Порушення недоторканності приватного життя

Порушення недоторканності приватного життя

Основним безпосереднім об'єктом злочину є право особи на повагу до його приватного життя, гарантованого ст. 32 Конституції України.

Предметом злочину, передбаченого ст. 182 КК, є конфіденційна інформація про особу. При цьому конфіденційна інформація про особу має відповідати таким критеріям: вона має стосуватися реальних (не вигаданих) фактів особистого чи сімейного життя конкретної особи, яка вже відома чи особистість якої можна визначити; особа не бажає розголошення цієї інформації; ця інформація є таємною (невідомою іншим особам з можливими виключеннями); ця інформація не становить суспільного інтересу (з'ясовувати чи становить певна інформація про особу публічний інтерес потрібно в кожному конкретному випадку окремо). Саме щодо такої інформації існує заборона збирання, зберігання, використання та поширення без згоди особи, крім випадків коли ця інформація має бути розголошена на підставі закону в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Об'єктивна сторона злочину полягає у діях, які спрямовані на порушення недоторканності приватного життя і знаходять свій вияв у незаконному втручанні в особисте чи сімейне життя громадянина шляхом: 1) незаконного збирання конфіденційної інформації про особу; 2) незаконного зберігання конфіденційної інформації про особу; 3) незаконного використання конфіденційної інформації про особу; 4) незаконного знищення конфіденційної інформації про особу; 5) незаконного поширення конфіденційної інформації про особу; 6) незаконної зміни конфіденційної інформації про особу.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину загальний.

 

 

 

 

 

 

 

Порушення авторського права і суміжних прав

Стаття ККУ 176: 
1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також інше використання чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних, об’єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі,— 
 
караються штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп ю-терних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання І матеріалів, призначених для їх виготовлення і від творення.

1. Об’єктом злочину є авторське  право та суміжні права 
 
2. Обов’язковою ознакою злочину є потерпілий Ним можуть бути автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір та яка мас особисті (нємайкойі) і майнові права на нього, а в окремих випадках його правонаступник (наприклад, спадкоємець), а також виконавець — актор (театру, кіно тощо, співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, чятає, декламує, грає на музичному Інструменті.

. З об’єктивної сторони злочин  передбачає суспільне небезпечні  Дії, їх наслідки у вигляді  заподіяння матеріальної шкоди  у великому розмірі (визначення  цього розміру дається у примітці  до ст. 176), а також причинний  зв’язок між відповідними діями та їх наслідками.

Суб’єкт злочину загальний. 
Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика та види злочинів проти власності.Родовим об'єктом даних злочинів є відносини власності, тобто правовідносини, що виникають між власником майна і всією рештою членів суспільства з приводу володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому. Додатковими безпосередніми об'єктами окремих злочинів проти власності є особа потерпілого (життя, здоров'я, свобода, честь і гідність), а також громадська безпека.

Предметом злочинів проти власності може виступати чуже майно, право на майно (стосовно шахрайства (ст. 190 КК) і вимагання (ст. 189 КК), а також дії майнового характеру (стосовно вимагання (189 КК).

Під чужим майном як предметом злочинів проти власності розуміється сукупність речей (включаючи гроші та цінні папери), які характеризуються наступними ознаками:                 1) фізичним;2) економічним;3) соціальним;4) юридичним.

Фізична ознака означає, що відповідно до чинного кримінального законодавства України майно як предмет злочинів проти власності повинно бути предметом матеріального миру. Тому різного роду ідеї, переконання, немайнові права і т. ін. не є предметом цих злочинів, оскільки не мають властивостей предметів матеріального миру.

Економічна ознака предмету злочинів проти власності означає, що майно, для того, щоб виступати предметом цих злочинів, повинно мати певною матеріальну або духовну цінність, тобто споживацьку вартість. Предмет матеріального миру, який не здатний задовольняти ті або інші людські потреби, не може бути предметом цих злочинів зважаючи на його непотрібність, незатребуваність.

Соціальна ознака означає, що предмети матеріального миру можуть бути визнані предметом злочинів проти власності лише в тому випадку, якщо вони мати вартість, тобто витягнуті з природного стану і в них в тій або іншій формі був вкладена, упредметнена людська праця.

Юридична ознака означає, що майно є чужим для винного, і, як правило, має власника, тобто належить на праві власності державі, колективу або приватній особі, а також не є предметом злочинів, відповідальність за які передбачена статтями інших розділів Особливої частини КК.

 

Ухилення віл сплати аліментів ня утримання дітей

·   Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів), про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, - це тривале, систематичне і наполегливе ухилення боржника від виконання свого обов’ язку, вчинення ним будь-яких діянь, спрямованих на невиконання рішення суду, як-от: приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо.

·   Злочин має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

·   Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, які не досягли вісімнадцяти років) або непрацездатних (інвалідів 1-ї і 2-ї групи, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які знаходяться на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям не надаються необхідні для їхнього існування кошти, їжа, одяг, житло або необхідний догляд у випадку хвороби тощо.

·   Потерпілі повинні знаходитись на утриманні винного, при цьому для кримінальної відповідальності, на відміну від злісного ухилення від сплати аліментів, не потрібно, щоб у справі попередньо було винесене судове рішення.

·   Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, має корисливі мотиви.

·   Суб’єкт злочину - спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у Свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлю- вачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання, або на утримання за умови, що обов’язок платежу аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.

Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

ст. 165). Безпосереднім об'єктом злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують захист майнових відносин непрацездатних батьків. 
З об'єктивної сторони цей злочин полягає у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків. 
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. 
Суб'єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удоче-ріненні), а також пасинки і падчерки, які досягли 18-ти років і зобов'язані у випадках, встановлених рішенням суду, надати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі. 
У частині 2 ст. 165 передбачена відповідальність за те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за такий самий злочин. 
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 165 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року; за ч. 2 ст. 165 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.