Європейська валютна система

Європейська валютна система 

 

• Європейська валютна система (ЄВС) — це визначені правила розрахунків між групою країн — членів ЄС. Це замкнуте валютне угруповання, до складу якого у 1979 р. увійшли: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ірландія, Великобри­танія, Іспанія, а пізніше — Ісландія, Португалія, Греція.

 

• Європейська валютна система (ЄВС) є регіональною міждержавною валютною системою і представляє собою зону стабільних валютних курсів. 

 

• ЄВС базується на трьох основних елементах: спеціальній євро­пейській валютній одиниці; механізмі валютних курсів та інтер­венцій; механізмі кредитування.

 

 

Перехід до єдиної валюти був зумовлений такими причинами: 

•     -ринок ЄС може стати єдиним тільки за умови зникнення різних грошових систем, тобто “євро” стає базою для ринків товарів, послуг, капіталу і робочої сили, які склалися. Буде завершено формування єдиного спільного ринку з власним механізмом регулювання;

 

• -необхідність прискорення концентрації та централізації капіталу і посилення позицій європейських компаній. Знизяться накладні витрати як фірм, так і населення, пов’язані з обслуговуванням грошового обігу.

 

      Водночас, існували  й інші обставини, які покликали  до життя ЄВС і введення  єдиної валюти:

 

• 1. Високі витрати обміну національних валют, які становили 0,1% при великих міжбанківських операціях, 2–3% при переказах між підприємствами і 5–25% при обміні банкнот, або 0,3% ВВП Європейського Союзу.
• 2. Єдність географічних умов, спільність історичних, релігійних, культурних і торговельних традицій.
• 3. Зростаюча взаємозалежність держав – членів ЄС.
• 4. Поступова втрата Європейським Союзом конкурентних позицій на світовому ринку внаслідок високої вартості робочої сили та нижчого (порівняно із США і Японією) рівня розвитку технологічних та наукових досліджень.
• 5. Розвиток інформаційних технологій, комунікацій і транспорту.
• 6. Необхідність проведення єдиної макроекономічної політики та економічних реформ у країнах ЄС.
• 7. Зростання дефіциту державного боргу, погіршення стану державних фінансів, збільшення структурного безробіття в ЄС.
• 8. Посилення залежності Західної Європи від позицій американського долара і японської ієни, а також від стрімких коливань світової валютно-фінансової системи.

 

 
 
Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

• Європейська валютна одиниця — ЕКЮ
• Курсово-інтервенційний механізм
• Кредитний механізм

 

 

• 1. В основі ЄВС лежала європейська резервна розрахункова одиниця ЕКЮ, яка спочатку базувалася на основі 12 валют провідних країн Європи, що входили до складу ЄС. Вага кожної валюти в кошику визначалася залежно від частки, якою володіла держава — член ЄС у валовому національному продукті ЄС та в експорті всередині валютного союзу. Метою створення екю було: звільнення ЄВС від тотального економічного диктату США, від залежності коливання курсу долара США; досягнення економічної та валютної стабільності країн — учасниць ЄЕС.

 

• 2. Європейська валютна система здійснювала міждержавне валютне регулювання шляхом надання центральним банком кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів та розрахунків, пов'язаних із валютною інтервенцією. Механізм дії ЄВС передбачав встановлення бази співвиміру через формування ЕКЮ та систему стабільних, але регульованих валютних курсів між країнами — членами ЄВС. Створена система приводить у дію цілий арсенал кредитних механізмів у середині ЄЕС і надає валютні резерви в загальне розпорядження.Регулювання валютних курсів та інтервенцій здійснювалося шляхом регулювання курсів країн — членів ЄЕС, коливання допускалося в обидві сторони + 2,5 % .

 

 

   3. Механізм кредитування  для стабілізації курсів валют  ЄВС поставив перед собою такі  проблеми та методи розв'язання  їх:

 

• а) посилити взаємозв'язок процесів економічного розвитку і надати новий імпульс розвитку ЄЕС;
• б) стати основним елементом стратегічного зростання в умовах стабільності;
• в) підвищити валютну стабільність ЄЕС;
• г) стабілізуюче вплинути на міжнародні економічні та валютні відносини.

 

Серед позитивних наслідків утворення ЕВС можна виокремити:

 

• · ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження,
• · усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків,
• · покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку,
• · прозорість цін, зростання конкуренції,
• · поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів,
• · злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок,
• · євро стане валютою, здатною конкурувати з доларом,
• · прискорення темпів економічного зростання у державах-членах.

 

Створення ЕВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:

 

• · втратою можливості державами-членами ЕВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання,

 

• · труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку),

 

• · браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів.

Становлення валютної системи України 

• Реформування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи в умовах становлення державності України і трансформації командно-адміністративної системи в ринкову.
• Реформування валютної системи України здійснюється поетапно.
• I етап - (1991 р. - листопад 1994 р.) - характеризувався такими заходами:
• - установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті;
• - дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах;
• - вихід з рублевої зони (1992 р.), початок офіційного котирування українського карбованця до російського рубля з одночасною девальвацією карбованця; створення механізму міждержавних розрахунків;
• - запровадження у грудні 1992 р. режиму плаваючого валютного курсу українського карбованця; початок формування валютного ринку і роботи Української міжбанківської валютної біржі
• (УМВБ);
• - офіційно започатковано створення державних золотовалютних резервів;
• - з лютого 1993 р. проголошено курс на лібералізацію валютного ринку і запровадження дієвого механізму валютного регулювання і контролю;
• - з метою приборкання інфляційних процесів із серпня 1993 р. до жовтня 1994 р. діє директивна фіксація курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля з посиленням адміністративних обмежень валютного ринку

 

• II етап - (друга половина 1994 р. - вересень 1996 р.). Його характерні ознаки:
• - повернення до ринкових методів організації валютних відносин, перехід від фіксованого до керованого плаваючого курсу, відновлення роботи Української міжбанківської валютної біржі;
• - ліквідація множинності валютних курсів;
• - значне скорочення валютних обмежень.
• ІІІ етап (сучасний) розпочався з випуску в обіг у 1996 р. національної валюти - гривні і характеризується такими заходами і результатами:
• - перехід на режим регульованого плавання валютного курсу гривні (курсоутворення обмежувалось до 2000 р. валютним коридором);
• - певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
• - подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
• - приєднання України (травень 1997 р.) до ст. VIII Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями;
• - проведення більш гнучкої курсової політики в умовах стрімкого падіння курсу долара на світових фінансових ринках (2008 р.);
• - реструктуризація золотовалютних резервів шляхом зменшення питомої ваги доларових резервів.