Нормування працы

Робочий час - цей час, впродовж якого здійснюється процес праці. Робочий час може бути розглянутий в розрізі різних календарних періодів : рік, виробничий тиждень, робочий день (зміна).

Склад робочого часу за змістом, тривалості і порядку чергування елементів різний при виконанні  різноманітних операцій. Для наукового  вивчення робочого часу застосовуються систематизація і класифікація його витрат. На промислових підприємствах  прийнята єдина класифікація витрат робочого часу, яка відповідає цілям  і завданням його організації  і нормування.

    При аналізі витрат робочого часу з метою виявлення і усунення втрат робочого часу і їх причин увесь робочий час підрозділяється на продуктивні витрати і втрати робочого часу. Продуктивні витрати включають час роботи по виконанню виробничого завдання і час регламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом нормування і входять в структуру норми часу. До втрат робочого часу відноситься час виконання непродуктивної роботи і час нерегламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом аналізу з метою їх усунення або максимального зниження.

Методи нормування праці

 

Під методом нормування розуміється сукупність прийомів встановлення норм праці, що включають аналіз трудового процесу, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, проек-тирование раціональних трудових процесів на основі раціональної технології і організації праці, розрахунок норм.

За принциповою схемою встановлення норм праці методи нормування праці підрозділяються на аналітичні і сумарні.

Аналітичний метод має  два різновиди: аналітично-розрахунковий метод і аналітично-дослідницький метод.

При аналітично-розрахунковому методі норми розраховуються на основі готових довідкових даних по нормативах часу.

Аналітично-дослідницький  метод застосовується за відсутності нормативів, початкова інформація виходить шляхом проведення хронометражу, ФРВ (фотографія робітника времкни) і використовується для розрахунку норм. (Цей метод застосовується для розробки нормативних довідників).

Фотографія робочого часу - вид спостереження, при якому вимірюють усі без виключення витрати часу, здійснювані виконавцем (виконавцями) за певний період роботи. Вона проводиться головним чином для виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, що викликають ці втрати, і розробки необхідних організаційно-технічних заходів по їх усуненню.

Фотографія робочого часу складається з наступних етапів:

• підготовка до спостереження;
• спостереження і вимір витрат робочого часу;
• обробка і аналіз спостережень;
• розробка і впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів.

Залежно від числа об'єктів  спостереження застосовують:

1. метод безпосередніх спостережень;
2. маршрутну фотографію;
3. метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх спостережень застосовується при обстеженні невеликої  групи робітників чисельністю 2-3 людини, що знаходяться у полі зору спостерігача.

Метод маршрутної фотографії застосовується при великій кількості  об'єктів спостереження (4-15 робітників). Виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат часу в процесі  обходу маршруту, через заздалегідь  встановлений невеликий проміжок часу, величина якого залежить від числа  спостережуваних об'єктів.

Метод моментних спостережень є дослідженням витрат робочого часу, завантаженості робітників і використання устаткування на основі вибіркових спостережень, що проводяться у випадково відібрані моменти часу по великій групі робітників.

 

Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці

 

Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві  надзвичайно велика. На нормах грунтуються  розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничій потужності підприємств і їх потреби в  робочій силі і устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні  варіанти технологічних процесів, конструкція  устаткування, технологічного і організаційного  оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

      Нормування має виключно важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи (операції, прийому), можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати роботу усіх виробничих ланок, раціонально використати устаткування.

На підприємстві необхідно  постійно вести роботу по забезпеченню зростання продуктивності праці, як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника  усієї системи трудових показників, велике значення приділяти вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва  продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову, нормативну, фактичну трудомісткість. Зіставлення фактичної  і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості дають можливість виявляти, враховувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, знаходити резерви  її підвищення як по підприємству в  цілому, так і по окремих видах  продукції, технологічних етапах її виробництва. Показник трудомісткості прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і вироблення залежать від  одних і тих же чинників підвищення технічного рівня виробництва, зростання  фондовооруженности праці, його раціоналізації, скорочення простоїв і інших втрат  робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Усі заходи по вдосконаленню  нормування праці можуть бути згруповані по наступних напрямах:

-скорочення чисельності робітників, що не виконують норми вироблення;

-забезпечення оптимальної і рівномірної напруженості норм праці;

-збільшення і охоплення нормуванням праці усіх працівників підприємства;

-перегляд норм при здійсненні організаційно-технічних заходів на робочих місцях.

Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при  здійсненні ними різних робіт або  порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Розширення сфери застосування науково обгрунтованих норм є  важливим резервом підвищення продуктивності праці. Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при  здійсненні ними різних робіт або  порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Одно з напрямів розширення охоплення нормуванням праці  почасових оплачуваних працівників - встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельності, норм обслуговування і нормованих завдань. Застосування науково обгрунтованих  норм і нормативів сприяє вивільненню  частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції.

Ще одно напрям роботи по вдосконаленню праці - своєчасний перегляд норм.

Впровадження і перегляд норм праці відбувається постійно. Норми не можуть залишатися незмінними із-за постійного зниження трудомісткості виготовлення продукції. Тому на підприємствах  здійснюється робота по використанню резервів зростання продуктивності праці і встановленню прогресивних норм.

Найчастіше норми праці  переглядаються в процесі атестації  робочих місць, що передбачає оцінку якості місцях норм праці, що діють  на цих робітниках, як одного з найважливіших  показників організаційно-технічного рівня виробництва.

Висновок

Отже, нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання  заданого об'єму роботи з урахуванням  певної (проектованою або фактичною) організації праці.

Найважливіші завдання нормування праці - послідовне поліпшення організації  праці і виробництва, зниження трудомісткості продукції, посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності виробництва, підтримка  економічно обгрунтованих співвідношень  між зростанням продуктивності праці  і заробітної плати.

Нормування праці сприяє раціональному  розставлянню працівників підприємства і правильному використанню ними робочого часу, робить вплив на поліпшення організації праці і виробництва. Разработанные норми використовуються при складанні планів підприємства і його підрозділів, вирішенні питань розділення і кооперації праці, визначенні необхідної кількості устаткування і чисельності працюючих. Обгрунтованість  норм значною мірою сприяє правильному  визначенню розміру заробітної плати, матеріальної зацікавленості працівників, здійсненню принципу оплати праці по його кількості і якості.

 

Список літератури

 

1.Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, - 19 - 65 с.

2. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 219 с.

4.Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. - 134 - 147 с.

5. Прокопенко В. І. Трудове право. – Х.: Консум, 2004. – 342 с.

6.Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - 97-145 с.