Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій

 

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської  справи

Національного банку України

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з дисципліни «Аудит у банку» на тему:

«Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій»

 

 

 

 

 

 

Виконала:  студентка групи  БТ – 01

Ільбєсінова В.О.

Перевірила:

 к.е.н., доц. Грищенко О.О.

 

 

 

 

 

Севастополь 2013

Зміст

 

 

Вступ 3

1. Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій 4

2. Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операціями банкiв. 6

Висновок 15

Список використаних джерел 16

 

 

 

Вступ

 

Банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання  боржником/контрагентом зобов’язань  здійснює оцінку ризику невиконання  ним таких зобов’язань (тобто  ризику того, що виконання боржником  зобов’язання проводитиметься з  перевищенням строків, передбачених умовами  договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або  взагалі не проводитиметься) за всіма  активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов’язаннями [1].

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України "Про банки  і банківську діяльність" Національний банк України встановлює порядок  формування та використання резерву  для відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями банків[2].

Формування такого резерву відбувається в обов’язковому  порядку за всіма наданих кредитів у національній та іноземній валютах, установам, підприємствам, організаціям та фізичним особам, а також за міжбанківськими  кредитами здійснюється тільки у  період до повного формування комерційним  банком суми резерву[2].

Резерв використовується тільки для покриття непогашеної  кредитної заборгованості за основним боргом. Не здійснюється нарахування  за бюджетними кредитами, а також  за кредитами та депозитами між установами в системі одного банку[2].

Резерв для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого зумовлена кредитними ризиками, притаманними банківській  діяльності. Створення резерву під  кредитні ризики — це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням  погіршення якості його активів або  підвищення ризиковості кредитних  операцій[3].

1. Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій

 

Підсистема "Формування резервів" служить для автоматизації  процесу розрахунку й формування обов'язкових резервів для відшкодування  можливих втрат по активних операціях  банку:

a) Для суми основної  заборгованості, суми зобов'язань  по кредитах фізичних й юридичних  осіб;

b) Для суми нарахованих  і прострочених понад 31 день  доходів, суми сумнівних доходів  (по кредитах фізичних й юридичних  осіб, по прострочених комісіях  з договорів РКО);

c) Для суми основної  заборгованості по міжбанківських  операціях (розміщені кредити/депозити);

d) Резервування  сум залишків на ностро-рахунках. 
 Розрахунок необхідної для резервування суми виробляється автоматично на підставі:

• Документів угод;
• Забезпечень;
• Установленого вручну або автоматично обчисленого рівня обслуговування кредитного боргу;
• Категорії кредитної операції в кожній угоді;
• Класу контрагента;
• Групи (коефіцієнту ризику) країни.

Клас контрагентові (кредитний рейтинг) привласнюється відповідним відділом банку за результатами рішення кредитного комітету. Коефіцієнти  ризику по основній заборгованості, зобов'язанням, забезпеченню обчислюються автоматично, залежно від установленої в угоді  категорії кредитних операцій, виду застави по кредиту[4].

Банки формують резерви за такими активними операціями кредитними операціями; операціями з цінними  паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання ї,\ нестандартними, формування та використання резервів під і її операції, мінімальний  розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими  актами Національного банку[3].

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать: строкові депозити, розміщені в інших  банках, та сумнівна заборгованість за ними; кредити, надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними; рахунки  суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями; кошти, надані суб'єктам  господарської діяльності за операціями репо; кредити, надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами  визначається як різниця між номінальною  сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту; кредити суб'єктам господарської  діяльності за внутрішніми торговельними  операціями, експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської  діяльності; кредити, надані центральним  і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами; кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам; гарантії, акцепти  та авалі, надані банкам; сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам; гарантії та авалі, надані клієнтам; сумнівні гарантії, надані банкам та клієнтам; зобов'язання з кредитування, надані банкам та клієнтам.

2. Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операціями банкiв.

 

Комерцiйні банки формують резерв для покриття можливих збиткiв, що можуть бути завдані в результатi його кредитної дiяльностi.

Комерцiйні банки зобов’язані створювати резерви для вiдшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентiв та комiсiй) за всiма видами наданих кредитів у національній та iноземнiй валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантії та поручительства.

Загальні вимоги до формування резерву за кредитами

Банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним  особам (у тому числі банкам), які  обліковуються за балансовими рахунками  таких груп:

• строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;
• кредити, що надані іншим банкам;
• кошти на вимогу інших банків (активні залишки);
• кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання;
• кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання;
• вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання;
• кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;
• кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;
• іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання;
• кредити, що надані органам державної влади;
• кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
• іпотечні кредити, що надані органам державної влади;
• іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
• кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;
• фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам;
• кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам;
• іпотечні кредити, що надані фізичним особам;
• кошти на вимогу суб’єктів господарювання (активні залишки);
• кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);
• кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

Банк не формує резерву:

• за кредитними операціями між установами в системі одного банку (для банків із 100% іноземним капіталом - за розрахунками з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”);

• за коштами, що перераховані Національному банку України[2].

Резерв використовується на покриття безнадiйної заборгованостi, яка виникла від кредитної  діяльності банку. Розмiр резерву  визначається відповідно до загальної  суми всiх кредитів, класифiкованих  за ступенем ризику і з урахуванням  коефiцiєнтів ризику[3].

Резерв подiляється  на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити  пiд контролем, субстандартнi, сумнiвнi, безнадiйнi кредити.

Комерцiйний банк зобов’язаний щоквартально уточнювати загальний  обсяг резерву вiдповiдно до сум  фактичної кредитної і депозитної заборгованостi за станом за останній робочий день звiтного кварталу за групами ризику. Бухгалтерськi проводки у зв’язку зі змiною розмiру резерву  за попереднiй перiод комерцiйний банк зобов’язаний здiйснювати до кiнця кварталу, наступного за звiтним.

Кошти резерву під  стандартну кредитну заборгованість враховуються комерцiйним банком при розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України[3].

Визначаючи розмір резерву, комерцiйні банки здiйснюють класифiкацiю виданих кредитів і депозитів та оцiнку кредитних ризикiв з урахуванням таких чинників:

• фiнансового стану позичальника;
• погашення позичальником кредитної заборгованостi за основним боргом та процентів за нею[2].

Критерiї оцiнки  фiнансового стану клієнтів-позичальників  установлюються кожним комерцiйним банком самостiйно з урахуванням вимог  Положення про резерв для вiдшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банкiв та рекомендацій Національного  банку України. Ці критерії мають  бути грунтовними i технiчно виваженими і здійснюватися на основi аналiзу балансів у часі та звiтів про  фінансові результати діяльності клiєнтiв-позичальникiв.

Методика здійснення оцiнки фiнансового стану позичальника регламентується окремим положенням, затвердженим правлiнням комерцiйного  банку.

Комерцiйний банк здiйснює оцiнку фiнансового стану позичальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту, а в подальшому — щоквартально.

Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальника — юридичної особи комерцiйний банк має враховувати такі економічні показники його дiяльностi:

• обсяг реалiзацiї;
• прибутки та збитки;
• рентабельнiсть;
• лiквiднiсть;
• грошовi потоки (рух коштiв на рахунках позичальника);
• склад та динамiка дебiторсько-кредиторської заборгованостi;
• собівартість продукції.

Також мають бути врахованi чинники суб’єктивного  характеру:

• ефективнiсть управлiння позичальника;
• ринкова позицiя позичальника i його залежнiсть вiд циклiчних та структурних змiн в економiцi та галузi;
• наявнiсть державних замовлень та державна пiдтримка позичальника тощо;погашення кредитної заборгованостi позичальником у минулому;
• професіоналізм керівництва.

Комерційний банк використовує для оцінки фінансового стану  позичальника — юридичної особи  коефіцієнти (теоретичні значення їх є  орієнтовними) загальної ліквідності, абсолютної (термінової) ліквідності, автономності, маневреності власних коштів[3].

Згiдно з оцiнкою фiнансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити  класифікують за такими категорiями:

• клас “А” — фiнансова дiяльнiсть дуже добра i дає змогу погашати основну суму кредиту та вiдсоткiв за нею у встановленi строки. Одночасно можна зробити висновок, що фiнансова дiяльнiсть i надалi здiйснюватиметься на такому самому високому рiвнi;
• клас “Б” — фiнансова дiяльнiсть добра або дуже добра, але немає можливостi пiдтримувати її на цьому рiвнi протягом тривалого часу;
• клас “В” — фiнансова дiяльнiсть задовiльна, але спостерiгається чiтка тенденцiя до погiршення;
• клас “Г” — фiнансова дiяльнiсть погана i спостерiгається її чiтка циклiчнiсть протягом коротких перiодiв часу;
• клас “Д” — фiнансова дiяльнiсть свiдчить про збитки i очевидно, що нi основна сума кредиту, нi вiдсотки за нею не можуть бути сплаченi.