Оформление права интеллектуальной собственности на торговую марку

 

 

Зміст

1. ВСТУП…………………………………………………………………..3
2. Еволюція торгової марки в Україні……………………………………4
3. Особливості торгової марки як об'єкту права інтелектуальної власності………………………………………………………..............10
4. Види торгових марок………………………………………………….14
5. Реєстрація торгових марок в Україні і за кордоном………………...16
6. ВИСНОВКИ……………………………………………………………19
7. Список використаних джерел………………………………………...20

 

 

ВСТУП

 

Поглиблення суспільного поділу праці, глобалізація економіки та постіндустріальні перетворення розвинених країн підвищують роль і значення засобів індивідуалізації суб'єктів господарювання, а також виробленої ними продукції, виконаних робіт та наданих послуг, покликаних допомогти споживачам зробити свій вибір. Найважливішими критеріями віднесення засобів індивідуалізації до об'єктів інтелектуальної власності є їх охороноздатність та обороноздатність – можливість відокремлення від конкретної юридичної чи фізичної особи. За умов загострення конкурентної боротьби знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні зазначення набувають істотної економічної цінності, оскільки забезпечують зростання обсягів збуту продукції та підвищення прибутків фірм.

Торговий знак - умовне символічне позначення, що слугує для індивідуалізації товарів та ідентифікації джерел їх походження (виробників).

На сьогодні практично немає єдиного уніфікованого терміна, що використовується для ідентифікації товарів і послуг. У сучасній економічній літературі можна побачити такі поняття, як “товарний знак”, “торгівельний знак”, “торгівельна марка”, “виробнича марка”, “знак обслуговування”, “знаки для товарів і послуг”, “логотип”, “фабричний знак”, “бренд”.

Тому у нашій роботі розглянемо історію розвитку торгової марки, особливості торгової марки, як об'єкта інтелектуальної власності, види торгових марок, а також їх реєстрація в Україні та за кордном.

 

І. Еволюція торгової марки в україні

 

Торгова марка стала невід'ємною частиною повсякденного життя кожної людини, важливим елементом проектної культури. Створення торгової марки - необхідна умова існування будь-якої перспективної компанії чи фірми. Ідентифікаційні знаки мають свою історію, яка сягає в глибину віків.

Інтерес до історії торгових марок проявився у ХХ столітті і був пов'язаний з активним розвитком промисловості. Дослідженню торгової марки присвячена низка робіт закордонних і вітчизняних авторів.

Загальному огляду деяких питань композиції та історії торгових марок присвячені праці Ю. Сокольнікова, М.Куленка, А. Шестимирова, Д. Фолі, А. Міллер і Д. Брауна. Дослідженню історії товарного знаку в радянському мистецтвознавстві присвячені роботи А. Павлінської, С. Сєрова, окремі статті О. Черневич.

В Україні збереглася велика кількість пам'яток давньої культури, які дослідники вважають витоками знакової форми, вживаної пізніше в якості ідентифікаційних міток. Наприклад, на Волині і Львівщині було знайдено багато бронзових підвісок-оберегів у формі хреста або кола, які відносять до ХІV - ХІІ сттолітть до н. е. З VІІІ століття у якості ремісничих знаків в Україні вживались різновиди тризубу і двозубу. Ці символи були нанесені на цеглу, керамічні і металеві вироби. Велику кількість клейм на гончарних виробах та інших предметах побуту було знайдено під час археологічних розкопок у районі Північного Причорномор'я. Більшість з них належали виробникам посуду, черепиці, а також їх власникам. Датовано ці знаки ІХ - Х століттями. Знаки цього періоду здебільшого неконтрастні, лінійні. Часто вживались символи, які мали наднаціональний характер, наприклад, солярні, знаки вогню і води.

В Україні, як і в Західній Європі, у середні віки розвивалася геральдика.

Її становлення надало новий поштовх для розвитку торгової марки: ідентифікаційні знаки успадкували від геральдики глибинний символізм, притаманну їй стилізацію. Часто згодом і сам герб вживався в якості знаку.

Герб наносився також на особисті речі його власника. Право мати власний герб було лише у дворян. Міщани ж такого права не мали, а користувалися гмерками, особистими знаками, які виконували роль гербу. Збереглися зображення гмерків, датовані другою половиною XV - кінцем XVII століття.

Гмерки мали спрощену, знакову форму. Застосовували їх, серед іншого, в архітектурних деталях на будинках, міських ратушах.

Застосування знаків виробників розповсюдилось в Україні у ХІV столітті разом з поширенням цехової організації праці. Знак вказував на належність виробника до певного цеху. Застосування знаків було обов'язковим і повинно було забезпечувати захист від підробок і неякісних виробів. Герб цехової організації або його частина могли використовуватись у якості торгової марки.

Цехові герби мали багато спільного у побудові з дворянськими гербами: вони часто складались з щита і фігур, що його тримають. Власні знаки-герби в Україні мали цехи ковалів, слюсарів, живописців, чинбарів, пивоварів, та ін.

У Києві у 1518 році існував цех “золотарів”, тобто золотих і срібних діл майстрів. Самостійні цехи було створено і у Львові, Кам'янець-Подольску, Прилуках, Чернігові, Кременчузі, Ніжині, Харкові та інших містах. Найдавніші клейма на золотих виробах України датовані ХVI століттям. У ХVI - ХVIІ столітті українські ювеліри підписували свої роботи іменем і прізвищем. На срібних виробах ХVIІІ - ХІХ століття частіше вживались ініціали автора. У якості клейм часто застосовували стилізовані герби міст.

У середньовічній Україні передбачалася відповідальність за якість виготовленої продукції. Наприклад, у 1552 р. у Львові на площі було встановлено стовп, на який підвішували пекарів під рамена за неякісну випічку хліба.

До витоків сучасної торгової марки дослідники також відносять водяні знаки. Папірні, які діяли в Україні, також застосовували водяні знаки. На території країни у кінці ХVІІІ - початку ХХ століття був широко вживаним папір, виготовлений за її межами, який містив іноземні водяні знаки. Серед знаків зустрічаються зображення звірів, дерев, кораблів, якорів, замків, портрети і геральдичні емблеми. Вони були контурними, що пояснюється технологією нанесення: їх створювали з дроту, а потім прокатували під тиском разом з вологим папером. Тонший шар паперу виглядав світлішим, аніж тло.

Знаки, що застосовувались в Україні в ХІХ столітті у якості торгових марок, характеризуються насиченістю зображальними деталями, прикрашанням.

Багато з них носили ілюстративний характер, були близькі до ілюстрацій.

Кінець ХІХ - перша половина ХХ століття - час активного розвитку торгової марки. На початку ХХ століття з'являється ціла низка знаків українських видавництв. Вони також характеризуються ілюстративністю, проте багато з них стають більш лаконічними за формою, стилізованими. Часто в них поєднувалися зображення з написом. Якщо до початку ХХ століття зміна тенденцій в сфері застосування ідентифікаційної символіки відбувалась впродовж сторіч, то зараз спостерігаються помітні зміни протягом кожного десятиріччя. Сьогодні у ряді країн прийнято реєструвати торгову марку терміном на 10 років. Наприкінці терміну часто назріває необхідність у візуальних змінах торгової марки, іноді її реєструють повторно у такому ж вигляді, іноді фірма до цього часу вже припиняє своє існування.

В Україні існують компанії, історія існування яких нараховує століття.

На відміну від європейських торгових марок, українські знаки зазнавали значних змін. Змінювались назви компаній, мотиви знаків. Наприклад, у 1898 р. шляхом злиття чотирьох компаній було створено Львівське акційне товариство броварів. Спочатку воно успадкувало від однієї з компаній, що увійшла до його складу, простий лаконічний знак, схожий за характером форми на гмерки. Цей знак у різних трактуваннях, - обведений у коло, з різними гарнітурами шрифту, - вживався до другої Світової війни. Потім він не раз зазнавав кардинальних змін: у якості знаку використовувалось зображення келиха пива, пляшка з абревіатурою ЛПЗ. Пізніше - лежачого лева, як символу міста. Вживався він як самостійно, так і разом з абревіатурою ЛПЗ (львівський пивзавод). Абревіатура також могла використовуватись окремо. У 60 - 70-ті р. ХХ століття пивзавод носив назву “фабрика “Колос”. Знаком було стилізоване зображення голови лева в анфас. Пізніше цьому знаку було надано псевдо тривимірну форму. У 90-х р. в якості знаку пивзаводу застосовувався герб львівського цеху медоварів, пивоварів і солодовників ХVІІІ століття.

У Харкові понад сто років тому було створено кондитерську фабрику Ж. Бормана, яка сьогодні має назву Харківська бісквітна фабрика. У якості торгової марки спочатку застосовувався напис “Жоржъ Борманъ” або ініціали “ЖБ” у поєднанні з гербом Російської Імперії. На початку ХХ століття знаком фабрики, яка в той час мала назву Державний кондитерський трест, булостилізоване зображення хлопчика-араба у смугастому халаті, вписане у коло разом з літерами ДКТ. Подібні зображення були популярними у час панування комерційного стилю, для якого були притаманні екзотичні мотиви. Останній варіант знаку бісквітної фабрики вживається майже у незмінній формі лише впродовж декількох останніх десятиріч. Простій за формою торговій марці було згодом надано тривимірного вигляду завдяки відтіненню. У 90-х роках він з'явився на пакуваннях на тлі червоного еліпсу і стрічки.

Такі кардинальні зміни в графіці знаків і у назвах підприємств України були пов'язані здебільшого з політичними причинами: з приходом радянської влади маркам надавались нові назви і форми, знищувались будь-які вказівки в графіці на дореволюційну історію. У зв'язку з монополією держави на виробництво товарів у країні не існувало конкурентної боротьби, не було необхідності вдосконалювати графічне оформлення продукції. Часто товари зовсім не маркувалися. У 60-ті р. було прийнято законодавчі міри щодо обов'язкового створення товарних знаків для підприємств. У графічному дизайні в 60 - 70-ті намітилась тенденція до спрощення і геометричності, лаконізму знакової форми, вживання лінії рівної товщини. Знаки, побудовані за такими принципами, продовжують існувати і сьогодні.

Одна з причин спрощення форми знаків, за твердженням П. Молерапа – це зміна відношення до часу в суспільстві. В нашому швидкісному і насиченому інформацією сьогоденні на сприйняття споживачем оточуючої візуально-комунікативної графіки відводиться дуже мало часу. Відтак, марки стали узагальненими, більш цілісними, простими для сприйняття. Також на зміну графічних якостей торгових марок впливають панівні стилі в мистецтві.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття часто вживаються такі прийоми, як світлотіньове рішення, тривимірність, а також компонування літер з частковим накладенням, з'єднанням, доторканням елементів знаку. Часто логотип перетворюється на своєрідну загадку: літери деформуються так, що їх прочитання стає розгадуванням ребусу. Також намітилась тенденція до ускладнення форми торгових марок. Вони стають дедалі контрастнішими.

Існує ціла низка знаків, що за композиційною побудовою нагадують герби, а також середньовічні вивіски. Ці процеси відбуваються внаслідок пересиченості простими за формою торговими марками.

У торгових марках можна знайти помітні адаптації під європейські зразки. Таке явище було викликане стереотипом, який з'явився ще за радянських часів: “західні товари якісніші за вітчизняні”. Проте у процесі становлення торгової марки в Україні простежується і тенденція до вираження національної самоідентифікації. У знаках часто вживались національні мотиви: стилізоване зображення дівчини у національному вбранні, козака, калини, соняшника, трембіти, тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Особливості торгової марки, як об'єкту інтелектуальної власності

 

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

• право на використання торговельної марки;
• виключне право дозволяти використання торговельної марки;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.