Отчет по практике в ВАТ "Житомир - Авто"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Июня 2014 в 16:03, отчет по практике

Описание работы

Предметом діяльності ГВКЦ і філіалів, що до нього входять є:
- надання послуг по технічному обслуговуванню, ремонту і діагностиці транспортних засобів;
- проведення інструментального контролю технічного стану транспортних засобів;
- торгівельна діяльність щодо реалізації (торгівлі) транспортних засобів та номерних агрегатів, що не підлягають реєстрації, в органах МВС, а також обладнання автомобілів, запасних частин та інші, в тому числі на консигнаційній. комісійній основі та інших підставах, не заборонених чинним законодавством.

Содержание работы

1. Характеристика підприємства ВАТ "Житомир - Авто"
2. Технологія обліку коштів на розрахунковому рахунку в банках
3. Характеристика первинних документів обліку на розрахунковому рахунку в банках
4. Технологія синтетичного і аналітичного обліку
5. Характеристика вихідних документів обліку
Висновки

Файлы: 1 файл

Облік коштів на розрахунковому рахунку в банках.rtf

— 1.71 Мб (Скачать файл)

Основними напрямами видачі грошей з розрахункового рахунка в банку є платежі постачальникам за сировину, матеріали, готові вироби, енергію, кредити, що погашаються банку, внески до бюджету, погашення заборгованості, гроші готівкою для видачі заробітної плати тощо.

Усі операції на розрахункових рахунках виконуються за документами встановленої форми. Вони єдині для всіх галузей. При зарахуванні грошей на розрахунковий рахунок не потрібна згода його власника. Проте всі платежі з розрахункового рахунка виконуються, як правило, банком за розпорядженням власника рахунка в межах вільного залишку коштів.

Без погодження з власником розрахункового рахунка оплачуються лише виконавчі листи судів, накази арбітражу та інші виконавчі документи, зокрема не сплачені вчасно платіжні вимоги, платіжні доручення, розпорядження фінансових органів про стягнення прострочених платежів до бюджету тощо.

Якщо коштів на розрахунковому рахунку для оплати пред'явлених документів не вистачає, установлена така послідовність дій: видача на невідкладні потреби в межах установленого ліміту, на заробітну плату з відрахуваннями органам соціального страхування, платежі до бюджету, погашення заборгованості постачальникам, внески амортизаційного фонду на капітальні вкладення (якщо з цією метою створюється амортизаційний або ремонтний фонд), погашення кредиту банку, інші платежі.

Підприємствам окрім розрахункового рахунка відкривають спеціальні позикові рахунки, через які проходить основний потік розрахункових операцій цих підприємств. У таких випадках на розрахунковий рахунок надходить лише частина виручки (у частині нематеріальних витрат), надходження фінансування в оборотні засоби; з розрахункового рахунка виконуються всі платежі з прибутку, витрати за рахунок спеціальних фондів тощо.

Підприємствам різних галузей діяльності також відкриваються спеціальні позикові рахунки. З цих рахунків одержують кредит під матеріальні цінності, на оплату рахунків постачальників, а виручка за реалізовані цінності надходить на погашення одержаного кредиту.

Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на рахунках у банку здійснюється за виписками банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю.

Операції, що проводяться на розрахунковому рахунку, у банку обліковуються на рахунку «Розрахунковий рахунок». Основою для запису операцій на ньому є виписки банку з розрахункового рахунка. Періодично (здебільшого щодня) банк видає власникам розрахункових рахунків виписки з рахунка з копіями розрахункових документів. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з погляду відповідності її поданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи стосуються підприємства - власника розрахункового рахунка. У виписці проставляється номер кореспондуючого рахунка. Виписка є основою для записів до реєстрів бухгалтерського обліку операцій на розрахунковому рахунку. Записи банку і підприємства мають бути ідентичними.

Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Облік операцій па інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад - акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.

 

3. Характеристика первинних документів обліку на розрахунковому рахунку в банках

 

Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків кожному підприємству під час його організації відкривається рахунок в банку. Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства.

Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіх документах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний.

Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськими документами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для внеску готівки -- об'ява на внесок готівки.

Після відкриття поточного рахунка банк видає (продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здійснюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату заробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залишається при чековій книжці.

Об'ява на внесок готівки виписується в банку касиром чи іншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частини однакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, що підтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя -- повертається підприємству разом із випискою.

Виписка банку з поточного рахунка -- це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо -- також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом.

Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з'ясовано зміст кожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним.

Виписка банку служить основою для бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.

Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку в національній валюті призначений рахунок 131 «Поточний рахунок в національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобів господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік надходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а за кредитом -- списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточного рахунка.

Найбільш розповсюдженими типовими записами за рахунком 131 є:

Дебет 131 за кредитом рахунків:

36 -- зарахування виручки від покупців за реалізовану продукцію і виконані роботи,

50 -- зарахування довгострокової позики,

60 -- зарахування короткострокової позики,

67 -- надходження в уплату дебіторської заборгованості (наприклад, орендної плати та інше),

30 -- надходження готівки з каси

та деякі інші.

Кредит рахунка 131 у дебет рахунків:

63 -- оплата заборгованості постачальників за одержані матеріали та підрядчиків за виконані роботи,

64-- погашення заборгованості перед бюджетом за податками,

65 -- погашення заборгованості перед соціальними фондами,

685 -- погашення кредиторської заборгованості,

30 -- надходження готівки в касу

та інші.

При комп'ютерній формі обліку згідно з первинним документами видаються відомості за дебетом і кредитом рахунка 131 у розрізі кореспондуючих рахунків. В умовах ручної обробки інформації операції за дебетом рахунка 131 нагромаджуються у відомості № 2, а за кредитом рахунка 131 -- в журналі-ордері № 2. В ці регістри операції записуються з виписок банку. Кожна виписка окремим рядком, при цьому операції з однаковою кореспонденцією рахунків підсумовуються.

Підприємствам, які мають у своєму грошовому обігу іноземну валюту, відкривається в банку поточний рахунок в іноземній валюті. Може бути відкритий для зберігання коштів в одній валюті (наприклад, доларовий рахунок, для зберігання франків, марок і т. д.) або ж у різних валютах.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкритий і основний поточний рахунок у національній валюті, для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразками підписів керівника і голов­ного бухгалтера. Якщо ж поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в іншому банку, для його відкриття потрібні всі ті документи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Застосовуються й типові банківські документи для оформлення руху грошових коштів на поточному рахунку в іноземній валюті. Лише у виписці банку з поточного рахунка надходження і списання коштів відображається в національній та іноземній валютах за курсом Національного банку на день виписки. Оскільки курс валют змінюється, виникає необхідність відображення в обліку курсових різниць, що виникають з моменту здійснення господарської операції та її оплати, а також на звітні дати.

Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті передбачений рахунок 132 «Поточний рахунок в іноземній валюті». Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземній валюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсові різниці, які виникають, обліковуються на рахунках:

- в разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (з операцій зв'язаних із операційною діяльністю) або кредит рахунка 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» (операцій, пов'язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);

- в разі спаду курсу гривні: дебет рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (з операцій пов'язаних із операційною діяльністю) або дебет рахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць (з операцій, пов'язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).

Якщо 50 процентів грошової виручки, що надійшла від інозем­ного покупця, замінюється Національним банком на гривні (покупка валюти за курсом Нацбанку), то на рахунку 312 відкривається окремий аналітичний рахунок «Розподільчий валютний рахунок», на дебет якого зараховується вся виручка, а за кредитом по 50 процентів перераховується на дебет рахунка 311 і 312 . При цьому «Розподільчий валютний рахунок» закривається.

Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність.

 

4. Технологія синтетичного і аналітичного обліку

 

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Прикладом аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунка "Основні засоби"- "Споруда № 1", "Споруда № 2" та ін.; до синтетичного субрахунка "Сировина і матеріали"; до синтетичного субрахунка "Паливо". "Розрахунки з оплати праці" - субрахунки "Бандурко А.І.", "Ткаченко І.О." та ін. Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі - по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

Информация о работе Отчет по практике в ВАТ "Житомир - Авто"