

1. ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

В даній статті розглянуті чинники, що зумовили банківську кризу в Україні, а семе: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх, насмперед відносять міжнародну фінансову кризу, яка розпочалася у другій поовині 2008 року. Внутрішні чинники включають передусім макроекономічну кризу в Україні, яка значною мірою зумовлена наявними диспропорціями в економіці, високою її доларизацією. Також виділяють інші важливі фактори – значне інституційне відставання в розвитку економіки України, яка по суті неконкурентноспроможна.

Основними негативними  чинниками, які спричиняють складне  фінансове становище проблемних банків є: недостатній розмір капіталу, неякісна структура активів, низька платоспроможність і прибутковість, проблеми ліквідності, надто ризикова діяльність та не виважена кредитна політика. Це свідчить про незадовільне введення банківського бізнесу керівництвом цих банків і неспрможність пристосовуватися до нестабільної економічної ситуації в країні, в результаті чого вітчизняна банківська система наздганяє кризу економіки, замість того щоб попереджувати її нищівні удари.

Фінансова криза  неоднозначно вплинула як на кредитну так і на депозину політику банків України.

У період піку кризи  найбільшого негативного впливу зазнали строкові депозити, що було зумовлено труднощами із достроковим переведенням коштів у ліквідну форму.

Важливу роль в  даній кризовій ситуації відігравав Національний банк України, який постійно вживав заходів щодо сприяння збільшенню кредитної підтримки банками процесів економічного розвитку. Це виявилося у забезпечення постійного доступу до механізмів рефінансування та запровадження нових інструментів підтримки ліквідності банків; наданні певних пільг банкам, що беруть участь у фінансування заходів, пов`язаних із Євро-2012; лібералізації вимог до формування банками резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. БАНКІВСЬКІ КРИЗИ  У ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

В даній статті розглядається винекнення світових економічниз криз внслідок глобалізаційних процесів. Так, наприклад, криза 2008 року є першою повномасштабною економічною кризою в умовах глобалізації, тобто першою кризою планетарного масштабу. Підтвердженням цього є: висока швидкість поширення – протягом досить короткого часу (1 – 2 місяці), кризові явища проявилися практично в усіх країнах світу незалежно від ступеня розвитку економіки (розвинені країни, країни, що розвиваються, слаборозвинені країни); глибина – за короткий час перестали існувати такі банківські гіганти, як Freddie Mac, Salomon Brothers; прояв кризи навіть у тих країнах, які не переживали банківських криз в останній третині сторіччя (Німеччина,

Великобританія, Голландія). Наприклад, у США протягом 2008 р. збанкрутувало 23 банківські установи. А саме ці факти підтверджують глобальний характер економічної кризи, яка зараз охопила світ.

До зростання нестабільності банківської діяльності призводять такі чинники, такі як економічний спад та негаразди у реальному секторі економіки, спад виробництва, погіршення платоспроможності підприємств –позичальників банків.

Крім того, на рівень та глибину банківських криз виливає системний чинник – стан самої банківськоїсистеми напередодні економічної кризи. Ідеться насамперед про рівень ліквідності банківської системи, забезпеченість зобов’язань власним капіталом, якість кредитного портфеля, збалансованість активів і зобов’язань за строками. Одним із основних чинників, що провокує банківські кризи, є надмірна кредитна експансія під час тривалого економічного піднесення. Зворотною стороною стає погіршення якості кредитного портфеля, завищена оцінка забезпечення позик, надмірне зростання кредитних ризиків.

Що стосується кризи української банківської системи 2008 р., то вона перейшла з латентної у відкриту форму і перебувала на межі переходу до системної кризи. Ця криза охопила велику частину банків країни, які тепер продовжують функціонувати лише завдяки підтримці НБУ.

Особливо це стосується колишніх банків-гігантів, визнаних соціально значущими. Відповідно й методи подолання такої кризи мають

бути всеосяжними, а це підводить до розуміння гострої необхідності розроблення та реалізації концепції реформування банківської системи. Разом з тим, беручи до уваги, що антикризове управління банком здійснюється на мікрорівні, заходи впливу на кожен конкретний банк також

мають бути конкретними.

Отже, в подоланні кризових явищ у вітчизняній банківській системі за обставин, що склалися, основна роль належить НБУ. Також про вирішальну роль центральних банків у подоланні кризових явищ свідчить і світовий досвід виходу із криз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже, з проаналізованих  мною джерел публікацій, можна сказати, що остання світова фінансова  криза стала викликом для економік багатьох країн світу, втому числі і для України. Тому вивчення причин виникнення та шляхів подолання фінансових криз, а також попередження має неабияке значення для сьогодення.

Що стосується покращення функціонування банківської  системи України, то необхідно насамперед активно використовувати фінансові інструменти грошово-кредитного регулювання; відновлення довіри банківської системи; реформування банківського сектору шляхом ліквідації слабких банків; створення «госпітального банку», що акумулюватиме погані активи банків; вдосконалення норм регулювання банківської ліквідності; нарощування банківського капіталу; регулювання наявності іноземного капіталу в банках України.