Особливості бухгалтерського балансу в зарубіжних країнах

 

Київ 2010р.

 

Особливості бухгалтерського  балансу в

зарубіжних країнах

 

У структурі та прийомах складання  балансових звітів суб’єктів господарювання різних країн є особливості.

Західноєвропейські  балансові конструкції, поширені в Німеччині, Франції, відрізняють наступні характеристики. Розділи активу бухгалтерського балансу розміщують в порядку зростання ступеня ліквідності вхідних в них статей. У підрахунок загального підсумку балансу включають нетто-стан активів організації, тобто активи відображають або тільки за залишковою вартістю, або за трьома оціночними показниками: первісної вартості, суми нарахованої амортизації, яку віднімають, і залишкової вартості. Розділи пасиву бухгалтерського балансу розміщені один за одним в порядку зростання рівня вимоги капіталу, який використовує організація. Оцінку окремих статей показують, зазвичай, на рівні номінальних сум надходжень капіталу.  За формою баланс є двосторонньою таблицею, в якій статті активу протиставляють статтям пасиву. Завершальними розділами активу й пассиву балансу є розділи результатів.

Англійські балансові  конструкції, властиві Австралії, Великобританії, Новій Зеландії, ПАР, відрізняються від західноєвропейських. У них розміщення активу й пасиву бухгалтерського балансу з 1967 р. проводять у вигляді односторонньої економічної таблиці в послідовності, при якій актив зазвичай є продовженням пасиву. Спочатку вказують розділ «Капітал використовуваний», тобто власний і довгостроковий позиковий капітал, а потім – напрями його використання. Це можуть бути вкладення в основний капітал (активи), довгострокові інвестиції, чисті (оборотні) активи. Деякі компанії там само відображають зіставлення оборотного капіталу з кредиторською заборгованістю з виходом на різницю між ними, що покривається чистими оборотними активами. За відсутності цього зіставлення користувач балансу буде ознайомлений лише, з розміщенням власного капіталу і довгострокового позикового капіталу.

Американські  балансові конструкції, вживані в США, Канаді, Японії, Мексиці й ін., також відрізняються від західноєвропейських. Так, баланси, що публікуються в США, мають іншу структуру. В активі балансу статті розташовують в порядку зниження рівня ліквідності в оцінці за вирахуванням регулюючих сум. Залишки активів, що амортизуються, рідше можуть бути вказані в трьох оцінках, як в Західній Європі. У пасиві балансу статті групують з урахуванням зростання термінів використання капіталу в обороті організації. З метою спрощення читання бухгалтерського балансу та полегшення визначення загальноприйнятих розрахункових показників фінансового стану в активі в окрему групу виділяються лише оборотні активи (ліквідні цінності), а в пасиві – короткострокова заборгованість і власний капітал. Результати звітного періоду (прибуток або збиток) в бухгалтерському балансі не показуються, про них можна судити за даними рахунку «Продажі» в звіті про прибутки і збитки.

Деякі особливості мають латиноамериканські балансові конструкції (Бразилія, Чилі та ін.). Формовані тут баланси в основному відповідають методології конструкції балансів, прийнятій в США. Проте деякі країни (наприклад, Бразилія) розташовують в бухгалтерських балансах окремі внутрішньобалансові статті в послідовності, прийнятій в західноєвропейських країнах. Одночасно з цим, як правило, застосовується єдиний принцип зведення балансових статей у внутрішньобалансовому аналітичному групуванні зі значно великим числом групових підсумків, ніж це прийнято в США. Таке варіювання в побудові балансів однієї країни пов'язане з необхідністю використання методології обліку, прийнятої в країнах інвесторів, які разом з капіталами ввозять в країну технічну документацію і звичні вимоги до обліку.

Таким чином, нині використовують низку балансових конструкцій, за допомогою яких групують і узагальнено відображають у грошовій оцінці стан господарських засобів за складом й розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Усе це створює перепони на шляху формування глобальної інформаційної системи ділового партнерства. З огляду на це, перед бухгалтерською наукою стоїть завдання уніфікувати балансову конструкцію за єдиними принципами та формою, шляхом інтеграції ключових положень основних балансових теорій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерело: http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/Visnyk_Econom/2009_41/492-500.pdf