Аудиторський ризик та методи його вимірювання

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський інститут комерції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

Аудиторський ризик та методи його вимірювання

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка IVкурсу

Групи КО93

Шевченко Юлія

 

Перевірила:

Бондар Ю.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград 2012

План:

Вступ

1. Поняття ризику і  правила його оцінювання 

2. Поняття аудиторського ризику:

    2.1 Властивий ризик

    2.2 Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю.

    2.3 Ризик невиявлення помилок та перекручень.

    2.4 Ризик аудиту або загальний ризик

Висновки 

Список використанної  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

   Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

   Ризик виникає лише тоді, коли має місце невизначеність, відсутність вичерпної інформації щодо умов прийняття рішень. Якщо все відомо – ризик відсутній. Тільки за умов багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна говорити про наявність ризику.

   Під невизначеністю, як правило, розуміють наявність неповної інформації про умови прийняття рішень, а не її відсутність взагалі. Невизначеність – досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні і зовнішні умови функціонування соціально-економічних систем, неоднозначність їх параметрів. Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, таких як множина станів, випадків, альтернатив, елементарних подій, елементарних випадків, зона невизначеності.

 

Чинники невизначеності різноманітні:

 

- випадковий характер  науково-технічного прогресу;

 

- випадкові помилки  при прогнозуванні; 

 

- динамічні зміни внутрішніх  і зовнішніх умов розвитку економіки;

 

- ймовірний характер  важливих економічних параметрів (врожайність сільськогосподарських  культур, запаси корисних копалин);

 

- розвиток та розширення  творчої активності працездатного  населення; 

 

Ризик виникає лише тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в результатах прийнятого рішення.

 

 

 

 

1. Поняття ризику  і правила його оцінювання:

 

   У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику: "Ризик економічний — ймовірність того чи іншого результату (отримання прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність" .

   Об'єктом ризику називають керовану систему, стосовно якої приймаються рішення, ефективність і функціонування якої заздалегідь точно невідомі.

   Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід чи колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

   Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

   Оцінку аудиторського ризику подано в більш як шести міжнародних нормативах аудиту. Оскільки Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від 18.12.98 і проходять адаптацію на теренах України, аудиторські фірми й аудитори-підприємці зобов'язані їх дотримуватися.

   Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання аудитором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

   Детальніше про взаємозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки".

    Незалежні процедури перевірки — аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

   Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

   Ризик в аудиті можна охарактеризувати як імовірність того, що аудитор зробить помилку. Оскільки основна мета аудиту полягає в підтвердженні чи непідтвердженні фінансової звітності клієнта, основні помилки аудитора можна умовно поділити таким чином:

 

1. підтвердження достовірності звітності, в якій насправді містяться суттєві викривлення;

 

2. визнання недостовірною звітності,  в якій насправді суттєвих  викривлень немає. 

 

 

2. Поняття аудиторського  ризику 

 

   Аудиторський ризик – це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень, і навпаки. Аудитор має поставити перед собою завдання, які полягають у визначенні і використанні процедур аудиторської перевірки, які дають змогу звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки.

 

Аудиторський ризик складається  з трьох компонентів:

 

1. властивий ризик; 

2. ризик, пов'язаний з невідповідністю  функціонування внутрішнього контролю;

3. ризик невиявлення помилок  та перекручень. 

 

  З математичної точки зору аудиторський ризик дорівнює добутку трьох вищезгаданих компонентів. Ризик, який існує при проведенні аудиторської перевірки, поділяється на два види:

 

1. фінансові документи  містять викривлення; 

2. що аудитор не  зможе їх виявити. 

 

   Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Він лише оцінює його, але не може змінити. Другий вид ризику, який називається ризиком невиявлення викривлень, може контролюватись аудитором шляхом вибору і проведення відповідних перевірок, спрямованих на одержання конкретних висновків щодо фінансової звітності. Оцінка аудитором ризику викривлень у фінансових документах визначає рівень прийнятності ризику невиявлення таких викривлень.

 

2.1. Властивий ризик – це всі ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, здебільшого прямо не пов'язані з контрагентом підприємця (інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько-управлінською та фахово-штатною політикою, кваліфікацією кадрів.

  Національні нормативи аудиту зобов'язують аудитора на стадії планування даті оцінку властивого ризику. Аудитор повинен оцінити властивий ризик на рівні фінансової звітності в цілому та стосовно найсуттєвіших залишків за бухгалтерськими рахунками та певних категорій операцій.

 

Чинники підвищення внутрішнього ризику такі:

 

- чесність керівництва; 

 

- вид і характер діяльності  підприємства-клієнта; 

 

- організаційна і управлінська  структура підприємства-клієнта; 

 

значна залежність діяльності підприємства від його фінансових результатів.

 

Діяльність підприємств таких галузей, як банківська, страхова, радіо і телебачення, продаж спиртних напоїв і залізничний транспорт контролюється державою. Урядові органи можуть обмежити чи не дозволити зазначену діяльність за допомогою ліцензій і дозволів.

  Впровадження нової продукції може розширити коло споживачів, дати імпульс розвитку галузі і збільшити рівень диференціації товару, що також певною мірою підвищує аудиторський ризик.

  Переваги в технології можуть змінити стан галузі, сприяючи виробництву кращих товарів з меншими витратами, та відкрити нові перспективи для галузі в цілому. Останніми роками перелив технологій здійснюється також через національні кордони і стає однією з найважливіших рушійних сил на все більш глобальних ринках і у конкурентній боротьбі.

  Постійні зміни у ставленні споживачів до різних товарів виступають потужним джерелом змін у галузі. Занепокоєння споживачів щодо вмісту в продукції солі, цукру, холестерину, хімічних добавок змушують підприємства харчової промисловості впроваджувати нову технологію, переорієнтовувати науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) і випускати більш здорові продукти.

 

   Ризикк, пов'язаний з діями адміністрації підприємства, аудитор оцінює згідно зі своїм уявленням про чесність керівництва. Питання про чесність керівництва клієнта – одне з самих основних у визначенні ризику аудиторської перевірки, оскільки нечесне керівництво, як правило, складає і неправильну звітність. Крім професійного ризику, розрізняють ще й репутаційний ризик. Під репутаційним ризиком слід розуміти небезпеку того, що ім'я аудитора може виявитись пов'язаним із несприятливою репутацією клієнта, чия фінансова звітність була перевірена.

  Ознаками для сумніву щодо чесності адміністрації можуть бути: зміни в керівництві, зміна аудиторії, консультантів, адвокатів, зміна банку, часті зміни постачальників, клієнтів, партнерів з бізнесу та ін. Причини кожного такого явища мають розглядатись аудитором.

   Ділові зв'язки підприємства можуть збільшувати ризик аудиту. Так, якщо основними контрагентами підприємства виступають пов'язані з ним підприємства, то аудитор може припустити наявність систематичних помилок у відображенні операцій між цими поєднаними підприємствами. Ризик аудитора збільшується і в тому випадку, коли підприємство веде суттєві бартерні операції, які можуть мати незрозумілий характер і важко підлягають перевірці. Останнім часом набули поширення толлінгові операції, які створюють певні проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку. На підприємстві практично неможливо відрізнити, відокремити при зберіганні свою сировину від толлінговоїта готову продукцію, яка належить підприємству, від тієї, що йому не належить. Як наслідок, запаси в балансі відображаються помилково

   Організаційна і управлінська структура підприємства здатна породжувати значні ризики аудиту, впливаючи на якість звітності і завдання її складання.

    Велика кількість контрольованих і дочірніх підприємств збільшує ризик шодо неправильного відображення операцій між пов'язаними підприємствами і робить безглуздою перевірку їх дебіторської і кредиторської заборгованості шляхом розсилання листів-підтверджень.

   Нечіткість організаційної структури, відсутність належного розподілу обов'язків і домінуючий вплив однієї особи на процес прийняття рішень свідчать про слабкий внутрішній контроль, а отже, збільшують ймовірність наявності у звітності як випадкових, такі навмисних помилок.

 

2.2 Ризик, пов'язаний з  невідповідністю функціонування  внутрішнього контролю.

   До внутрішнього ризику аудиторської перевірки належать ризик неефективності системи обліку клієнта. Але на практиці буває важко відокремити контрольні процедури системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю. Це посилюється ще й тим, що в сучасних умовах більшість підприємств України не мають інструктивно описаної системи контролю чи не документують його результати.

 

До операцій з підвищеним ризиком можна віднести:

 

- операції, вартість яких  відображена в іноземній валюті;

 

- операції, які не відповідають меті підприємства (нетипові операції);

 

- операції зі спорідненими  підприємствами – значні за  розміром і незвичні за характером;

 

- складні операції, які  містять значний ризик помилок;