Адміністративна реформа в Україні

    

 

Зміст

 

ВСТУП ………………………………………………………….……….. 3

1. Перші спроби реформування адміністративного устрою …….…… 4
2. Причини проведення та суть адміністративної реформи …….…..... 6

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………. 11

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ……………………………………… 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

З початку існування незалежної України постає проблема проведення адміністративної реформи, адже старий комуністичний устрій вже не був ефективним. В умовах переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, не можливо збереження старого адміністративного устрою. Демократизація суспільства також передбачає суттєві зміни в політичному устрої через реформування державного апарату у прозору та ефективну систему.

Протягом 20-ти років незалежності влада намагалася ввести зміни в  адміністративний устрій, проте ці зміни не були ефективними та належно  проведеними. Актуальною в наш час  є реформа нинішнього президента України Віктора Януковича, який зробив значну спробу оптимізувати роботу державних органів. Це є рішучим кроком до реформування, хоча і не досить ефективним на сучасному етапі.

Україна на сучасному етапі  розвитку, у своїй політиці орієнтується переважно на досвід західних держав, зокрема країн ЄС. Проте Україна не має ні можливості, ні часу, щоб досягнути успіхів цих держав. Для цього потрібні кардинальні зміни, до яких не готов ні народ, ні влада.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Перші спроби реформування адміністративного устрою

Питання адміністративного  реформування - цілеспрямованого, швидкого  і успішного - останнім часом знову  зайняло свою нішу серед реформаторських  процесів в Україні. Влада звітує про успішні темпи реалізації адміністративної реформи, впорядкування  функцій міністерств та відомств, уникнення дублювання таких та скорочення штатів бюрократичного апарату.

Разом з цим, кроки у  сфері державного реформування, вжиті  впродовж грудня 2010 – квітня 2011 року, а саме прийняття Указів Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних  органів виконавчої влади» та №370/2011 від 06 квітня 2011 року «Питання оптимізації  системи центральних органів  виконавчої влади», проведено без  належного нормативного підґрунтя.

Так, за відсутності Закону «Про міністерства та центральні органи виконавчої влади», без розроблення  та затвердження Положень про новостворені та реорганізовані органи державної  влади, це створювало перешкоди виконанню  цими органами покладених на них функцій  протягом тривалого часу, інколи місяцями «паралізуючи» роботу державних  органів, гальмуючи виконання тих  чи інших програмних документів, прийнятих  в державі тощо.

Фактично, у результаті здійснення адміністративної реформи має бути досягнуто поступове формування раціонального механізму державного управління, який дав би змогу значно зміцнити та підвищити ефективність реалізації виконавчої влади, поглибити  її взаємодію з місцевим самоврядуванням, забезпечити участь громадськості  у формуванні державної політики.

Відтак, для того, аби оцінити  результати вжитих заходів, їх успішність, ефективність та комплексність, насамперед, необхідно базово з’ясувати правове підґрунтя такого реформування, його вектор та концептуально очікувані результати.

Правовою передумовою  для адміністративної реформи в  Україні стала Конституції України, прийнята 28 червня 1996 року. Надалі, впродовж п’ятнадцятирічного терміну центральними органами влади вживалися заходи щодо визначення мети та векторів адміністративного  реформування в Україні.

22 липня 1998 року Президентом  України підписано Указ №810/98 від «Про заходи щодо впровадження  концепції адміністративної реформи  в Україні». Даним Указом в  основу адміністративного реформування  системи державного управління  закладено основні положення  Концепції адміністративної реформи  в Україні, розробленої Державною  комісією з проведення в Україні  адміністративної реформи.

Концепцією визначено  мету реформування, як поетапне створення  такої системи державного управління, що забезпечить становлення України  як розвинутої, правової, цивілізованої  європейської держави з високим  рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить  їй стати впливовим чинником у  світі та Європі.

Концепція адміністративної реформи виокремила п’ять напрямів адміністративної реформи:

• створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні;
• формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління;
• кадрове забезпечення нової системи державного управління;
• зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;
• наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

Адміністративна реформа, згідно даної Концепції, передбачалась  до реалізації у три етапи:

• підготовчий, у ході якого мали б бути розроблені та офіційно схвалені Концепція адміністративної реформи та Програма здійснення адміністративної реформи;
• другий, під час якого запроваджуються організаційно-правові засади реформування ключових елементів системи державного управління;
• третій, спрямований на поглиблення трансформаційних процесів, формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів державного управління.

Втім, аналізуючи об’ємність запланованих перетворень в адміністративній ланці, зважаючи на доволі широкий спектр заходів, запланованих у зміні системи  управління, доводиться констатувати неефективне виконання положень згаданого документу, а також  відсутність системності при  прийнятті нормативних актів  та вжиття заходів задля їх узгодження між собою.

2. Суть адміністративної реформи

20 травня 2010 року Верховною  радою України прийнято Закон  «Про державну програму економічного  і соціального розвитку України  на 2010 рік», яким визначено цілі (підвищення  довіри до органів виконавчої  влади) та очікувані результати  реформування, зокрема – залучення  громадян до формування та  реалізації державної політики, сприяння впровадженню технологій  демократичного врядування; забезпечення  відкритості та прозорості діяльності  органів виконавчої влади, запровадження  державної комунікативної політики; спрощення та підвищення якості  надання адміністративних послуг; зниження рівня корупції.

Відповідно до адміністративної реформи, Уряд України став відповідальний та підконтрольний Президенту України  та  підзвітний Верховній Раді України. Але це збільшення повноважень Президента України разом з тим надає більшу змогу впливу на Кабінет Міністрів України й, у свою чергу, збільшує відповідальність Президента України перед громадянами України за ту політику та реформи, що проводить Уряд України.

Відповідальність же Кабінету Міністрів України перед Президентом  України виявляється в тому, що Президент України призначає  Прем’єр-міністра України за згодою Верховної Ради України, має повноваження та приймає рішення про звільнення як Прем’єр-міністра України, так і  окремого міністра чи його заступника. Підзвітність Кабінету Міністрів України  перед Верховною Радою реалізується через затвердження Державного бюджету  України, внесення до нього змін, організацію  контролю за його виконанням бюджету  та прийняття звіту щодо його виконання. Верховна Рада України також схвалює  Програму діяльності Кабінету Міністрів  України, дає згоду на призначення  Прем’єр-міністра України.

Відповідно до ст. 114 Конституції  України та Закону України  “Про Кабінет Міністрів України” за адміністративною реформою від 14 грудня 2010  р. до складу Кабінету Міністрів України входить  Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр  України, три віце-прем’єр-міністри України,  Міністр аграрної політики та продовольства України, Міністр  внутрішніх справ України, Міністр  екології та природних ресурсів України, Міністр енергетики та вугільної  промисловості України, Міністр  закордонних справ України, Міністр  культури України, Міністр надзвичайних ситуацій України, Міністр оборони  України, Міністр освіти і науки, молоді та спорту України, Міністр охорони  здоров’я України, Міністр фінансів України, Міністр юстиції України. Згідно з  цією адміністративною реформою були реорганізовані такі міністерства, як Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерство аграрної політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство екології України, Міністерство палива та енергетики України, що дало змогу оптимізації  функціональних обов’язків центрального органу виконавчої влади та збалансування реалізації державної політики в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, проаналізувавши адміністративну реформу та оцінивши її наслідки,  які бачимо зараз, можна зробити декілька висновків .

По-перше, адміністративна  реформа має бути комплексом модернізуючих  заходів, але з системним характером, де система виконавчої влади, а саме Кабінет Міністрів України, потребує подальшого реформування та оптимізації  у сфері організаційного, фінансового, інформаційного, координаційного характеру. А нова реформа більш схожа на невелике скорочення штату державних службовців, ніж на структурну реформу.

По-друге, всі заходи, що стосуються принципової зміни функціонування виконавчої влади в Україні, а  також системні зміни її органів  необхідно проводити з урахуванням  контексту реформування державної служби, місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою, судочинства, зрештою, економіки та соціальної сфери. Поки що це звичайна реорганізація виконавчої влади, яка відбувається як звичайний процес зміни кадрів, перерозподілу обов’язків служб, міністерств, відомств.

Урахування всіх вищезгаданих аспектів дасть змогу виробити якісно нову стратегію здійснення адміністративної реформи, що дозволить отримати очікувані  результати саме для пересічного  громадянина України, задля виконання  та гарантії захисту прав та свобод  і законних інтересів, задля яких  і проводиться ця адміністративна  реформа. Тому концепція адміністративної  реформи є важливим чинником виходу України з трансформаційної кризи  шляхом створення сучасної, ефективної системи державного управління. Метою  адміністративної реформи, проголошеної Президентом України В.Ф.Януковичем від 14 грудня 2010 р., є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури, що стане в нагоді при вступі до Європейського Союзу чи збільшення впливу на міжнародній арені. Ця система має бути підконтрольна громадянам України, прозорою, побудованою на наукових принципах, та ефективною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. В Україні розпочата адміністративна реформа. Президент створив і реорганізував 10 міністерств [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.sq.com.ua/ukr/news/vlada/10.12.2010/v_ukrayini_rozpochata_a 
   dministrativna_reforma_prezident_stvoriv_i_reorganizuvav_10_ministerstv
2. Кабінет Міністрів України в контексті адміністративної реформи: проблеми теорії та практики [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2011_1/txts/Kreidenko.pdf
3. Адміністративна реформа в Україні: крок до Європи, чи гра на публіку? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://postup.brama.com/usual.php?what=69718
4. Адміністративна реформа в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
   http://legalanalytics.com.ua/uk/newsofcentr/28-categorynewscenter/60-adminreform.html