Міжнародний облік та аналіз спільно контрольованих активів, операцій та підприємств

При хеджуванні валютних ризиків, що виникають внаслідок чистої інвестиції у закордонну господарську одиницю, об'єкт хеджування може бути сумою чистих активів, що дорівнюють балансовій вартості чистих активів закордонної господарської одиниці в консолідованій фінансовій звітності материнського підприємства або є меншою від неї. Балансова вартість чистих активів закордонної господарської одиниці, яка в консолідованій фінансовій звітності материнського підприємства може бути призначена як об'єкт хеджування, залежить від того, чи застосовувало будь-яке материнське підприємство нижчого рівня цієї закордонної господарської одиниці облік хеджування до усіх або частини цих чистих активів даної закордонної господарської одиниці і чи відображався цей облік у консолідованій фінансовій звітності її материнського підприємства.

 Хеджований ризик можна призначати як доступність ризику іноземної валюти, що виникає між функціональною валютою закордонної господарської одиниці і функціональною валютою будь-якого материнського підприємства (безпосереднього, проміжного чи кінцевого материнського підприємства) цієї закордонної господарської одиниці. Факт утримання чистої інвестиції проміжним материнським підприємством не впливає на характер економічного ризику, що виникає в результаті доступності ризику іноземної валюти кінцевого материнського підприємства.

Доступність ризику іноземної  валюти, що виникає внаслідок чистої інвестиції в закордонну господарську одиницю, можна кваліфікувати для  обліку хеджування у консолідованій фінансовій звітності тільки один раз. Отже, якщо ті самі чисті активи закордонної господарської одиниці хеджуються більш як одним материнським підприємством в межах групи (наприклад, безпосереднім та опосередкованим материнським підприємством) від такого самого ризику, для обліку хеджування в консолідованій фінансовій звітності кінцевого материнського підприємства кваліфікуватимуться лише одні відносини хеджування. Відносини хеджування, призначені одним материнським підприємством у своїй консолідованій фінансовій звітності не потрібно відображати в обліку іншого материнського підприємства вищого рівня. Однак, якщо материнське підприємство вищого рівня не веде такий облік, облік хеджування, який застосовується материнським підприємством нижчого рівня, слід сторнувати перед визнанням обліку хеджування материнського підприємства вищого рівня.

Похідний або непохідний інструмент (чи їх поєднання) можна  призначати як інструмент хеджування при хеджуванні чистої інвестиції в закордонну господарську одиницю. Інструмент (інструменти) хеджування може бути утримуваний будь-яким суб'єктом (суб'єктами) господарювання в межах групи доки задовольняються вимоги параграфа 88 МСБО 39 щодо призначення, документування та ефективності хеджування чистої інвестиції. Зокрема, стратегія хеджування групи має бути ретельно документована внаслідок можливості різних призначень на різних рівнях групи.

З метою оцінки ефективності зміна вартості інструмента хеджування, що має відношення до валютного ризику, обчислюється шляхом посилання на функціональну валюту материнського підприємства відносно якої оцінюється хеджований ризик згідно із документацією щодо обліку хеджування. Залежно від того, де утримується інструмент хеджування, при відсутності обліку хеджування загальну зміну вартості можна визнавати в прибутку чи збитку, в іншому сукупному прибутку або в обох цих статтях. Однак на оцінку ефективності не впливає, чи визнається зміна вартості інструмента хеджування в прибутку чи збитку або в іншому сукупному прибутку. У рамках застосування обліку хеджування загальна ефективна частка зміни включається до іншого сукупного прибутку. На оцінку ефективності не впливає, чи є інструмент хеджування похідним чи непохідним інструментом або метод консолідації.

Завдання 4

Активи компанії становлять 500000 грн.,

в т.ч. оборотні –                    210000,

необоротні –                          290000.

Заборгованість:

поточна –                               148000,

довгострокова –                             132000.

Власний капітал компанії –   220000 грн.

Визначити та прокоментувати показники заборгованості (структури капіталу).

Рішення:

В даній задачі необхідно охарактеризувати наступні показники заборгованості:

1. показник загальної заборгованості;

2. відношення довгострокової заборгованості  до власного капіталу; 

отже:

Показник загальної заборгованості = (Довгострокова заборгованість + Короткострокова заборгованість) / Сума активів підприємства × 100%

Показник загальної заборгованості = (148000 + 132000) / 500000 × 100% = 56%

Висновок:

Цей показник відображає частку коштів, які були залучені для формування всієї суми активів аналізованого  підприємства. Взагалі цей показник має бути на рівні 25-30%, в нашому випадку  він дорівнює 56% що більший ніж 50% (критичний поріг).

Ці дані говорять про те, що близько 56 відсотків джерел фінансових ресурсів отримані підприємством з позикових  джерел. Не має однозначної відповіді, добре це чи погано. Усе залежить від переваги власників компанії, конкретно від їхнього відношення до ризику та від стану в якому  знаходиться підприємство.

Менеджери, що прагнуть усіма силами уникнути ризику банкрутства або  не мають необхідності у залученні  додаткових фінансових ресурсів, будуть домагатися зменшення цього показника  і залучення додаткових фінансових ресурсів шляхом емісії нових акцій. Менеджери і власники компанії, що мають прихильність до ризику або  мають необхідність у залученні  додаткових фінансових ресурсів, будуть збільшувати частку зобов'язань, прагнучи до збільшення прибутку за рахунок  позитивного фінансового важеля. Збільшення частки позикових ресурсів у структурі капіталу компанії приводить до збільшення ризику не тільки для самої компанії, але і для її потенційних кредиторів. Якщо компанія не може продемонструвати свою добропорядну «кредитну історію», то вона не зможе розраховувати на одержання кредиту.  

Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу = (Довгострокова заборгованість / Власний капітал) × 100%

Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу = (132000/220000) × 100% = 60%

Висновок:

Цей  показник  є оціночним  при  вирішенні  питань про  одержання довгострокових  кредитів, не  повинний перевищувати  рівня 50%, в нашому випадку він дорівнює 60% - підприємство не має змоги вільно отримати довгострокові кредити від банку або іншої фінансової установи. Потенційний кредитор бачить, що, довгострокова заборгованість підприємства складає близько 60% від величини власного капіталу.