Функції маркетингу

Математичні моделі. Найважливішим  видом знакового моделювання  є математичне моделювання, коли моделі будуються (описуються) засобами математики і логіки.

 

 

Сист анал

Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу у ХХ ст. У різних сферах практичної діяльності відповідні підходи та методи і їх теоретичні засади дістали різні назви: у технічних науках — системотехніка, методи проектування, методи інженерної творчості; у виробничому, адміністративному, політичному управлінні — менеджмент, стратегічний менеджмент, стратегічне планування, системний та ситуаційний аналіз; у військовій справі та економічних дослідженнях — методи дослідження операцій; у наукових дослідженнях — методи математичного моделювання. Але всі ці теоретичні та прикладні дисципліни розглядають системність не тільки як теоретичну категорію, а й як певний аспект практичної діяльності. Оскільки великі та складні системи стали предметом аналізу, виникла необхідність узагальнення методів їх дослідження, що спричинило виникнення таких самостійних дисциплін, як системний аналіз та загальна теорія систем.

Системний аналіз — це методологія дослідження та проектування складних систем, пошуку, планування та реалізації заходів, спрямованих на вирішення проблемних ситуацій. Як загальна методологія дослідження складних об’єктів теорія систем та системний аналіз мають на меті об’єднати в єдиний комплекс різні методи дослідження систем різноманітної природи на будь-яких рівнях їх вивчення та стадіях існування.

Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтований на розкриття цілісності об’єкта та механізмів, що її забезпечують; на виявлення численних типів зв’язків у складному об’єкті та зведення їх у єдину теоретичну картину; на подання складного об’єкта у вигляді ієрархічної системи взаємопов’язаних моделей, що дає змогу формалізувати властивості об’єкта в цілому, його структуру та динаміку.

Сучасний стан системних уявлень  формувався під впливом досліджень багатьох наукових напрямів. З різних боків до сучасного розуміння системності наближалася філософська думка та практична наукова і технічна методологія. Водночас і деякою мірою незалежно методологія системного аналізу формувалася у кібернетиці, біології, психології, соціології, економічній науці.

Згідно з системним підходом до дослідження економічних систем можна виділити три основні завдання аналізу:

• по-перше, це вивчення інформаційного аспекту, який охоплює дослідження усієї сукупності питань організації «сигнальної» підсистеми, що забезпечує функціонування системи як єдиного цілого;
• по-друге, виявлення проблем управління, оскільки розвиток економічної системи є цілеспрямованим;
• по-третє, це моделювання систем.

Рис. 1. Умова існування системи

Підсистемою називають сукупність елементів, які об’єднані єдиним процесом функціонування та при взаємодії реалізують певну операцію, що необхідна для досягнення поставленої перед системою в цілому мети. Надсистемою називають ширшу систему, в яку входить досліджувана система як складова частина.

Елементом системи називають її частину, яка виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, що розв’язується. Внутрішня структура елементів не є предметом системного аналізупроблема оцінки зв'язків при системному аналізі полягає в тім, що кількості продукції, суми грошей і показники інформаційних потоків у каналах зв'язку системи мають стохастичную, імовірнісну природу —  їхнього значення в цей момент часу не можна пророчити абсолютно надійно. Тому при системному аналізі часто доводиться мати справа не з конкретними значеннями величин, не із заздалегідь певними подіями, а з їхніми оцінками за минулими спостереженнями або за прогнозами на майбутнє. Звідси виникає необхідність використання спеціальних, здебільшого прикладних, методів математичної статистики.

В реальних системах цілком можливо  логічне обґрунтування моделей  елементів. Ці моделі ми саме й прагнемо будувати мінімально достатніми, простими настільки, наскільки це можливо  без втрати сутності процесів. Нехай  побудована модель системи з дотриманням всіх принципів системного підходу, розроблені й «обкачані» алгоритми необхідних розрахунків, приготовлені варіанти керуючих впливів на систему. Треба зрозуміти, що ці впливи не завжди полягають у змінах рівня деяких вхідних параметрів —  це можуть бути варіанти структурних перебудов системи

 

фон рин

Фондовий ринок зародився в  надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і  товарних біржах. Історія бірж налічує  близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н.е. Перші операції з цінними паперами відбувались у бельгійському місті Антверпен, який відіграв значну роль у світовій торгівлі цінними паперами.

Основними завданнями сучасного фондового ринку України є:

- мобілізація  тимчасово вільних фінансових  ресурсів для здійснення конкретних  інвестицій;

- формування  ринкової інфраструктури, яка відповідає  міжнародним стандартам;

- розвиток вторинного  ринку;

- активізація  маркетингових досліджень;

- трансформація  відносин власності;

- удосконалення  ринкового механізму і системи  управління;

- забезпечення  контролю над капіталом на  основі державного регулювання;

- зменшення інвестиційного  ризику;

- формування портфельних стратегій;

- розвиток ціноутворення;

Умови функціонування фондового ринку:

1) учасники ринку є вільними  у своїх діях щодо купівлі-продажу  фінансових активів;

2) продавців і покупців має  бути достатньо для того, щоб  кожен з учасників ринку міг  вільно вибрати торгового партнера з метою підтримки конкурентного середовища;

3) сформована законодавча база, яка сприяє його розвитку. 

 

2. Пайові ЦП – ЦП, які засвідчують дольову участь у статутному фонді товариства, надають їх власнику право на участь в управлінні товариством, право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

До них відносяться:

·           акції  акціонерних товариств;

·           приватизаційні папери;

·           інвестиційні сертифікати.      

Приватизаційні папери – особливий вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Це:

 

·           приватизаційні майнові сертифікати;

·           житлові чеки;

·           земельні бони.

Курсова (ринкова) вартість акцій визначається величиною  попиту і пропозиції на ці акції  на РЦП. Тобто це поточна вартість акцій на торгах фондової біржі.

В АТ усі  акції повинні мати лише одну номінальну вартість, яка фіксується при його реєстрації. На вторинному ринку номінальна вартість практично нічого не значить; значення має курсова вартість.

Облік іменних акцій ведеться у  книзі реєстрації акцій. До неї заносяться відомості про час придбання кожної акції, прізвище власника, кількість акцій у кожного акціонера. Якщо АТ нараховує менше 500 акціонерів, воно може вести реєстр самостійно. Якщо більше 500 – повинне передати ведення реєстру незалежному реєстратору.

По акціях на пред’явника у книзі  реєстрації реєструється їх загальна кількість.

Прості та привілейовані акції.

Прості акції – акції, прибуток від яких залежить від чистих доходів  підприємства та його дивідендної політики.

Власник простої акції має право  брати участь в управлінні АТ (право голосу на зборах акціонерів). Розподіл прибутку між власниками простих акцій здійснюється пропорційно вкладеному капіталу – в залежності від кількості акцій, якими вони володіють.

Привілейовані акції бувають таких  видів:

·           кумулятивні: дають їх власникам право не лише на поточні, а й на раніше не виплачені дивіденди;

·           некумулятивні: акціонери втрачають дивіденди  за період, за який виплата дивідендів не оголошується;

·           з  пайовою участю: акціонери одержують  додаткові дивіденди до фіксованого процента, якщо дивіденди по простих акціях перевищують процент;

·           конвертовані: можуть обмінюватися на певну кількість  простих акцій;

·           з  коригованою ставкою дивідендів: на відміну від акцій з фіксованим процентом дивіденди по цих акціях коригуються відповідно до змін процентної ставки по державних цінних паперах;

·           відзивні: акціонерне товариство має право  викупити такі акції за ціною з  надбавкою до номіналу. І ще один вид акцій – безоплатні акції. Якщо акціонерне товариство збільшує статутний фонд, воно випускає додаткову емісію акцій, які безоплатно розподіляються між існуючими акціонерами пропорційно їх внеску. Це і є безоплатні акції.

 

Фин пидр

Фінанси — це кровоносна система економічного базису, яка  забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в  розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів.

2. Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку — до соціально-економічної та політичної нестабільності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту  полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового  менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

Амортизаційні відрахування нині є  найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб’єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов’язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.