Конкуренція та її роль у ринковій економіці, функції та класифікація видів конкуренції

 

 

 

 

План

 
1.1. Конкуренція та її роль у ринковій економіці, функції та класифікація видів конкуренції. ……………………………………………………………..2 
 
1.2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію. …………………….11 
 
1.3. Міжнародна конкурентоспроможність: основні категорії та поняття. 16

 

Висновки…………………………………………………………………….17

Література……………………………………………………………………18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Конкуренція та її роль у ринковій економіці, функції та класифікація видів конкуренції.

 
Ринкова конкуренція є однією з  найважливіших категорій сучасної економічної теорії. Без цього  поняття не обходиться жодна модель механізму функціонування ринку. Більш  того, теорія ринкової конкуренції, на відміну від багатьох інших розділів економічної теорії, знаходить і  знаходила раніше, протягом щонайменше трьох останніх сторіч широке практичне  застосування. Починаючи від меркантилістів і закінчуючи сучасними законодавчими  положеннями в області антимонопольної  політики, держави з традиційною  ринковою економікою намагаються регулювати ринок, забезпечуючи за ним визначене  конкурентне середовище.  
 
Ринкова економіка за своєю сутністю глибоко індивідуалістична. В її основі закладена концепція, яка дозволяє особі мати:  

•  
  свободу підприємництва;
•  
  свободу вибору (не обмежена будь-якими нормами споживання);
•  
  пріоритет особистого інтересу;
•  
  обмеженість ролі держави;
•  
  домінування приватної власності. 

 
Індивідуалізм ринкової економіки  є основою одночасно як сильних  так і слабких її сторін. Саме на індивідуалізмі базується ініціативність і підприємництво, закладається гнучкість  економіки та здійснюється розвиток НТП.  
 
Але разом з тим індивідуалізм, як принцип організації ринкової економіки має ряд недоліків. Так пріоритет приватного інтересу здатний штовхнути землевласників до встановлення немислимих ставок орендної плати, підприємців - до випуску неякісної продукції, торговців - до обману покупців тощо. Основною перепоною на шляху цих негативних процесів стає конкуренція.  
 
Таким чином, конкуренція стає противагою індивідуалізму, стримуючи та обмежуючи його негативні прояви. Якщо особисті інтереси виступають базою стимулювання розвитку підприємницької діяльності, то конкуренція спрямовує діяльність суб'єктів господарювання в русло інтересів споживачів.  
 
Конкуренція змушує підприємців час від часу переглядати стратегію розвитку підприємств, змінювати пріоритети, переналагоджувати своє виробництво. Розвиток ринкових відносин ставить підприємців в такі умови, які примушують їх вивчати основи конкурентної боротьби, досвід інших країн та окремих підприємств в галузі формування та підтримання конкурентних переваг.  
 
Таким чином, конкуренція є доповненням і противагою індивідуалізму капіталістичної економіки. Якщо особисті інтереси дають найсильнішу мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, робиться винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція направляє їхню діяльність у сприятливе для всього суспільства русло. Адже в ній перемагає той, що краще задовольняє інтереси споживачів.  
 
Насправді, будь-які диспропорції в економіці обертаються або надлишками або дефіцитом. Конкуренція безжалісно вибраковує фірми , які займаються виробництвом або непотрібної ринку продукції. Відповідно скорочуються обсяги випуску продукції, яка не сприйнята ринком, та "поза конкуренцією" дефіцитна продукція.  
 
Поняття конкуренції складне і багатогранне, настільки багатозначне, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і засіб здійснення підприємницької діяльності, і такий засіб існування капіталу, коли один капітал суперничає з іншим капіталом. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулятора суспільного виробництва. Отже конкуренція виступає селективним механізмом.  
 
Селекція конкуренції проявляється в тому, що від скорочення попиту на певні товари по різному страждають фірми, сильні знаходять свої сегменти ринку, слабкі - не виживають.  
 
Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншого боку – підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП. Отже, конкуренції приділяється не тільки функція ринкового регулювання, але і стимулююча роль. Інакше кажучи, вона розглядалася як чинник розвитку, удосконалювання виробництва і якості виробленої товарної маси.  
 
Різні визначення конкуренції як правило не суперечать а саме доповнюють одне одного. У той же самий час кожен з них, взятий окремо неможливо визначити достатнім. Це виражається у тому що, характеризуючи окремі дуже важливі ознаки конкуренції вони залишають без уваги загальнотеоретичний аспект проблеми - суть властивих її економічних відносин.  
 
Конкуренція - боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців.  
 
На сучасному етапі розвитку світової економіки виділяють наступні основні функції конкуренції:  

•  
  регулююча;
•  
  розподільча (алокаційна)
•  
  адаптаційна (стимулююча, інноваційна);
•  
  контролююча. 

 
Слід відмітити, що на процес конкурентної боротьби впливає широкий спектр різних факторів, які обумовлюють різни види конкуренції. Так конкуренція може бути обумовлена як природними факторами (наприклад, нафта на невеликих глибинах, вміст заліза в руді тощо), так і географічними (наприклад, витрати на транспортування продукції тощо).  
 
Найважливіше значення в класифікації займає конкуренція за рівнем походження. За цією ознакою конкуренція може розподілятися на:  
 
внутрішню, тобто таку що виникає в межах національної економіки (конкуренція між компаніями відповідної галузі, яка впливає на розвиток всієї галузі та суб'єкти господарювання);  
 
міжнародну, яка виходить за рамки національних економік  
 
Класифікація конкуренції за певними ознаками:  

•  
  за методами здійснення конкурентної боротьби;
•  
  за характером задоволення потреб споживачів;
•  
  за поведінкою учасників ринкових відносин;
•  
  за кількістю продавців та особливістю їх поведінки. 

 
^ ВИДОВА КЛАСИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНЦІЇ 
 
А. За методами конкурентного суперництва конкуренцію поділяють на цінову і нецінову.  
 
Цінова конкуренція сягає до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниження ціни було тієї основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, у кінцевому рахунку, завойовував собі бажану частку ринку. Цінова конкуренція - один із методів конкурентної боротьби, який ведеться за допомогою зниження ціни на товар. Найчастіше це може бути:  

•  
  знижка з прейскурантів цін;
•  
  використання демпінгових цін;
•  
  сезонні розпродажі;
•  
  розпродажі за зниженими цінами продукції, термін реалізації яких вичерпаний;
•  
  продовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування та ін. 

 
Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами – аутсайдерами в боротьбі з монополіями. (Вони не мають можливості конкурувати в  сфері нецінової конкуренції). Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з  новими товарами (цим не зневажають і монополії, там, де вони не мають  абсолютну перевагу), а також для  зміцнення позицій у випадку  раптового загострення проблеми збуту. При прямої ціновий конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін на товари що випускаються і наявні на ринку .  
 
За прихованої цінової конкуренції фірми вводять новий товар з істотно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.  
 
Але в умовах сучасного ринку, підприємцям необхідно приділяти особливу увагу факторам більш довгострокового порядку. Це, перш за все, якість продукції, новизна, оформлення, обслуговування, реклама, імідж.  
 
Тобто, потрібно робити ставку на нецінову конкуренцію.  
 
^ Нецінова конкуренція - метод конкурентної боротьби, де вирішальну роль відіграє:  
 
a. зміна властивостей продукції;  
 
b. надання продукції якісно нових властивостей;  
 
c. створення нової продукції для задоволення існуючих потреб;  
 
d. створення нової продукції для задоволення потреб, що не існували раніше; 
 
e. оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;  
 
f. удосконалення послуг, які супроводжують товар.  
 
Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі властивості товару, які включають в себе не тільки набір техніко-економічних параметрів, але й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування і т.д.  
 
Американські покупці готові переплатити 1 - 2 тис. доларів за японський автомобіль, який добре себе зарекомендував, аніж купувати аналогічну машину місцевого виробництва.  
 
Підсумовуючи викладене, відмітимо, що ці два методи конкурентного суперництва не тільки співіснують, але й взаємодіють. Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції:  
 
1. розширює техніко-технологічний потенціал виробництва 
 
2. забезпечує модифікацію і диференціацію існуючих продуктів 
 
3. створення нових та більш якісних.  
 
Б. За характером задоволення потреб, конкуренція може бути трьох видів: функціональна; видова; предметна.  
 
^ Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу можна задовольнити різними способами. І, відповідно, всі товари, які забезпечують таке задоволення, являються функціональними конкурентами.  
 
Наприклад, потребу в одержанні оперативної інформації ми задовольняємо переглядом телевізійних новин чи прослухування радіопередач. Тобто в даному випадку радіо і телебачення - Функціональні конкуренти.  
 
^ Видова конкуренція - наслідок того, що є товари, які мають однакове призначення та відрізняються якимось важливим параметром. Прикладом може слугувати широка гамма легкових автомобілів, що відрізняються потужністю двигуна.  
 
^ Предметна конкуренція - це результат того, що фірми випускають по суті ідентичні товари, які відрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Іншими словами в основі цієї класифікації міститься явище диференціації продукції.  
 
Так, наприклад, в США продається та приносить прибуток одночасно 10000 сортів борошна, більше 4000 видів консервованої кукурудзи та 500 сортів гірчиці.  
 
Така конкуренція іноді називається міжфірмовою, що в деяких випадках вірно.  
 
В. У відповідності з поведінкою учасників (суб'єктів) ринкових відносин конкуренція проявляється за наступними основними напрямками:  
 
"товаровиробник - товаровиробник"; 
 
"споживач - споживач"; 
 
"споживач -товаровиробник".  
 
Конкуренція між виробниками за споживача має найбільш змістовний характер. Саме вона є головною рушійною силою конкуренції, що викликає вагомі позитивні результати - постійне удосконалення існуючих та появу нових, більш ефективних товарів, високий рівень задоволення ринкового попиту, утримання зростання чи зниження Цін, "вимивання" неефективних товаровиробників, а в результаті динамічне Удосконалення структури національної економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності.  
 
Г. В залежності від кількості продавців та особливості їх поведінки прийнято відрізняти досконалу та недосконалу конкуренцію.  
^

Досконала конкуренція

 
Насамперед, відзначимо, що ринків із досконалою конкуренцією, принаймні, у чистому  вигляді не існує. Проте, класифікаційний  аналіз включає дану ринкову структуру  головним чином тому, що вона дозволяє глибше вникнути в характер інших  ринкових структур.  
 
Досконала (вільна) конкуренція заснована на приватній власності і господарській відособленості. Вона припускає, що на ринку є множина незалежних фірм, що самостійно вирішують, що створювати й у яких кількостях, а також:  
 
1. Обсяг виробництва окремої фірми є незначним і не робить впливи на ціну реалізованого цією фірмою товару;  
 
2. Реалізовані кожним виробником товари є однорідними;  
 
3. Покупці добре поінформовані про ціни, і якщо хтось підвищить ціну на свою продукцію, то загубить покупців;  
 
4. Продавці діють незалежно один від одного;  
 
5. Доступ на ринок ніким і нічим не обмежений.  
 
Остання умова припускає можливість кожному громадянину стати вільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні засоби в певній галузі господарства. Покупці ж повинні бути вільні від усякої дискримінації і мати можливість купити товари і послуги на будь-якому ринку. Дотримання ж всіх умов забезпечує вільний зв'язок між виробниками і споживачами. Конкуренція є також умовою формування ринкового механізму, утворення цін і самонастроювання економічної системи через досягнення рівноважного стану, коли егоїстичні інтереси окремих індивідів до одержання власної економічної вигоди обертаються на благо всього суспільства. Неважко бачити, що жодний реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. І в цьому її цінність.  
^

Недосконала конкуренція

 
Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася наприкінці XIX - початку XX в. у зв'язку з утворенням монополій. У цей  період відбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства, посилюється  контроль за природними, матеріальними  і фінансовими ресурсами. Монополізація  економіки є закономірним наслідком  великого стрибка в концентрації промислового виробництва під впливом науково-технічного прогресу.  
 
У економічній літературі дається така класифікація монополій:  
І. З урахуванням охоплення економіки виділяються:  
 

1.  
   Чиста монополія (один продавець, повний контроль над ціною);
2.  
   Абсолютна монополія (знаходиться в руках держави або господарських органів);
3.  
   Монопсонія - тип ринкової структури, при якій існує монополія єдиного покупця певного товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця. Монопсонія розглядається як складова частина ринкової конкуренції. 
4.  
   Олігопсонія - тип ринкової структури, при якій існує група покупців певного товару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця. 
5.  
   Олігополія - тип ринкової структури, за якої декілька значних фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію. При олігополії можуть мати місце три види ринків: 
1.  
   Ринок, на якому діють одногалузеві торгово-промислові фірми;
2.  
   Ринок, на якому декілька значних постачальників, не пов'язаних ніякими угодами, конкурують між собою;
3.  
   Ринок, у якому панує група корпорацій типу "виробничої піраміди", у якій існує виробничий зв'язок у вигляді подетальної спеціалізації. Звичайно термін "олігополія" використовується при характеристиці ринку, на якому функціонують значні корпорації. Наприклад, автомобільний ринок США з трьома корпораціями: General Motors, Ford і Chrysler.
6.  
   Дуополія - тип ринкової структури, при якій є тільки два виробники певного товару і між ними відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти. Дуополія - найбільш простий випадок олігополії. Наприклад, на ринку мікропроцесорів для персональних комп'ютерів на даний момент знаходяться два домінуючі виробники: Intel і AMD. 
7.  
   Білатеральна монополія (двостороння монополія) - тип ринкової структури, при якому виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного (об’єднаного) споживача. Такий ринок виникає при використанні електроенергії, газопостачання і водопостачання.

 
 
ІІ. У залежності від причин виникнення розрізняють:  
 

1.  
   Природна монополія (нею володіють власники й організації, що володіють рідкісними і не відтворювальними ресурсами, а також такі галузі інфраструктури, як громадський транспорт і т.д.);
2.  
   Легальні монополії, що утворюються на законній підставі (патенти); 
3.  
   Штучні монополії. Під цією назвою мається на увазі об'єднання підприємств, які створюються заради одержання монополістичних вигод. Ці монополії навмисно змінюють структуру ринку: 
•  
  Створюють бар'єри для входження на ринок нових фірм;
•  
  Обмежують аутсайдерам (підприємствам, що не ввійшли в монополістичне об'єднання) доступ до джерел сировини й енергоносіїв; 
•  
  Створюють дуже високий (в порівнянні з новими фірмами) рівень технологій;
•  
  Застосовують більші обсяги капіталу;
•  
  “Забивають” нові фірми добре поставленою рекламою. 

 
Штучні монополії утворюють ряд  конкретних форм:  
 
Картель - спілка декількох підприємств однієї галузі промисловості, в якій її учасники зберігають свою власність на засоби і продукти виробництва, а створені вироби самі реалізують на ринку, домовляючись про квоту – частку кожного в загальному випуску продукції, ціну реалізації продукції та розподіл ринків. 
 
Синдикат - об'єднання ряду підприємств, що виготовляють однорідну продукцію. Власність на матеріальні засоби господарювання зберігається за учасниками об'єднання, а готова продукція реалізується через єдину створену для цього компанію. 
 
^ Трест - монополія, у якій забезпечується спільна власність групи підприємців на засоби та результати виробництва. 
 
Концерн - спілка формально незалежних підприємств (звичайно з різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, банків), в рамках якого головна фірма організує фінансовий контроль над всіма учасниками.  
 
Таким чином, в умовах монополістичної форми господарювання конкуренція носить дуже складний характер.  
 
По-перше, монополія в сучасних умовах має досить точну інформацію про споживачів і потенційних конкурентів.  
 
По-друге, за допомогою реклами монополія істотно впливає на формування попиту споживачів, тому що для значних монополій реклама є більш доступною.  
 
По-третє, монополія через канали фінансових і політичних зв'язків здатна суттєво впливати на контрагентів.  
 
Названі умови, як правило, понижують рівень ризику в процесі конкуренції і забезпечують одержання монопольного прибутку.  
^