Облікове забезпечення Франції

Третій титул "Управлінський облік" включає п'ять глав. Глава Аопределяет поняття управлінського обліку, ціни, продукції, витрат і витрат, а також мети управлінського обліку. У ній розглянуто, яким чином відбувається відбір витрат для аналізу залежно від видів діяльності організації, показаний зв'язок між управлінським і фінансовим обліком. В главі Визложены концептуальні основи і сфера застосування економічного аналізу, а також функціональна класифікація центрів витрат.

Глава Сразъясняет використання дев'ятого класу рахунків, який зарезервований для управлінського обліку стосовно потреб організації.

Предметом розгляду глави Dстали підходи до виділення видів діяльності, визначенню собівартості і центрів прибутку, обліку запасів. Показані відмінності в обліку витрат для цілей фінансового і управлінського обліку. Розглянутий порядок коригування витрат у зв'язку з відхиленням фактичних показників від нормативних.

В главі Епродемонстрированы взаємозв'язок даних управлінського обліку і підходів до контролю, а також шляху використання облікової інформації в процесі ухвалення рішень. Викладені концептуальні підходи до виділення різних типів витрат, обліку на основі стандартних витрат, складанню бюджету.

План рахунків бухгалтерського  обліку Франції має чітку методологічну  організацію і набув широкого поширення у світі. Майже 70 країн  використовують аналогічний План рахунків у своїй економічній практиці.

План рахунків Франції. План рахунків бухгалтерського обліку ЄС визначає бухгалтерський облік як функцію управління та інформаційне джерело прийняття рішень. Він базується на міжнародних і національних стандартах і законах.

Фінансовий результат  визначають шляхом зіставлення затрат із загальним випуском на підприємстві за видами діяльності.

Фінансовий результат, відображений на рахунку 12 "Результат  звітного періоду", визначають за даними рахунків 1-7 класів. Вказана рівність фінансового результату визначається за принципом подвійного запису та системи рахунків (балансових і затрати - випуск).

В національній системі  обліку Франція створюються особливо сприятливі умови для фірм та найменш  сприятливі для держави, що викликає необхідність активізації національної економіки на зовнішньому ринку  та рядом інших економічних умов, в першу чергу повязаних із зайнятістю та військовими асигнуваннями.

Що стосується відображення в обліку засобів та ресурсів підприємств  у іноземній валюті, то, найбільший ступінь сприятливості щодо фірм мають національна облікова система . Франції.

У Франції і Німеччині  до впливу бухгалтерських принципів  обачності і балансової вартості додаються впливи фіскальних законів. В цих країнах бухгалтерський облік багато років виступав і  виступає в наш час в деякому  ступені визначником бази податків.

На сьогодні в ряді країн навіть відсутні стандарти, або  спеціальні розпорядження, які б  регулювали інфляційні явища, в склад  яких входить і Франція.

У Франції переклад здійснено  національною мовою міжнародних  стандартів фінансової звітності.

Законодавство Франції передбачає можливість застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для звітів як в країні, так і в міжнародному масштабі.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Обєднує уряди 24-ох країн, включаючи  більшість індустріально розвинутих держав, до якої входить і Франція.

3.Фінансова звітність Франції

 

 У бухгалтерському  обліку Франції до звітності пред'являються  обов'язкові вимоги, встановлені законодавством. Вона повинна відповідати Бухгалтерському  акту, Декрету 1983 р. і 4-й Директиві ЄС. Баланси окремих організацій в порівнянні з консолідованими більше деталізовані і складаються по встановленому формату.

Класифікація фінансових рахунків зводиться до виділення  двох класів балансових елементів : активів, що показують величину інвестицій в організацію, акціонерного капіталу і зовнішніх пасивів, що показують їх фінансування. У свою чергу, інвестиції підрозділяються на оборотні і внеоборотные активи, а джерела фінансування - на поточні і довгострокові.

Податкові зобов'язання розраховуються виходячи з цих індивідуальних рахунків.

У 1986 р. в систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку Франції були внесені зміни з  урахуванням 7-й Директиви ЄС, що стосуються складання консолідованої звітності (раніше звітність складалася тільки для окремих організацій), що було пов'язано з розвитком національного ринку цінних паперів і встановленням специфічних вимог до звітності для організацій, що включаються в лістинг.

Обов'язкова звітність  включає баланс (форма рахунку  в індивідуальній звітності з детальною розшифровкою по статтях, в консолідованій - форма рахунку/звіту), звіт про фінансові результати (форма рахунку по елементах витрат в індивідуальній звітності, в консолідованій - форма звіту по функції витрат), звіт про рух грошових коштів (рекомендується, але багато компаній його не складають), звіт про використання прибутку, звіт керівника, пояснення.

Публікована звітність  АТ включає також звіт про зміни  в капіталі і відповідає МБС. Обов'язковим  є представлення піврічної звітності АТ фондовій біржі і квартальній звітності по продажах усіма підприємствами.

Для малих і середніх підприємств застосовується скорочена  звітність. Консолідована звітність  складається великими компаніями при  долі в капіталі іншої компанії на рівні понад 40 % і іншому контролюючому впливі. Проте індивідуальна звітність є переважаючою.

Публікація звітності  обов'язкова для АТ, великих партнерських компаній з обмеженою відповідальністю, для середніх компаній (скорочені  пояснення), для малих підприємств (скорочені звітність і пояснення). Публікацією визнається передача звітності в Комітет управління підприємствами.

Об'єднані компанії, що становлять консолідовану звітність, роблять  це на добровільній основі, до їх звітності  не пред'являються формалізовані  вимоги.

Проте свобода вибору облікових методик не означає, що у Франції відсутнє регулювання  консолідації. До обов'язкових вимог  належить, зокрема, те, що компанії, над  якими материнська компанія має  винятковий контроль, мають бути відбиті  як дочірні компанії в обліку останньої.

Таким чином, для Франції  характерні високий рівень стандартизації бухгалтерського обліку і детальне методичне опрацювання нормативних  документів по бухгалтерському обліку. Правила складання звітності  для французьких організацій  розроблені так, щоб формувати вхідну інформацію для національної системи рахівництва, за допомогою якої держава контролює економіку. Ця система склалася в результаті багатовікової традиції централізації управління і прагнення підприємців отримувати підтримку держави. Проте компанії, що здійснюють господарську діяльність на ринках іноземних держав, мають право складати звітність групи за правилами відповідного ринку.

Діяльність професійної  бухгалтерської організації - Суспільства  бухгалтерів-эспертов (Ordre des Experts Comptables et des Comptables Agrees. OECC, 1881 р.) - визначається Міністерством фінансів і полягає в консалтингу, складанні звітності компаній, ініціативному аудиті. Функціонує також Асоціація керівників аудиторських фірм (Societe de Comptabilite de France, SCF).

 

4. Бухгалтерське регулювання бухгалтерського обліку.

У Франції "планова" система бухгалтерського обліку була запроваджена німцями в період окупації під час Другої світової війни, але потім французький  уряд переконався в її доцільності  і не відмовився від неї, вважаючи корисною.

Французьке бухгалтерське  законодавство має довгу історію. Ще Комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, у якому вказувалися правила  ведення бухгалтерських документів. Розвиток цієї справи відобразив Кодекс Наполеона, який мав вплив і на інші країни. Тепер бухгалтерське законодавство у Франції здійснює Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством економіки, фінансів і бюджету. Основна її мета - підготовка норм ведення обліку та форм документів. Важливе значення має загальний план ведення бухгалтерії, прийнятий у 1982 р.; з наступного року він став обовязковим для всіх.

Питаннями обліку займається міністерство фінансів, а аудитом - міністерство юстиції. Всі компанії з обмеженою відповідальністю і товариства зобовязані подавати свої документи для аудиту.

Малими у Франції  вважають підприємства, в яких:

сума активів - 230 тис. євро;

чистий оборот - 460 тис. євро;

середня кількість працівників - 10 осіб.

Середніми у Франції вважають підприємства, в яких виконується два з трьох вказаних показників:

сума активів - 1,5 млн  євро;

чистий оборот - 3,0 млн  євро;

середня кількість працівників - 50 осіб.

Великими підприємствами у Франції вважаються ті, які перевищили два із трьох вказаних показників за останні 2 роки.

Організаційний етап розвитку і удосконалення бухгалтерського  обліку в цілому характеризується державною  стандартизацією бухгалтерського  обліку, яка привела до появи і  розвитку національних планів рахунків у Франція у 1947 р. Основним внеском в розвиток обліку на цьому етапі є поділ бухгалтерії на дві: фінансову і аналітичну; і поява принципів управлінської бухгалтерії, яка вирішувала тактичні проблеми управління на основі визначення і аналізу результатів по центрам діяльності, широкого використання в фінансовій і управлінській бухгалтеріях планів показників: стандартів, норм, кошторисів.

Виходячи із загальної  економічної ситуації в країні, виділяють  десять різновидів національних моделей, серед яких виділяють і французьку модель, яка існує в Південній Європі, районах Середземноморя.

В Франції облікові стандарти  мають статус державних законів. Процедури ведення обліку деталізуються  і жорстко регламентуються

Франція належить до континентальної  моделі, згідно з якою бізнес, виробнича діяльність тісно повязані з банками, які переважно задовольняють фінансові запити компаній. Бухгалтерський облік регламентований законодавчо. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку, навпаки, облікова політика спрямована передусім на задоволення вимог уряду. Крім цього, уряди країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати детальну фінансову звітність.

5. Амортизація.

У Франції, також використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається.

Комерційна амортизація  за індивідуальними рахунками у  Франції включається до результату по звичайних операціях, тоді як додаткові  суми амортизації в цілях оподаткування  включаються до складу екстраординарних операцій. При консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація. Найбільш розповсюджений строк знецінення складає 20-30 років для будівель та споруд, 10 років - для основних виробничих засобів і для обладнання та 5 років - для транспортних засобів. З 1960 р. у Франції дозволяється використання методу прискореного списання вартості.

Цікавим моментом є те, що у Франції виручка від реалізації основних засобів відноситься на доходи екстраординарної діяльності.

 

6. Облік фінансових результатів.

Визначення фінансових результатів на французьких підприємствах  відбувається двома способами за даними фінансової бухгалтерії:

а) лінійним, коли зіставляється  випуск товарів із минули ми витратами  та відображається новостворена вартість загальною сумою з наступною її деталізацією;

б) у вигляді бухгалтерського  рахунку в дебеті відображається споживання підприємства, тобто витрати, а в кредиті - випуск продукції, тобто  реалізація.

За французьким варіантом  загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційних, фінансових і надзвичайних витрат.

Експлуатаційними є  види діяльності, що передбачені статутом підприємства: виробнича, торговельна, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова та ін.

Фінансовою є діяльність, повязана з фінансовим і банківським  обслуговуванням підприємства (випуск акцій, фінансова участь у діяльності підприємств, надання та отримання  кредитів).

Надзвичайною називається  діяльність за операціями довготривалого характеру, як правило, від 2 до 5 років (наприклад, реалізація основних засобів, авторського чи орендного права).

За кожним із видів  діяльності проводиться зіставлення  витрат із випуском і продажем (реалізацією) та визначення фінансових результатів.

Основними особливостями визначення фінансового результату методом "витрати - випуск" є:

– точне визначення новоствореної  вартості за даними фінансової бухгалтерії;

– за даними фінансової бухгалтерії  розроблення матриці "витрати - випуск" і на її основі визначення новоствореної вартості;

– визначення фінансового результату роботи підприємства без обчислення фактичної собівартості виготовленої, відвантаженої та реалізованої продукції.

У результаті цього значно знижується трудомісткість бухгалтерських робіт, підвищується оперативність і посилюється контроль фінансових органів.

Складання звітності. Щорічні бухгалтерські звіти складаються з балансу, звіту про прибутки і збитки та коментарів до них. Ці документи можна подавати трьома способами.

1. Скорочений варіант: баланс, звіт і коментар подають загальним підсумком.

Основний, коли до вказаних подаються  ще інші документи (таблиці, в яких вказують порядок отримання прибутків, порівняльні  дані за пять останніх років, цінні  папери і т. ін.).