Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Октября 2015 в 21:15, реферат
Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс (згадаймо чотири типи змін на балансі).
1.Рахунки бухгалтерського обліку,
їх зміст та будова
Зафіксована в первинних документах інформація
за технологією облікового процесу підлягає
реєстрації та класифікації (групуванню)
з метою її систематизації з тим, щоб у
кінцевому підсумку стати окремою статтею
балансу. Відображення господарських
операцій безпосередньо в бухгалтерському
балансі практично недоцільне, оскільки
після кожної операції довелося б складати
новий баланс (згадаймо чотири типи змін
на балансі). Крім того, баланс як моментний
показник складають на перше число місяця
і він не містить узагальненої інформації
про рух кожної групи засобів і їх джерел.
Відомо, що бухгалтерський баланс дає
оцінку активів тільки у грошовому вимірнику,
а облік, наприклад, матеріальних цінностей
потребує ще й натуральних вимірників.
Тому поточний облік стану і змін засобів
та їхніх джерел, самих господарських
процесів у діяльності підприємства забезпечується
за допомогою системи рахунків.
Рахунки — це один з елементів
методу бухгалтерського обліку, спосіб
групування і поточного відображення
за певними ознаками наявності та руху
засобів підприємства і їхніх джерел та
господарських процесів.
Кожній групі активів, джерел
їх формування та господарських процесів
відкривають рахунок. Так, для обліку основних
засобів відкривається рахунок "Основні
засоби", для обліку товарів — "Товари",
для обліку процесу виробництва — "Виробництво"
тощо.
Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення)
активів, пасивів, господарських процесів
і контролю за їх станом і рухом у процесі
господарської діяльності підприємств.
Зміст, призначення і будова рахунків
зумовлені об'єктами, що обліковуються,
і завданнями обліку.
У результаті господарської діяльності
активи та джерела їх утворення можуть
збільшуватися або зменшуватися. Таке
збільшення або зменшення на рахунках
відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського
обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої
таблиці, ліву сторону якої позначають
умовним терміном дебет, а праву — кредит.
Назву рахунка пишуть посередині таблиці.
Термін "дебет" походить
від лат. debet, що означає "він винен",
а "кредит" — від лат. credit, що означає
"він вірить". Тепер дебет і кредит
— це умовні технічні позначення сторін
рахунка. Таку форму застосовують і розуміють
однаково бухгалтерами усього світу. Кожна
сторона призначається для роздільного
відображення збільшення або зменшення
сум.
Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку
характеризується певним станом, тобто
наявністю на певний момент часу засобів,
коштів і джерел, то перш за все на рахунку
фіксують цей стан, що називається початковим
залишком, або початковим сальдо. Слово
"сальдо" походить від італ. saldo, що
означає "розрахунок". Після цього
на рахунках відображають господарські
операції, тобто зміни засобів і їх джерел.
При цьому збільшення об'єкта обліку записують
на одній стороні рахунка, а зменшення
— на протилежній. Маючи інформацію про
початкове сальдо об'єкта обліку та зміни
протягом звітного періоду, визначають
сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена
інформація про рух об'єкта обліку, відображеного
за дебетом і кредитом, називається оборотом.
Підсумки записів за дебетом
рахунка називають дебетовим оборотом,
підсумки записів за кредитом рахунка
— кредитовим оборотом.
Залежно від обліку активів
чи джерел їх утворення бухгалтерські
рахунки поділяють на активні та пасивні.
Активні рахунки
призначені для обліку наявності та руху
активів і відкриваються для статей балансу,
які знаходяться в активі бухгалтерського
балансу ("Основні засоби", "Нематеріальні
активи", "Виробничі запаси", "Товари",
"Каса", "Рахунки в банках", "Розрахунки
з покупцями та замовниками" тощо).
Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу ("Статутний капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені прибутки", "Довгострокові позики", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці" тощо).
При відкритті
рахунків у них записують початкові сальдо
на підставі даних статей балансу. Оскільки
господарські засоби розміщені в лівій
стороні балансу — активі, то і сальдо
в активних рахунках записують зліва в
дебеті рахунка. Так як джерела господарських
засобів відображають у балансі з правої
сторони, то і сальдо в пасивних рахунках
записують справа у кредиті рахунка. Отже,
активні рахунки завжди мають дебетове
сальдо, а пасивні рахунки — кредитове,
що засвідчує тісний взаємозв'язок між
балансом і рахунками. Можна сказати, що
баланс складають за даними рахунків.
При чому сума всіх дебетових залишків
(сальдо) активних рахунків відображає
загальну вартість господарських засобів
і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно,
сума всіх кредитових залишків (сальдо)
пасивних рахунків відображає загальний
обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку
пасиву балансу.
На тій стороні рахунка,
де показується залишок, відображається
його збільшення, а на протилежній — зменшення.
В активних рахунках, де залишок завжди
дебетовий, збільшення коштів відображається
за дебетом, а зменшення — за кредитом.
У пасивних рахунках, де залишок завжди
кредитовий, збільшення джерел відображають
за кредитом, а зменшення — за дебетом.
Для визначення залишку
(сальдо) на кінець місяця на активному
рахунку необхідно: до початкового дебетового
залишку (сальдо) додати дебетовий оборот
і відняти кредитовий оборот.
Розглянемо такий
приклад і проілюструємо його. На підприємстві
за рахунком "Каса" залишок на початок
місяця становив 1000 грн. Протягом місяця
в касу надходили кошти із банку на суму
35 000 грн., за оплату послуг — 10 000 грн., видано
з каси заробітну плату на суму 32 000 грн.,
на відрядження — 5000 грн., здано в банк
— 7000 грн.
У даному прикладі початкове сальдо становить
1000 грн. Протягом місяця надходження й
оборот за дебетом становили 45 000 (35 000 +
10 000) грн., видатки і, відповідно, кредитовий
оборот — 44 000 (32 000 + 5000 + 7000) грн. Сальдо
на кінець місяця дорівнюватиме 2000 грн.
(1000 + 45 000 - 44 000) грн.
У пасивних рахунках для визначення залишку
(сальдо) на кінець місяця необхідно до
початкового кредитового сальдо додати
кредитовий оборот і відняти дебетовий
оборот.
Розглянемо приклад і проілюструємо
його.
На підприємстві на рахунку "Розрахунки
з постачальниками і підрядниками"
залишок кредиторської заборгованості
становив 150 000 грн. Протягом місяця мали
місце такі господарські операції: перераховано
постачальникам за отримані матеріали
на суму 300 000 грн., надійшла від постачальників
чергова партія товарів на суму 200 000 грн.,
прийнято до сплати рахунок підрядника
за виконану роботу на суму 50 000 грн.
У даному прикладі початкове
кредитове сальдо становило 150 000 грн. У
звітному періоді збільшення заборгованості
й, відповідно, оборот за кредитом становив
250 000 (200 000 -І- 50 000) грн., сплата рахунків
і, відповідно, дебетовий оборот становив
300 000 грн. Сальдо на кінець місяця становитиме
100 000 (150 000 + 250 000 -- 300 000) грн.
Ознайомлення з будовою рахунків показало,
що дебет і кредит активних і пасивних
рахунків мають різне значення. Це випливає
із суті господарських засобів і джерел
їх утворення. Активні рахунки мають залишок
(сальдо) завжди дебетовий (оскільки не
можна витратити більше ніж є в наявності
й надійшло); пасивні рахунки — тільки
кредитовий (оскільки джерела засобів
обмежуються наявними господарськими
засобами).
2. Подвійний запис, його суть і значення
Кожна господарська операція спричинює
в господарській діяльності підприємства
два економічні явища, які в бухгалтерському
обліку відображаються взаємопов'язано,
тобто способом подвійного запису. За
таким методом відображення інформації
визначають взаємопов'язані рахунки, в
яких відбулися зміни під впливом господарських
операцій.
Подвійний запис є способом
відображення кожної господарської операції
двічі: у дебеті одного чи кількох рахунків
і кредиті також одного чи кількох рахунків
у одній і тій самій сумі. Контрольне значення
подвійного запису випливає з того, що
підсумок записів за дебетом усіх рахунків
має дорівнювати підсумку записів за їх
кредитом. Економічне значення подвійного
запису полягає в тому, що він допомагає
забезпечити контроль за збереженням
майна господарства.
Взаємозв'язок рахунків, що
виникає в результаті відображення на
них господарських операцій подвійним
записом, називається кореспонденцією
рахунків, а рахунки — такими, що кореспондують.
Оформлюють кореспонденцію рахунків складанням
бухгалтерських проводок і записуванням
їх у рахунок бухгалтерського обліку.
Бухгалтерською проводкою називають значення
рахунка, який дебетується, рахунка, який
кредитується, і суму відображуваної в
обліку господарської операції.
Приклади.
1. З розрахункового рахунка в касу отримано 20000 гри. У цьому разі кореспонденцію рахунків слід оформити так:
2. Надійшло матеріалів від постачальника на суму 80000 грн. У цьому разі робиться такий запис:
3. Витрачено у виробництві на виготовлення продукції
Ця операція зумовила зменшення виробничих запасів і збільшення затрат виробництва:
Бухгалтерська проводка такого типу є складною. Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійного запису; кожну з них можна розкласти на кілька простих.
Простою називають бухгалтерську проводку, коли один рахунок дебетується на певну суму, а другий кредитується на цю саму суму. За складної проводки кілька рахунків дебетуються, а на загальну суму записів за дебетом кредитується один рахунок або навпаки.
У наведеному прикладі 3 це має такий вигляд:
Отже, у разі відображення кожної господарської
операції способом подвійного запису
кореспондують два рахунки, один з яких
дебетують, а другий кредитують на одну
й ту саму суму. Якщо господарська операція
відображається складною проводкою, то
загальна сума залишків за одним боком
кількох рахунків має дорівнювати загальній
сумі, записаній на протилежному боці
рахунка, що кореспондує з ним.
Правильна кореспонденція рахунків має
велике значення для організації бухгалтерського
обліку, оскільки вносить певний порядок
у систему облікових записів.Способи виявлення
та виправлення помилок у бухгалтерському
обліку.
У процесі ведення
бухгалтерського обліку можуть виникати
різні помилки, пов’язані з неточностями
записів у первинних документах і підрахунках,
а також з неправильною організацією кореспонденції
рахунків.
Для виявлення допущених помилок застосовують
такі прийоми:
• повторне таксування — переведення
натуральних і трудових вимірників у грошові
(ціна × кількість);
• повторне підбиття підсумків;
• “пунктирування” — порівняння даних
у первинних документах із записами в
бухгалтерському обліку. При цьому вивірені
суми позначають V або “•”.
Існують такі способи виправлення
помилок: коректурний, додаткових проводок
та “червоного сторно”.
Коректурний спосіб застосовують тоді,
коли помилка виникла в одному первинному
документі, і її виправлення не впливає
на бухгалтерські записи, наприклад:
Зазначимо, що касові та банківські документи виправляти забороняється. Якщо помилка вплинула на бухгалтерські проводки, її виправляють другим або третім способом.
Трапляється, що виявляють помилку в рахунках. Наприклад, якщо в розглядуваному прикладі оприбутковано матеріалів на 1000 грн більше і в момент отримання зроблено запис
помилку виправляють методом “червоного сторно”. Для цього записують на суму різниці раніше записану проводку, зазначивши суму червоним чорнилом або звичайним, взявши число в рамку (це означає від’ємне число):
Цей метод застосовують для виправлення неправильних бухгалтерських проводок.
Якщо допущено помилку в бік зменшення суми, застосовують метод додаткових проводок, складаючи додаткову проводку на суму різниці.
Информация о работе Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова