Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2013 в 19:03, курсовая работа
Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.
Об’єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.
Робота містить три пункта, кожен з яких є нібито окремою темою, але всі об’єднані загальним питанням теми. У першому висвітлено сутність поняття бюджетної системи її функції та складові. В другому досліджено виконання державного та місцевого бюджету.
Вступ 3
1. Теоретичні аспекти формування і функціонування бюджетної системи 5
1.1 Сутність, функції та етапи становлення бюджетної системи 5
1.2 Принципи формування і структурна будова бюджетної системи України 12
2. Аналіз формування і виконання державного бюджету України на місцевого бюджету на прикладі м. Тернопіль 20
2.1 Аналіз формування державного бюджету. 20
2.2 Виконання місцевого бюджету м.Тернопіль за 2008 -2010 рр. 48
3.Основні шляхи підвищення ефективності функціонування бюджетної системи України. 54
3.1 Зарубіжний досвід реформування бюджетної системи та можливості його застосування до реалій вітчизняних 54
3.3 Напрями збалансування взаємовідносин державного та місцевих бюджетів. 58
Висновки 65
Список використаної літератури 67
В результаті довгого процесу становлення та розвитку бюджетної системи України нині вона являє собою достатньо дієвий механізм регулювання соціально- економічного розвитку країни. Разом з тим в бюджетній сфері залишається низка нерозв’язаних проблем, що свідчить про певну відповідність бюджетної політики стратегічним завданням розвитку держави.
Сьогодні бюджетна система України об’єднує близько 13,3 тис. самостійних бюджетів і складається з Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної республіки Крим і місцевих бюджетів. Однак нинішня модель бюджетних відносин в Україні не є досконалою, бо на сьогодні вона характеризується надмірною централізацією фінансових ресурсів, асиметрією між зобов’язаннями та доходами органів місцевого самоврядування, складністю та неефективністю механізмів бюджетних трансфертів і відсутністю системи дієвих стимулів нарощування доходів у регіонах.
Економічною основою
бюджетної системи України
Побудова бюджетної
системи обумовлюється
бути дворівневою (в унітарних державах) або трьохрівневою (у федераціях).
Україна як унітарна держава має дворівневу бюджетну систему, економічною основою якої є Господарський кодекс країни, правовою основою – Бюджетний кодекс та інші законодавчі акти.
Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів. Вона розглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах: у горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків та їх питомою вагою; у вертикальному – розглядається за рівнями державної влади і характеризується взаємопов’язаними поняттями «бюджетний устрій» бюджетна система»
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи. І визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.[35, 87 c.]
У 2001 р. був прийнятий «Бюджетний кодекс України», який став певним кроком уперед у розбудові дієздатної бюджетної системи у нашій країні. На його основі здійснено більш обґрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядочено бюджетний процес.
Побудова бюджетної системи ґрунтується на принципах (рисунок 1.2):єдності, збалансованості, самостійності, повноти,обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості й відповідальності учасників бюджетного процесу. [6, 120 c.]
Принцип єдності бюджетної системи України полягає в тому, що в країні діють єдина правова база, єдина грошова система, єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бюджетна класифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бух галтерського обліку і звітності.
Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою.
Бюджетна система, що побудована на засадах автономності кожного бюджету, значно ефективніша, ніж заснована на принципі єдності.( Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. 132 c.).
Цілісність і єдність країни, закріплені в Конституції, дають можливість покласти цей принцип в основу фінансово-економічної політики держави для виконання нею своїх функцій шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами.
Принцип збалансованості передбачає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на певний період.
Принцип самостійності полягає в тому, що всі бюджети України є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання нижчестоящих органів влади — Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Відповідно і нижчестоящі органи влади коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності забюджетні зобов’язання одне перед одним, а також за бюджетні зобов’язання держави.
Принцип повноти полягає у включенні до складу бюджетів усіх надходжень і видатків, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування.
Принцип обґрунтованості забезпечує формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат з бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.
Принцип ефективності зумовлює те, що під час складання та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути до досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до нового бюджетного кодексу від 08.07.2010 невідємними критеріями використання бюджетних коштів є: придбання товарів (робіт, послуг), які кількісно і за якістю відповідають установленим нормативам (обґрунтованим потребам); можливість застосування придбаних товарів (робіт, послуг) у господарстві (технологічна поєдніваність); придбання необхідних за якістю і кількістю товарів (робіт, послуг) із найменшими затратами фінансових ресурсів. [32, 31 с.]
Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів доходів між державним бюджетом і місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Тобто місцевим органам влади делеговані повноваження держави утримувати за рахунок коштів відповідних бюджетів заклади освіти і соціальної допомоги для сиріт та інвалідів, лікарняні та культурно-видовищні заклади.
Принцип цільового використання бюджетних коштів полягає в тому, що бюджетні кошти використовують тільки на ті цілі, що визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу контролювати рух бюджетних коштів у процесі виконання бюджету та встановити відповідальність учасників бюджетного процесу за нецільове та неефективне використання бюджетних коштів.
Принцип справедливості та неупередженості означає, що бюджетна система будується на засадах справедливості та неупередженості розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Цей принцип забезпечує рівні можливості доступу до бюджетних та соціальних послуг, що надаються державою в кожній адміністративно-територіальній одиниці країни на відносно однаковому рівні.
Принцип публічності та прозорості зумовлює те, що Державний бюджет України і місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними місцевими радами. Бюджетним кодексом передбачається, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена у засобах масової інформації на всіх стадіях бюджетного процесу.
Рисунок 1.2. Принципи бюджетного устрою
Принцип відповідальності учасників бюджетного процессу встановлює те, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. За кожним учасником бюджетного процессу Бюджетним кодексом закріплено його повноваження, введено поняття бюджетного правопорушення та встановлено відповіда-льність.
Бюджетним кодексом визначено структуру бюджетної системи України. Установлено два основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації.[1]
Бюджетна система України включає Державний бюджет України, Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, міст, селищ, сіл, районів у містах. Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена на рисунку 1.3 (жирним шрифтом виділені централізовані види бюджетів, курсивом — децентралізовані). [21, 133 c.]
Для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі бюджети, що входять до складу бюджетної системи.[ 15, 121 c. ]
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує:
— республіканський бюджет;
— бюджети районів
і міст республіканського
Бюджет області об'єднує:
— обласний бюджет;
— районний бюджет;
Останні створюються за рішенням районних, міських Рад. народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.
Рисунок 1.3. Склад та структурна побудова бюджетної системи України
Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує:
— міський бюджет;
— бюджети районів, що входять до складу міста.
Провідне місце в
бюджетній системі України
Між бюджетами різних рівнів існує певне розмежування як по доходах, так і по видатках. Це пов'язано з різною масштабністю і характером завдань, які вирішуються на державному, регіональному, місцевому рівнях. Крім того, враховується розмежування функцій між центральними і місцевими органами державної влади і управління, підпорядкованість підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджету. [15, 123c. ]
Необхідною умовою фінансово-бюджетної політики є збалансованість бюджетів, що входять до складу бюджетної системи. Ця проблема набуває особливого значення в сучасних умовах розвитку України. [9]
Бюджетний процес — це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Оскільки бюджет являє собою систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.
Він складається з двох частин:
— бюджетне планування;
— виконання бюджету.
Починаючи з 2002 року Державний бюджет України складається за бюджетними програмами. Програма стала обов’язковим інструментом бюджетування. Основне призначення бюджетування переорієнтовується з ощадливості на ефективність використання бюджетних коштів, тобто на досягнення максимальних результатів з допомогою залучених ресурсів.
Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Поняття макрофінансового планування передбачає визначення джерел формування й напрямів використання фінансових ресурсів держави та має на меті такий розподіл обмежених фінансових ресурсів держави, який би максимально задовольняв державні потреби згідно з їх пріоритетністю.[8, 76 c.]
Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення охарактеризованого вище триєдиного завдання формування бюджету:
1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;
2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;
3) збалансування бюджету.
Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і Державним казначейством. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів видатків. Цей документ складається після затвердження бюджету відповідно до підрозділів бюджетної класифікації, яка містить повну деталізацію. [21, 136 c.]
У 2007 році відбувалося поступове уповільнення темпів економічного зростання. Приріст реального валового внутрішнього продукту склав 2,1 % проти 6,8 % за урядовим прогнозом та 7,9 % у попередньому році. За експертною оцінкою Рахункової палати, в результаті відхилення між прогнозним і фактичним показниками реального ВВП до державного бюджету не надійшло понад 10 млрд. грн. запланованих доходів.