Особливості облікової політики в системі управління аграрних підприємств

Особливості облікової політики в системі управління аграрних підприємств

 

Особливості облікової політики в системі управління аграрних підприємств

Мартиненко А.П.

Формування облікової політики - одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку на кожному підприємстві. У нормативних документах, які регулюють облік відповідних об'єктів, передбачено декілька варіантів вирішення певних облікових питань[1]. Кожне підприємство, виходячи з конкретних умов своєї роботи, вибирає найбільш прийнятний для себе варіант .

Ринкові умови вимагають від обліку не тільки відображення процесів господарської діяльності підприємства, а й забезпечення ефективної управлінської діяльності на основі вірно обраної облікової політики та розширення інформаційного кола споживачів. Це вимагає розробки комплексу елементів облікової політики, які сприятимуть застосуванню існуючих та нових підходів до методології та організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також досягненню цілей конкретного підприємства.

Розглядаючи теорію і практику формування облікової політики в Україні очевидним є, що розрив між ними доволі суттєвий. Хоча теоретичні дослідження цієї проблеми ведуться досить інтенсивно, на практиці обмежуються зовсім абстрактним наказом по підприємству, який є лише формальним переліком окремих фрагментів положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших інструктивних матеріалів і не в змозі охопити всю багатогранність аспектів формування облікової політики.

На сьогодні відсутня однозначність у визначенні змісту облікової політики, хоча процесу її розробки приділяється досить багато уваги в науковому середовищі і на практиці. Законодавче визначення облікової політики трактує її як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Юридичне регулювання облікової політики та її зміст на національному рівні, окрім Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[2], визначено П(С)БО № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, П(С)БО № 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, листом Міністерства фінансів України “Про облікову політику”[3]. Також порядок погодження та основні питання розпорядчого документа про облікову політику державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, регулюється відповідними Методичними рекомендаціями.

Кожне підприємство повинне прийняти правила і методи, які б давали найбільш об'єктивну, корисну та своєчасну інформацію про діяльність конкретного господарюючого суб'єкта.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що застосовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Сутність кожної із складових облікової політики полягає в наступному.

Принципи -- це основні, базові положення цієї політики, те, на основі чого будується ця політика.

Методи -- це способи вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку.

Процедура -- встановлений порядок ведення бухгалтерського обліку.

Підприємство самостійно визначає :

· облікову політику;

· галузеві особливості або вид діяльності;

· організаційно-правову форму;

· форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, їх реєстрацію та узагальнення з дотриманням норм законодавства та особливостей галузі своєї діяльності;

· систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій або ж розробляє їх;

· права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;

· за потреби затвердження додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку; встановлення певних потреб для виділення на окремий баланс філій, відділень, представництв та інших підрозділів, які зобов'язуються вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства[4].

Документ який фіксує положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу з затвердженням на поточний рік методології бухгалтерського обліку та його організацію, вимагає Закон України № 996.

Наказ про облікову політику - це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису( в основному керівник та головний бухгалтер чи бухгалтер).

Наказ може містити такі розділи :

1. Нормативи та методичні принципи  бухгалтерського обліку.

2. Техніка бухгалтерського обліку.

3. Організація бухгалтерського  обліку.

Також складається графік документообороту з допомогою якого відбувається забезпеченість у інформації як внутрішніх так і зовнішніх користувачів, він повинен містити :

· типові форми первинного обліку, затверджені наказами державного комітету статистики України;

· бланки суворої звітності;

· спеціалізовані первинні документи, затверджені наказами Мінагрополітики України;

· документи, розроблені підприємством самостійно.

Облікова політика, як правило, розробляється при створенні підприємства. Надалі вона може змінюватися лише у наступних випадках:

· при зміні статутних вимог;

· на вимогу органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

· якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення її для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх, або які не відбувалися раніше.

Дещо інакше трактує поняття облікової політики МСБО (IAS) № 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”: облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила і практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансових звітів. Проте поняття «облікова політика» як за національними, так і за міжнародним стандартом бухгалтерського обліку передбачає, що мова йде винятково про принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто, про бухгалтерський облік взагалі не згадується.

Але фінансова звітність є заключним етапом облікового процесу, відображеним в системі звітних показників. Тобто, така політика ведення обліку забезпечує первинне спостереження, вартісне вимірювання, поточне групування та узагальнення фактів господарського життя на підприємстві.

Інформація, яку містить фінансова звітність, з одного боку, є наслідком ефективної чи неефективної діяльності, а з іншого - в значній мірі залежить від того, наскільки вдало обрана облікова політика, чи відповідає вона цілям підприємства та чи забезпечує подальший його розвиток.

Таким чином, справедливо стверджувати, що облікова політика стосується не тільки фінансової звітності, а і перш за все процесу ведення та організації бухгалтерського обліку, кінцевим продуктом якого є звітність.

Облікова політика передбачає:

· упорядкування облікових процедур на підприємстві;

· методологічне та методичне відображення майна підприємства,

· господарських операцій та результатів його діяльності;

· надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

· забезпечення ефективності обліку.

Як свідчить практика, на сьогодні облікова політика в багатьох аграрних підприємствах є лише документом, який засвідчує вибір основних правил і процедур, відповідно до яких формуються показники їх звітності.

Часто спостерігається формальний підхід до процесу формування відповідного наказу; з огляду на відсутність в нормативній базі вимоги документальної фіксації облікової політики іноді такий документ на підприємствах взагалі не існує. Окремі агроформування визначили у наказах свою облікову політику ще на початку реформування бухгалтерського обліку одночасно з набранням чинності Закону України про бухгалтерський облік.

Після цього в переважній більшості до наказів практично не вносились зміни, незважаючи на впровадження нових П(С)БО, внесення змін та доповнень до діючих, прийняття Податкового Кодексу України. Елементи ж облікової політики визначаються з позиції максимального спрощення облікового процесу, тобто її відношення до стратегії розвитку підприємства зводиться до мінімуму.

Прийняття облікової політики повинно узгоджуватись з її роллю в системі управління підприємством. В даному випадку така політика виступає одним із засобів управління ресурсами господарства та забезпечує досягнення поставленої мети методом бухгалтерського обліку (шляхом вибору найбільш прийнятних для підприємства методів обліку фактів та процесів його господарського життя).

Виходячи з того, що облік є функцією управління, тобто одним із способів досягнення поставлених цілей перед керованою системою на рівні з такими функціями як планування, бюджетування, прогнозування, аналіз, контроль, можна стверджувати, що за допомогою бухгалтерського обліку можна впливати на результати певних операцій, висвітлюючи їх у звітності підприємства.

Саме тому облікова політика повинна містить інформацію, яка б в повній мірі, з однієї сторони, забезпечувала відповідність облікового процесу всім принципам бухгалтерського обліку та гарантувала достовірність фінансової звітності, а з іншої - дала б можливість максимально використати альтернативні методи ведення обліку для досягнення поставлених цілей.

Розглядаючи облікову політику в контексті управління підприємством, важливо звернути увагу на процес планування діяльності, оскільки формування облікової політики є результатом планування одного з напрямків фінансово-господарської стратегії розвитку підприємства. Планування є сферою діяльності господарюючого суб'єкта по прогнозуванню майбутніх подій, використовуючи певні прийоми та методи для їх досягнення. В свою чергу для досягнення планованих показників необхідно контролювати хід виконання плану та за необхідності здійснювати певні коригувальні заходи[1].

Це означає, що бухгалтерський облік, аналіз, контроль та планування є взаємопов'язаними елементами системи управління підприємством. Організація обліку при цьому забезпечує відповідне регулювання обміну інформацією між підрозділами підприємства, а облікова політика - ефективність використання системи бухгалтерського обліку та розкриття інформації про діяльність господарюючого суб'єкта у фінансовій звітності.

Отже, облікова політика є відносно новим аспектом господарського життя підприємства. ЇЇ наукове дослідження, розробка та впровадження в практику господарських суб'єктів продовжується. Формування облікової політики - процес в достатній мірі відповідальний та трудомісткий, суттєво залежить від досвіду та кваліфікації персоналу, що цим займається.

Процесу формування облікової політики на підприємстві передує значна робота з досконалого вивчення законодавчо-нормативних документів, проведення аналітичних та прогнозних розрахунків. Для запобігання та усунення можливостей маніпуляції думкою користувачів фінансової звітності необхідно створити відповідний механізм формування показників та розкриття інформації про стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Тому в обліковій політиці доречно наводити мінімальний перелік статей, поряд з цим надавати конкретне пояснення вибору того чи іншого альтернативного способу ведення обліку з посиланням на законодавчий акт, бізнес-план, стратегічний план розвитку підприємства тощо.

Саме облікова політика є гарантом забезпечення системної організації бухгалтерського обліку та основою для забезпечення ефективного стратегічного управління. Вона дає можливість логічно та раціонально поєднати специфіку галузі та запропоновані законодавством підходи до відображення господарських процесів.

бухгалтерський облік політика нормативи