Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обґрунтованій фінансово-правовій основі вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів. Повсякчас цим повинні займатися науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, на нашу думку, питання науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що ухвалюються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

На мою думку, заходи соціального захисту населення повинні фінансуватися двома способами:

по-перше, за рахунок виділення  коштів із державного бюджету, тобто за рахунок коштів платників податків;

по-друге, через соціальні платежі на користь системи соціального захисту (соціальні внески).

При проведенні фінансування заходів соціального захисту населення, і в першу чергу при визначенні розмірів заробітної плати та соціальних виплат, необхідно дотримуватись норм, визначених Конституцією України, законами України, Європейським кодексом соціального забезпечення та Переглянутою Європейською Соціа льною Хартією.

Для реалізації цих завдань необхідно:

- завершити формування  законодавчої бази, яка забезпечить  проведення активної і дійової  соціальної політики;

- забезпечити стабільне  фінансування галузей соціальної сфери і регіональних та місцевих соціальних програм, змінити систему взаємовідносин між державним і місцевими бюджетами всіх рівнів, підвищити обґрунтованість визначення соціальних трансфертів, виходячи із реальних потреб і можливостей регіонів;

- підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;

- ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;

- поліпшити організацію  функціонування установ соціальної сфери, більш раціонально використовувати ресурси, що їм виділяються;

- стимулювати направлення  коштів громадськими,некомерційними і комерційними організаціями на благодійні цілі.

Реформування соціальних виплат необхідно здійснювати за двома пріоритетними напрямками:

- встановлення економічно  обґрунтованих розмірів соціальних виплат відповідно до рівня заробітку, стажу трудової діяльності і розмірів перерахованих страхових внесків. Вирішення цієї проблеми можна здійснити на основі персоніфікованого обліку страхових внесків по окремих видах страхування, підвищення зацікавленості застрахованих осіб у збільшенні страхових відрахувань за рахунок власних коштів і контролі за витрачанням страхових коштів;

- впорядкування вимог  до надання соціальних виплат. Повинен діяти принцип, відповідно до якого при настанні страхового випадку допомога виплачуватиметься лише за умови втрати заробітку.

Найважливішим в реформуванні соціального страхування є створення  сучасної нормативно-правової бази, яка  регулювала б правові, економічні та організаційні основи державного соціального страхування, і відповідної системи управління соціальним страхуванням.

Необхідно передбачити також  подальший розвиток недержавних  видів обов’язкового і добровільного  страхування, враховуючи обов’язкове  страхування професійної відповідальності у випадках підвищеної небезпеки  життя та здоров"я громадян.

Реформування системи  соціального страхування потрібно здійснювати поетапно, з урахуванням росту оплати праці та поліпшення загальноекономічної ситуації.

Основними умовами введення пенсійного забезпечення від підприємств  в Україні є, перш за все, кардинальне  поліпшення загальної економічної  ситуації, а також створення або  зміцнення ефективної державної  системи пенсійного забезпечення.

При здійсненні соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві потрібно встановити залежність між розмірами страхових  платежів і станом охорони праці  та рівнем травматизму на підприємстві на основі гнучкої системи диференційованих тарифів.

 

3 СКЛАД ТА СТРУКТУРА  ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ.

 

В умовах незалежної держави  створення національної системи  соціального забезпечення населення має першочергове значення. Найважливішими напрямами створення цієї системи є такі гарантії:

Реалізація прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;

Оплата праці та мінімального розміру ЗП, підтримання життєвого  рівня населення шляхом перегляду  мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін  на споживчі товари, послуги, надання  державної підтримки, пільг та інших  видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям; матеріальне  забезпечення у разі досягнення пенсійного віку тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника.

250 Міністерство праці  та соціальної політики - Головний розпорядник коштів.

1000 Соціальний захист та соціальне забезпечення населення

1010 Соціальний захист у випадку непрацездатності.

1020 Соціальний захист пенсіонерів

1030 Соціальний захист  ветеранів війни та праці

1040 Соціальний захист сім’ї та молоді

1050 Соціальний захист безробітних

1060 Допомога у вирішенні  житлового питання

1061 Допомога на проживання

1062 Допомога на забезпечення  житлом

1070 Соціальний захист інших категорій населення.

1080 Дослідження та розробка у сфері соціального захисту населення.

1090 Інша діяльність у  сфері соціального захисту населення.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:

Виплату пенсій та допомоги;

Пільги ветеранам війни і праці;

Допомогу сім’ям з дітьми;

Інші види соціальної допомоги;

Пенсії військовослужбовцям  та особам начальницького і рядового складу;

Дитячі заклади-інтернати;

Видатки на притулки для  неповнолітніх;

Програми соціального захисту неповнолітніх;

Будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;

Кошти з бюджету, що передаються  до Фонду соціального захисту інвалідів України.

Молодіжні програми.

В Україні питання соціальних гарантій населенню досить актуальне. По суті система соціальних гарантій на шляху становлення.

Соціальне забезпечення - це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.

До системи соціального забезпечення належать:

1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;

2) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї);

3) притулки для неповнолітніх.

4) Соціальне страхування;

5) Пільги ветеранам війни та праці;

6) Допомога сім’ям з дітьми;

7) Пенсії військовослужбовцям  та особам начальницького і  рядового складу органів внутрішніх  справ.

Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі.

Існують два основні методи фінансування:

- покриття поточних витрат  на виплату пенсій із поточних  надходжень (за кордоном цей метод  звичайно називають "плати  на ходу" - pay-as-you-go system);

- створення спеціального фонду (резерву), який забезпечує всі пенсійні виплати в даний час і в майбутньому.

При адаптації пенсійної  системи до нових політичних і  економічних умов потрібно постійно керуватися тим, що в перехідний період старі функціонуючі системи повинні  зберігатися до появи і початку  роботи нових установ пенсійного страхування.

Управління пенсійним  страхуванням має бути якнайшвидше  виділене із системи державного управління і доручено одній або декільком  незалежним від держави цивільно-правовим організаціям.

 

ВИСНОВКИ

 

Заходи соціального захисту населення повинні фінансуватися двома способами:

по-перше, за рахунок виділення  коштів із державного бюджету, тобто за рахунок коштів платників податків;

по-друге, через соціальні платежі на користь системи соціального захисту (соціальні внески).

При проведенні фінансування заходів соціального захисту населення, і в першу чергу при визначенні розмірів заробітної плати та соціальних виплат, необхідно дотримуватись норм, визначених Конституцією України, законами України.

Для реалізації цих завдань необхідно:

- завершити формування  законодавчої бази, яка забезпечить  проведення активної і дійової  соціальної політики;

- забезпечити стабільне  фінансування галузей соціальної сфери і регіональних та місцевих соціальних програм, змінити систему взаємовідносин між державним і місцевими бюджетами всіх рівнів, підвищити обґрунтованість визначення соціальних трансфертів, виходячи із реальних потреб і можливостей регіонів;

- підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;

- ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;

- поліпшити організацію  функціонування установ соціальної сфери, більш раціонально використовувати ресурси, що їм виділяються;

- стимулювати направлення  коштів громадськими,некомерційними і комерційними організаціями на благодійні цілі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бессараб В. Фінансові аспекти необхідності реформування пенсійної системи //Соціальний захист. - 2005. - № 4. - C. 34-41

2. Горянська С. Фінансове забезпечення соціального захисту населення//Фінанси України. - 2006. - № 6. - C. 87-95

3. Кичко І. І. Страхування як елемент фінансового механізму соціального захисту //Фінанси України. - 2005. - № 4. - С.148-153

4. Кичко І. Фінансування соціальних заходів: фактори впливу та їх оптимізація //Соціальний захист. - 2005. - № 9. - C. 55-62

5. Корецька В. О. Фінанси: Навчально-методичний посібник/ В. О. Корецька; М-во освіти і науки України, Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка. - Кіровоград: КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. - 141 с.

6. Косова Т. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту //Фінанси України. - 2000. - № 8. - C. 26-32

7. Кудряшов В. Фінанси: Навчальний посібник/ Василь Кудряшов,; М-во освіти і науки України, Український фінансово-економічний ін-т. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. - 356 с.

8. Лавріненко О. Захист соціально-трудових прав людини: актуальні питання сьогодення та перспективи правової структуризації //Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 3. - C. 33-39.

9. Лісовий А.В. Механізм фінансування соціальної складової економічної безпеки //Фінанси України. - 2008. - № 4. - С.32-37

10. Мних М. Страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту населення //Фінанси України. - 2007. - № 6. - C. 39-45

11. Опарін В. Фінанси: (Загальна теорія): Навч. посібник/ Валерій Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. - 2-е вид., доп. і перероб.. - К.: КНЕУ, 2002. - 238 с.