Основні принципи і методи фінансового планування

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного

капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

Висновок 

У сучасних умовах особлива увага приділяється фінансовому плануванню. Фінансове планування - розрахунок обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства на планований період.

Планування - одна з провідних функцій управління. Раніше планування було в масштабах всієї країни, отже, механізм можна було здійснити лише на теоретичному рівні. Досі неможливо розрахувати похідну i-того порядку (наприклад, гума на декількох етапах виробництва). Врахувати всі неможливо. Система була негнучкою, що не мобільного, план робився на 5 років - т.зв. В«П'ятирічкаВ». Фінансове планування зараз добровільне, частіше носить внутрішньофірмовий характер.

Значення фінансового плану на підприємствах полягає в тому, що він:

- містить орієнтири, відповідно  до яких підприємство буде  діяти;

- дає можливість визначити  життєздатність проекту в умовах  конкуренції;

- служить важливим інструментом  отримання фінансової підтримки  від зовнішніх інвесторів.

У цій роботі були розглянуті такі питання: поняття, цілі, завдання фінансового планування; організація планування на підприємстві; принципи і методи фінансового планування.

При складанні фінансових планів застосовуються такі принципи фінансового планування: принцип науковості, принцип комплексності, принцип оптимальності та інші.

Методи фінансового планування умовно можна розділити на дві великі групи: методи розрахунку окремих фінансових показників і загальні методу складання фінансового плану або програми в цілому. До методів розрахунку окремих фінансових показників відносяться: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий, метод оптимізації планових рішень, економіко-математичне моделювання. До загальних методів можна віднести: балансовий, мережевий, програмно-цільовий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури  

1. Фінанси підприємств: Підручник/Кер. авт. кол. и наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2012. p

2. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: навч. посібник. - К.: Кондор, 2013. p

3. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2011. p

4. В.В. Бурковський, В.Я. Кармазін, С.В. Каламбет. Фінанси підприємств. - Дніпропетровськ: "пороша", 2009. p

5. Бланк І.А. Основи фінансового  менеджменту. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2009. p

6. Бородіна О.І. Фінанси підприємств. - М.: ЮНИТИ, 2010. p