Контрольна робота з ”бухгалтерський облік”

Міністерство Освіти і Науки України

Національний Університет Харчових Технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни ”бухгалтерський облік”

Студентки 3-го курсу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант №2

 

 

1. Охарактеризуйте загальні питання  облікової політики підприємства та техніку її здійснення.

2. Опишіть класифікацію рахунків  за економічним змістом.

3. Розкрийте суть господарської  операції згідно зі складеною  кореспонденцією рахунків.

4. Задача

5. Скласти первинний документ (рахунок-фактуру  №0401005) за господарською операцією №1 задачі 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Охарактеризуйте загальні  питання облікової політики підприємства  та техніку її здійснення.

 

Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-ІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Вона є важливим правовим документом роботи бухгалтерів. В ній необхідно відображати організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне  тлумачення в офіційних документах.

 

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” визначає, що облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарт) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства. Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для подій чи операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та операцій або подій, які не відбулися раніше.

Термін “облікова політика” виник у зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку відповідно до ринкових відносин та міжнародних стандартів. В Україні він офіційно введений в 1999 р. Законом від 16 липня 1999 р. № 996-ГУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Виникнення облікової політики ґрунтується на тому, що законодавством передбачається використання альтернативних варіантів обліку, а роль бухгалтера на підприємстві змінюється від простого реєстратора господарських операцій до активного учасника їх здійснення.

Загальні правила побудови фінансового обліку встановлюються централізовано, але на підприємстві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо, що диктує необхідність розробки облікової політики. Вона є інструментом, який поєднує державне регулювання та певну самостійність підприємства у питаннях ведення обліку.

 

В економічній літературі зустрічаються різні визначення поняття “облікова політика”. Узагальнюючи їх, ми вважаємо, що облікова політика - це сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, прийнята на підприємстві.

Формування облікової політики відбувається на трьох рівнях:

1) міждержавному - розробка правил і принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах об’єднання держав;

2) державному - встановлення загальних  правил, стандартів ведення бухгалтерського  обліку;

3) підприємства - сукупність способів  і прийомів ведення бухгалтерського обліку, що прийняті на підприємстві та відповідають особливостям його діяльності.

Облікова політика на міждержавному і державному рівнях має обов’язковий характер, формується на загальних засадах ведення бухгалтерського обліку. Керуючись вимогами першого і другого рівнів, на підприємстві формують власну облікову політику, враховуючи конкретну ситуацію його діяльності. Отупінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державою шляхом прийняття законів, положень, постанов та інших нормативних документів, у яких є допустимі варіанти альтернативних рішень здійснення облікових процедур.

Облікова політика є інструментом бухгалтерського обліку, який готується підприємством самостійно, виходячи із діючих нормативних документів. Облікову політику на підприємстві формує головний бухгалтер за дорученням і контролем керівника підприємства або спеціально створена комісія. До цієї роботи можуть бути залучені інші працівники обліку, спеціалісти, спеціалізовані фірми (аудиторська, бухгалтерська, консультаційна, юридична).

При формуванні облікової політики необхідно дотримуватись таких принципів:

1) законність - обрані методичні  прийоми, способи та процедури  ведення бухгалтерського обліку  не повинні суперечити чинному  законодавству та нормативним документам;

2) адекватність - облікова політика  підприємства має відповідати  особливостям умов його діяльності;

3) єдність - облікова політика має  бути єдиною для суб’єкта господарювання  незалежно від кількості його  підрозділів, філій або дочірніх  підприємств.

Облікова політика відображається в наказі по підприємству або положенні. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку, та ін.

Форма наказу про облікову політику підприємством обирається самостійно. Міністерство фінансів України листом від 2 грудня 2005 р. № 31-34000-10-5/27793 встановило, що розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначати застосування:

- методів оцінювання вибуття  запасів;

- періодичності визначення середньозваженої  собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано  чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- окремого субрахунку обліку  транспортно-заготівельних витрат;

- методів амортизації необоротних  активів;

- вартісних ознак предметів, що  входять до складу малоцінних  необоротних матеріальних активів;

- класу 8 та/або 9 Плану рахунків  бухгалтерського обліку;

- періодичності (періоду) зарахування  сум дооцінки необоротних активів  до нерозподіленого прибутку;

- методу обчислення резерву  сумнівних боргів;

- переліку створюваних забезпечень  майбутніх витрат і платежів;

- порядку оцінювання ступеня завершеності операцій з надання послуг;

- сегментів, пріоритетного виду  сегмента, засад ціноутворення у  внутрішньогосподарських розрахунках;

- переліку і складу змінних  і постійних загальновиробничих  витрат, бази їх розподілу;

- переліку і складу статей  калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- порядку визначення ступеня  завершеності робіт за будівельним  контрактом;

- дати визначення придбаних  в результаті систематичних операцій  фінансових активів;

- бази розподілу витрат за  операціями з інструментами власного капіталу;

- порога суттєвості щодо окремих  об’єктів обліку;

- переоцінки необоротних активів;

- періодичності відображення відстрочених  податкових активів і відстрочених  податкових зобов’язань;

- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими  підрозділами підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Опишіть класифікацію рахунків за економічним змістом.

 

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку - це групування їх за певними ознаками.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунку і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

І група. Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні, фондові рахунки та рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. До інвентарних рахунків належать рахунки “Основні засоби “, “Виробничі запаси “, “Готова продукція “, “Каса тощо. Усі інвентарні рахунки активні, сальдо активного рахунка може бути тільки дебетовим. Дебетові обороти на інвентарному рахунку означають надходження даного виду засобів, а кредитові - вибуття.

Рахунки власного капіталу використовуються для обліку джерел власних засобів підприємства (фондові рахунки). До групи цих рахунків входять “Статутний капітал”, “Пайовий капітал”, “Додатковий капітал” та ін. Характерні риси побудови рахунків власного капіталу: всі рахунки власного капіталу пасивні. Записи на кредиті означають створення і наступне збільшення капіталу, а на дебеті - його зменшення.

Рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами. Рахунки розрахунків поділяються на три види: активні, пасивні, активно-пасивні.

Активні рахунки розрахунків призначені для обліку дебіторської заборгованості інших підприємств, організацій або осіб даному підприємству. Пасивні розрахункові рахунки використовуються для обліку зобов’язань даного підприємства перед бюджетом, іншими підприємствами, організаціями, особами, тобто для обліку кредиторської заборгованості. Активно-пасивні рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових взаємовідносин за такими господарськими операціями, внаслідок яких дане підприємство може опинитися в ролі боржника або кредитора.

II група. Операційні рахунки використовуються для обліку витрат, визначення собівартості.

III група. Регулюючі рахунки призначені для уточнення, коригування оцінки засобів, коштів, облікованих на інвентарних, рахунках капіталу і рахунках розрахунків. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, вони завжди пов’язані з іншими рахунками і слугують засобом більш детального розгорнутого Відображення операцій і коригування їх оцінки. Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові (доповнюючі) та контрарні регулюючі рахунки.

IV група. Фінансово-результативні  рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті фінансово-результативних рахунків показуються збитки, а на кредиті - прибутки. Якщо фінансово-результативний рахунок має дебетове сальдо, то він показує збиток. Якщо ж фінансово-результативний рахунок має кредитове сальдо, то це свідчить про наявність прибутку.

V група (клас О). Позабалансові  рахунки. До позабалансових рахунків належать рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому. Характерною особливістю позабалансових рахунків є одинарність виконаних на них бухгалтерських записів. На відміну від балансових рахунків, на яких операція відображається методом подвійного запису на дебеті і кредиті кореспондуючих рахунків, на позабалансових рахунках операція відображається тільки на дебеті або тільки на кредиті одного позабалансового рахунка.

6. Призначення і зміст  плану рахунків бухгалтерського  обліку

Основою класифікації рахунків є економічний зміст об’єктів обліку.

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмету бухгалтерського обліку й зумовлена класифікацією об’єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і господарських процесів.

Відповідно до того рахунки поділяють на дві групи:

- рахунки господарських засобів;

- рахунки джерел утворення господарських  засобів (рис. 4.2). На рахунках бухгалтерських  засобів відображають їх наявність

та рух. До цієї групи належать рахунки, на яких здійснюється облік необоротних активів, матеріальних запасів, коштів, розрахунків та інших активів підприємства. Ці рахунки є активними.

На рахунках джерел формування господарських засобів відображають власні джерела та залучені джерела. Ці рахунки є пасивними.

План рахунків бухгалтерського обліку - це систематизований перелік бухгалтерських рахунків, необхідних для обліку господарської діяльності.