Контрольна робота з «Комплексний аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства»

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу, економіки та інноваційних технологій

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

З дисципліни: «Комплексний аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр. ЗОМ-074 Кавун А.Є.

Перевірила: к. е. н., доц. Артамонова Н. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса - 2011

 

 

 

Зміст

 

1. Основні напрями комплексного аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства.
2. Аналіз взаємозв`язків обсягу виробництва, прибутку, собівартості. Розрахунок «критичної точки».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні напрями комплексного аналізу фінансово-економічної  діяльності підприємства

 

Комплексний аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства - це аналіз, зорієнтований на оцінювання фінансового стану, фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Він дає змогу виявити напрямки й обмеження фінансового розвитку та реструктуризації фінансової політики. Зміст і загальну схему фінансово-економічного аналізу наведено в табл. 5.3, 5.4.

Аналіз фінансового  стану базується на даних фінансової звітності та бухгалтерського обліку, на розрахунку й зіставленні значної  кількості показників і коефіцієнтів. Фінансово-економічний аналіз дає змогу реалізувати такі завдання: оцінити результати й ефективність діяльності підприємства, його поточний фінансовий стан, скласти прогноз розвитку фінансово-економічних показників на найближчу перспективу; оцінити динаміку фінансових показників за певний період часу і фактори, що викликали відповідні зміни; оцінити наявні фінансові обмеження на шляху реалізації організаційних перетворень; виявити й оцінити можливі джерела фінансування заходів щодо реструктуризації і можливий ефект від їх реалізації. Набір джерел інформації та методів, що застосовуються, і кількість показників, що розраховуються при проведенні фінансово-економічного аналізу, залежать від цілей дослідження. Основні методи, використовувані для здійснення фінансово-економічного аналізу, згруповано в табл. 5.5.

 

Аналіз абсолютних показників передбачає: аналіз звітності, оцінку за статтями вихідного звітного балансу на початок і кінець періоду; оцінювання їхніх змін в абсолютному  виразі; оцінювання питомих значень статей балансу — структурних характеристик; оцінювання динаміки структурних змін (питомої ваги); оцінювання змін у відсотках до значень на початок періоду (темп приросту статей балансу). Горизонтальний аналіз звітності ґрунтується на зіставленні динаміки розвитку всіх статей балансу і звіту про прибутки і збитки з базисним роком, фінансові показники якого беруться за 100 %.

При вертикальному  аналізі звіту про прибутки і  збитки за 100% береться виторг від реалізації. Більш глибокі висновки можна зробити, проаналізувавши дані звітності в процентній формі за ряд років, оскільки це дає змогу простежити динаміку структурних змін (темп приросту структурних змін). Найважливішими інструментами фінансового аналізу є фінансові коефіцієнти, які являють собою відношення одного бухгалтерського або фінансового показника до іншого. Аналіз фінансового становища підприємства за допомогою коефіцієнтів полягає в зіставленні показників за поточний рік з аналогічними показниками за минулі роки, а також у визначенні тенденцій розвитку підприємства (прогнозні оцінки) за кожним коефіцієнтом. Кожне підприємство має право скласти для аналітичної роботи власний набір (систему) коефіцієнтів, оскільки їхня кількість не обмежена і зростає зі збільшенням вихідної інформації. Проте здебільшого розраховують чотири групи показників: показники ліквідності; показники фінансової стійкості; показники ділової активності; показники рентабельності. Методи розрахунку основних фінансових коефіцієнтів наведено в табл. 5.6. 

 

 

 

 

Аналіз взаємозв`язків обсягу виробництва, прибутку, собівартості. Розрахунок «критичної точки»

 

Основними показниками  діяльності кожного підприємства є:

- виручка від реалізації  продукції;

- собівартість реалізованої  продукції;

- чистий прибуток.

Слід відмітити, що між цими показниками існує тісний взаємозв'язок.

Адже виручка складається з  собівартості та прибутку. Важливу  роль у прийнятті управлінських  рішень відіграє аналіз "витрати-обсяг-прибуток". Він передбачає системне дослідження  взаємозв`язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з`являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Результати аналізу "витрати-обсяг-прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Актуальність дослідження полягає  у тому одне із провідних місць  у системі показників, що характеризують ефективність виробництва, належить прибутку підприємства. У ньому як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Аналіз взаємозв'язків між показниками  займає чи не головну роль у дослідженнях аналітиків і звичайно досліджуються  зв'язки між головними показниками  такими як прибуток, собівартість та обсяги реалізації.

В основу аналізу  взаємозв'язку "витрати -- обсяг -- прибуток" покладено розподіл витрат виробництва (операційних витрат, витрат операційної  діяльності) на змінні та постійні залежно  від зміни обсягів виробництва  продукції (виконання робіт, надання послуг), що дає змогу спростити облік і підвищити оперативність одержання даних про величину операційного прибутку (рис2.2).

До змінних належать витрати, загальний розмір яких змінюється прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва продукції: витрати  на сировину і матеріали; витрати на паливо і енергію, спожиті для технологічних потреб; заробітна плата працівників, зайнятих безпосередньо у виробництві, й відрахування на соціальне страхування; інші виробничі витрати [1].

До постійних  належать витрати, абсолютна величина яких у короткостроковому періоді не змінюється (або майже не змінюється) зі зміною обсягу виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). Це можуть бути амортизаційні відрахування, орендна плата, проценти за кредит, адміністративні витрати, витрати на збут, інші загальногосподарські витрати, їх частка у складі витрат, що формують фінансовий результат, при збільшенні обсягу виробництва продукції зменшується, а при зменшенні, навпаки, -- збільшується.

Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку дає змогу дослідити і кількісно виміряти не лише безпосередні, але й опосередковані зв'язки і залежності операційного прибутку підприємства від зміни витрат, ціни на продукцію, обсягу і структури виробництва продукції, інших факторів. прибуток затрата ціна реалізація

Методи аналізу  взаємозв'язку "витрати -- обсяг -- прибуток" базуються на низці припущень  і обмежень, покладених у його основу:

- обсяг виробництва  продукції дорівнює обсягу її  реалізації;

- сукупні  витрати та дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є лінійною функцією виробництва продукції;

- усі операційні  витрати поділяють на змінні  та постійні (результати аналізу  залежать від точності такого  поділу);

- постійні  витрати не залежать від обсягу  виробництва (реалізації) продукції лише за умов релевантного діапазону діяльності підприємства та в короткому проміжку часу. Застосування аналізу щодо діяльності поза релевантним діапазоном може призвести до хибних результатів;

- змінні витрати  змінюються прямо пропорційно  до обсягу виробництва продукції в межах релевантного діапазону діяльності підприємства;

- фактором  витрат і доходів є лише  обсяг виробництва і реалізації  продукції, а решта факторів (ціни  реалізації продукції, ціни на  матеріали і послуги, асортимент, технології тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується;

- аналіз можна  застосовувати за умов виробництва  одного виду продукції або  незмінного співвідношення між  обсягами виробництва (реалізації) при виробництві декількох видів  продукції.

У системі  управління підприємством основну увагу приділяють аналізу чинників, що формують прибуток. При цьому досліджують взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва і прибутку підприємства. 
Методика проведення такого аналізу, так званого аналізу беззбитковості, базується на класифікації витрат на змінні та постійні категорії маржинального доходу. 
Аналіз беззбитковості є високо ефективним для вирішення завдань поточного управління підприємством. При його проведенні вивчають зміну цін на продукцію, витрат (рівня і структури), обсягу реалізації на прибуток, який прогнозують. Крім цього, аналіз беззбитковості є високоефективним для підготовки й оцінювання різних проектів з точки зору їхньої можливої прибутковості. 
У цілому аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" спрямований на підготовку раціональних управлінських рішень.

Розрахунок «критичної точки»

Економічний сенс критичної точки заключається в  тому , що він характеризує обсяг продукції, сумарний маржинальний дохід якого дорівнює сумарним постійним витратам.

Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки. 
Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою: 
О = Зпост / (Ц – Ззм ), 
де О – обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість; 
Зпост – умовно-постійні затрати; 
Ц – ціна одиниці продукції; 
Ззм – змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції. 
Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку. 
       Взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва та прибутку можна наочно показати на графіку 1.

Графік 1. графік взаємозв`язку показників обсягу виробництва, витрат і прибутку

 

де: N – обсяг  виробництва продукції у вартісному вираженні; 
Z – повна собівартість продукції (витрати на виробництво); 
K – точка критичного обсягу виробництва; 
QК – критична кількість одиниць продукції; 
NК – критичний обсяг виручки (поріг рентабельності, точка беззбитковості); 
NФ – фактичний обсяг виручки; 
Ф – запас фінансової міцності (різниця між фактичною виручкою і порогом рентабельності).

Двома найважливішими лініями на графікові є функції  загального прибутку (виручки) та сукупних витрат. Точка їхнього перетину показує  той обсяг виробництва, при якому  прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто прибуток дорівнює загальним витратам. Цю точку називають точкою критичного обсягу реалізації (точкою беззбитковості, мертвою точкою) - Вreak - even - роіnt (ВЕР). Будь-яка різниця по вертикалі між лініями виручки та сукупних витрат праворуч від ВЕР показує прибуток при даному обсязі виробництва, а зона збитків показана ліворуч від ВЕР. 
       Інформація в результаті визначення критичного обсягу реалізації може бути корисна для керівництва підприємств при оцінюванні можливостей отримання прибутку за рік, що настає. Після визначення ВЕР аналітики можуть дати оцінку тому, наскільки ймовірні виробництво і реалізація продукції в критичному обсязі та вище нього. 
       Графік показує, що рівень критичного обсягу реалізації залежить від структури собівартості. Прибуток підприємства залежить не лише від кількості реалізованої продукції, а й від частки постійних видатків, що буде віднесена на одиницю продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М. Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз : Навчальний посібник.-К.: КНЕУ, 2005 .-592 с.
2. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 292с. 
3. Галушко В.П. Точка беззбитковості: теоретичні погляди на методологію розрахунків // Економіка АПК - 2008. - №10. -с. 3 - 7.
4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: ИП "Экоперспектива", 2002
5. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. – М.: "ДиС", 1999.